Групи стиглості гібридів кукурудзи

Головною передумовою отримання високих врожаїв кукурудзи з хорошою якістю є правильний підбір гібридів з огляду на конкретні ґрунтово-кліматичні умови і напрямки використання (зерно, силос тощо).

Обираючи гібрид кукурудзи, обов’язково потрібно враховувати  такі показники як: напрямок використання, група стиглості, потенційна врожайність, якісні показники, стійкість до вилягання, стійкість до хвороб та шкідників та несприятливих факторів навколишнього середовища.
Не секрет, що врожайність (а особливо кормова цінність) гібридів кукурудзи   відрізняється залежно від умов вирощування, тому при виборі гібриду бажано враховувати і власний досвід вирощування окремих гібридів, а також результати випробування на сортодільницях і дослідних станціях у своєму регіоні, а також користуватися фірмовими каталогами, де представлені характерні ознаки гібридів. Такі дані значно спрощують вибір бажаного гібриду.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов та напрямків господарського використання потрібні обирати гібриди кукурудзи  різних груп стиглості.

Між тривалістю вегетаційного періоду та урожайністю сухої маси існує тісний взаємозв’язок. Саме тому необхідно обирати  гібриди, які будуть повністю використовувати вегетаційний період регіону і дадуть максимальний урожай сухої маси.

Гібриди кукурудзи класифікують за групою стиглості.
Для їх порівняння за цим показником використовують дані ФАО (Food and Agriculturai Organization) – Міжнародної організації з продовольства і сільського господарства при ООН. Увесь світовий асортимент кукурудзи оцінений в балах ФАО від 100 до 900, причому в перехідних регіонах Центральної та Східної Європи вирощують тільки гібриди, що мають до 300 балів, а у Південній Європі -500-600.

Різниця між гібридами у 0,1% сухої маси в початках відповідає в середньоєвропейських умовах одній одиниці в балах ФАО. Різниця в 10 балів по ФАО відповідає за тих же умов приблизно одному-двум дням різниці по дозріванню або 1-2 % по вмісту сухої маси в початках при одному й тому ж строкові збирання.

Було взято 9 відомих сортів або гібридів кукурудзи з різною скоростиглістю, які в якості стандарту були занесені в одну з груп стиглості (дуже ранні з числом 100-199, потім 200-299 і т.д.). Наприклад, стандартному гібриду в першій групі, який до збирання умовно мав  вологість зерна 20%, було присвоєно число ФАО 160, а стандарту в другій групі з показником вологості 25% – 240. У цьому випадку новоствореному гібриду, який при збиранні показав вологість зерна 22%, присвоюється число ФАО 190, яке отримано на підставі розрахунків: (240-160): (25-20) х (22-20) + 160 = 192. За основу розрахунку може братися не тільки вологість зерна, а й всієї рослини або інші показники скоростиглості (дати настання молочно-воскової або повної стиглості зерна і т.д.).

Розрізняють групи стиглості гібридів  кукурудзи, які неоднакові у різних кліматичних умовах. Наприклад в Німеччині розрізняють чотири групи стиглості, в Росії – шість, а в Україні –п’ять.

Відомо, що чим нижче показник ФАО, тим більш скоростиглий гібрид

Зниження вологості качанів на 1% призводить до економії палива під час сушки до 30 кг/га. З іншого боку, генетично закладений потенціал продуктивності у більш пізніх гібридів завжди вище, ніж у ранньостиглих.

Беручи до уваги те, що різні гібриди по-різному реагують на стресові фактори, з точки зору мінімізації ризику рекомендовано в господарствах вирощувати декілька гібридів різних груп стиглості. Також обираючи гібрид кукурудзи потрібно враховувати й те, що більш компактні типи краще пристосовані до вирощування в північних районах, ніж високорослі, які при низьких температурах восени використовують енергію на дихання, що знижує врожайність сухої речовини.

Пам’ятайте, що обравши потрібний гібрид для конкретних умов вирощування та за умови дотримання технології вирощування, можна отримати повне проявлення економічно-цінних властивостей гібриду, що закріплені генетично.

Інфоіндустрія

за матеріалами  agronomych.com

Читайте нас у Telegram