“Біо”, “еко”, “natural” або “organic”? Органічне та псевдоорганічне виробництво в Україні

В Україні набирає обертів органічне виробництво. Чим це загрожує кінцевому споживачеві? Тим, що часто в нас  зустрічається псевдоорганічне виробництво. Купуючи товар із позначкою «органік» в Україні, не завжди можна отримати продукт, вироблений за правилами органічного виробництва

 

Тривалий час у всіх без винятку країнах перед сільським господарством ставили головне завдання: нарощувати обсяги виробництва продукції та розширювати її асортимент для задоволення потреб населення, кількість якого постійно зростала. Ставку при цьому робили на індустріалізовані методи агровиробництва, нехтуючи ґрунтозахисними заходами, що призвело до стрімкого збільшення витрат вичерпних природних ресурсів і деградації ґрунтів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва спричинила негативні зміни в ланцюгах екосистем і біологічного кругообігу, погіршила стан довкілля та здоров’я людей. Водночас вона, за оцінками експертів Інституту світового спостереження, не забезпечує стабільності приростів врожайності культур, а останніми роками спостерігається тенденція до її прогресуючого зниження. Якщо з 1950-­го по 1984 рік середня врожайність зернових зростала приблизно на 4% за рік, то наприкінці минулого століття – вже тільки на 1%, а нині цей показник продовжує зменшуватися.

За даними фахівців Міжнародного інституту з вивчення продовольчої політики (США), близько 40% сільськогосподарських земель світу властива тенденція до зниження рівня родючості, що є серйозною загрозою майбутньому цивілізаційному розвитку.

Найпоширеніший серед зазначених методів сучасного альтернативного землеробства, що охоплює галузі рослинництва і тваринництва, дістав назву «органічне землеробство» або «органічне виробництво»,. За визначенням, наведеним у Постанові Ради ЄС 834/2007, «органічне виробництво – цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращий досвід з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного різноманіття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених із застосуванням речовин і процесів природного походження».

Статистична інформація щодо органічного виробництва надходить зі 160 країн світу. На сьогодні під органічним виробництвом перебуває близько 1% світової площі сільськогосподарських земель, а у країнах Євросоюзу близько 3% сільськогосподарських угідь. Необхідно зазначити, що порівняно з 2007 роком площа сертифікованих земель світу зросла на 14,8%. Лідерами за площею земель, зайнятих під органічним виробництвом, є Австралія – 12 мільйонів гектарів, Аргентина – 4,4 і США – 1,95 мільйона гектарів.

Порівняно з іншими країнами розвиток органічного землеробства в Україні відбувається значно повільніше. За даними Міжнародної федерації органічних сільськогосподарських рухів та Дослідного інституту органічного сільського господарства, в Україні нараховується загалом до 200 органічних господарств.

Структура сертифікованих органічних господарств за видами стандартів свідчить про те, що близько 89% товаровиробників орієнтовані на зовнішній ринок і працюють за стандартом, рівнозначним Постанові Ради ЄС, NОР (США) та Біо Свісс (Швейцарія), 11% — працюють за стандартами, розробленими Міжнародною громадською організацією виробників органічної продукції «Біолан» і орієнтовані на внутрішній ринок

Органічні продукти:

• не містять генетично модифікованих організмів (ГМО), ГМ продуктів та їх похідних;
• не містять хімічно синтезованих консервантів, барвників, ароматизаторів, стабілізаторів і загусників;
• виробляються без використання шкідливих технологій (ультразвукова обробка, хімічна консервація, обробка фенолами і ПАР, атомне розщеплення, радіаційна обробка, газація);
• не містять сировини сільськогосподарського походження, вирощеного з використанням пестицидів, хімічних добрив та іншої агрохімії, гормонів та стимуляторів росту;
• не містять сировини сільськогосподарського походження, вирощеного поблизу промислових центрів.

Міжнародне законодавство дає таке визначення органічної продукції: сертифікована продукція, яка відповідає вимогам стандартів органічного виробництва, вирощується без застосування хімічно синтетичних доб­рив і засобів захисту рослин, пестицидів, регуляторів росту, ГМО, антибіотиків тощо. Ці продукти повинні вирізнятися корисністю та смаковими якостями.

Крім відсутності шкідливих речовин, органічні продукти відрізняються своїми смаковими властивостями і більш високою харчовою. Органічне м’ясо є ідеальним джерелом здорових білків і насичених амінокислот. Курятина, наприклад, завжди вважалася дієтичним м’ясним продуктом. Неорганічне куряче м’ясо на полицях наших супермаркетів відлякує високою ймовірністю вмісту антибіотиків. Органічна курятина, по праву підтверджує свою «дієтично» і безпеку завдяки тому, що на органічних птахофабриках заборонено використовувати хімічно синтезовані речовини і неорганічні корми.

Через особливості органічного сільськогосподарського виробництва, вміст в органічних фруктах і овочах сухих речовин збільшується, а води – знижується, що покращує їх смакові якості. Крім того, вміст вітамінів, мікроелементів і клітковини в органічних продуктах значно вище.

Можна сказати, що органічний продукт – це, перш за все, його органічний спосіб виробництва. Тому, в сфері «органік» (так неофіційно прийнято називати органічну продукцію – від англ. Organic) центральне місце займає сільське господарство. Саме з сільськогосподарського підприємства починає свій шлях органік.

Родючість ґрунтів зберігається і покращується за допомогою системи дій, що підвищують їх біологічну активність, яка забезпечує баланс поживних елементів, необхідний для нормального росту та розвитку рослин і тварин, а також спрямовану на збереження ресурсів ґрунтів. Захист рослин від хвороб і шкідників здійснюється за допомогою:

• підтримки балансу між різними видами комах,
• збільшення популяцій корисних видів комах,
• біологічних,
• агротехнічних,
• механічних методів захисту.

Інтенсивні технології органічного землеробства ретельно вивчаються і відбираються з метою використання їх для відновлення, а потім — для підтримання екологічної рівноваги у господарстві і навколо нього. Використання технологій органічного землеробства ще не є гарантією того, що продукція буде повністю вільна від токсичних речовин. Вони можуть надходити з повітря, ґрунтів, води, інших джерел, які фермер не завжди може контролювати.

Виробництво будь-якого органічного продукту починається з сертифікації землі. Навіть якщо йдеться про молоко або м’ясо, то в першу чергу, органічний статус мають отримати поля і пасовища, використовувані для ведення тваринництва. Корови, що дають органічне молоко, повинні випасатися. І, щоб трава на пасовищах не опинилася з пестицидами, діоксинами і інший стійкою хімією, яка потім може перейти в молоко або в м’ясо, земля повинна бути сертифікована, як органічна. Така органічна сертифікація підтверджує, що пройшло як мінімум три роки з моменту останнього використання агрохімії і ГМО, і в землі більше не залишилося шкідливих речовин.

“Нам може здатися незвичним, що головним предметом турбот органічного землеробства є не рослина, а ґрунт. Органічні садівники вважають: якщо ґрунт знаходиться в хорошому здоровому стані, то всі інші проблеми вирішуються самі собою, тобто на ній будуть рости здорові продуктивні рослини”.

(Н. М. Жирмунська “Екологічно чисте землеробство на садовій ділянці”)

Після отримання органічного сертифікату на землю, ферма має право отримати сертифікат і на тваринництво. Згідно вимог до виробництва, наприклад, органічної яловичини можна використовувати антибіотики, гормони і стимулятори росту, ГМ-корми і ГМ-тварин. Крім того, заборонено утримування корів в тісних стійлах і негуманно поводитися з тваринами. Корови повинні бути на вільному вигулі, на сертифікованих пасовищах, в природних умовах. Є навіть вимога щодо кількості гектарів на одну голову: наприклад, для однієї дорослої молочної корови в господарстві повинно бути не менше двох га. Їдять корівки і паралельно сприяють підготовці землі до наступного врожаю, удобрюють ґрунт природним чином, підтримують баланс природи. Молоко, отримане на таких фермах, є готовим органічним продуктом або ж органічним сировиною.

Що стосується складних продуктів, що складаються з різних інгредієнтів, називатися “органічними” вони можуть тільки, якщо не менше 95% їх складу зроблені органічно сертифікованим спосіб. Таким чином, споживачам органічних продуктів важливо знати місця виробництва всіх інгредієнтів. Міжнародні стандарти зобов’язують органічних виробників вказувати на упаковці походження кожного з компонентів.

“Біо”, “еко”, “natural” або “organic”?

Не дивлячись на те, що на українському ринку органічних виробників не багато, в вітчизняних супермаркетах широко представлена ​​продукція, маркована як “біо”, “еко” або “натур”. Такі приставки у багатьох споживачів асоціюються з тим, що в світі прийнято називати “органік”. В Україні поки що немає національного законодавства з питання органічного виробництва, в товарознавчої класифікації немає біо- або еко- груп, не врегульовано і порядок використання таких понять. Тому, таке маркування в Україні потрібно розглядати, як рекламу. Винятком є ​​імпортна продукція. Маркування в різних країнах Європи дозволяє використовувати “біо” або “еко”, якщо в країні-виробнику так прийнято назвати органічну продукцію відповідно до стандартів ЄС.

Зараз, як в Україні, так і в світі дуже багато різноманітної інформації про так зване «органічне землеробство». Багато науковців спростовують доцільність такого виду діяльності, вважаючи внесення гною та компосту небезпечним для рослин, а особливо – для здоров’я людей. Вони пояснюють це наявністю в органічних добривах збудників хвороб та личинок паразитів, які залишаються потім у ґрунті. Дехто, активно критикує інформацію про безпечність органічної продукції, яка вирощується без мінеральних добрив, пояснюючи це тим, що неважливо, чим удобрюється ґрунт: мінеральним добривом або гноєм, оскільки рослина харчується нітратом. Гній в ґрунті спочатку проходить стадію мінералізації до молекул аміаку, а потім, під дією певних бактерій, проходить нітрифікацію до нітрату. І ці молекули нітрату вбираються коренем. Отруїтися можна всім. Питання лише в концентрації. Якщо концентрація неправильна, то можна отруїти і рослину і, як наслідок, людину.

Також наукові дослідження підтверджують, що завдяки виключно високій стійкості в природних умовах багато пестицидів і продуктів їх розпаду, потрапляючи в ґрунт, залишаються там на багато років (до 20-ти років). Ґрунт виявляється природним накопичувачем, що акумулює різні пестициди на тривалий час.

Все ж більше науковців та практиків схиляються до думки, що за «органічним землеробством» майбутнє всього населення. Основна перевага органічної системи, на їх думку, — оптимізація біологічної продуктивності, безпечність навколишнього середовища для здоров’я людей. Фермери «органіки» намагаються зменшити або зовсім не використовувати речовини (природні і синтетичні), які можуть бути шкідливі для організмів ґрунту, збіднюють невідновлювані ресурси, погіршують якість води і повітря або шкідливі для здоров’я робітників ферми та споживачів.

Українці готові все більше платити за органічні продукти, але при цьому хочуть бути впевненими, що купують саме перевірений сертифікований товар, каже директор сертифікаційного органу органічного виробництва «Органік Стандарт» Сергій Галашевський. «В Україні діють 13 акредитованих сертифікаційних міжнародних організацій, в тому числі одна українська. За нашими підрахунками вони сертифікували близько двохсот виробництв. Приблизно стільки виробників займається органічним виробництвом в Україні», – акцентує увагу Галашевський. Але куди більше виробників побачили для себе перспективи на ринку органічної продукції, і випускаю товари з маркуванням «органік», хоча не можуть підтвердити це відповідними сертифікатами, відзначають фахівці. Тому, купуючи товар із позначкою «органік» в Україні не завжди можна отримати справжній продукт, вироблений за всіма правилами органічного виробництва: без використання хімії або досягнень генної інженерії.

Вікторія Олійник, кандидат сільськогосподарських наук спеціально для ІА “Інфоіндустрія”

Читайте нас у Telegram