Особливості німецької сільської політики. Досвід для України

Ідеологія сталого розвитку сільських територій стала відповіддю Європейського Союзу на низку викликів, які з’явилися в кінці 1980-х. Серед них знелюднення сільських поселень, забруднення довкілля, втрата основ національної ідентичності, підвищення попиту на чисті харчі та відпочинок на природі тощо. Спільнота виробила загальну стратегію, яку кожна з країн адаптувала відповідно до своїх соціально-економічних, демографічних та природних умов. Тобто країни могли посилювати стратегію сталого розвитку, але не опускати її нижче встановлених стандартів.

Запорука національної єдності

Німеччина належить до країн із особливо сильною політикою розвитку сільських територій, яку можна взяти за взірець. У європейську стратегію щодо цього питання вони внесли свої національні особливості – порядок, системність, плановість, обов’язковість, націленість на конкретні результати. Чи досягнули, чого прагнули? В основному. Сьогодні із 82,6 млн людей, 47 млн(більше половини!) проживає у сільській місцевості, хоча у сільськогосподарському виробництві бере участь лише 1,4% відсотка сільського населення, в той же час 63% працюють у сфері надання послуг(логістика, обслуговування, навчання), решта задіяна в інших галузях. Сільські регіони перетворилися на двигун енергетичних реформ у Німеччині. У 2015 році частка відновлювальної енергії у загальному споживанні електроенергії становила 13 відсотків( з них 68% – біоенергія та 14% – вітрова енергія). Сільська місцевість – улюблена мета мандрівок. Рівень зеленого туризму характеризується 15,4 млн ночівель щорічно у спеціально обладнаних для цього садибах. В сільських регіонах концентруються високотехнологічні підприємства. Наприклад, фірма Bresser у Реде(Мюстерланд/ПРВ) – лідер ринку з виробництва телескопів, мікроскопів, спортивної оптики та метеорологічних станцій, фірма MMG у Варені(Мюрітц) – з виготовлення найбільших та найсучасніших гребних гвинтів для океанічних суден. Однак дрібні підприємства все ж переважають.

Відповідно до рівня заселеності створено достатню соціальну інфраструктуру – освітні та медичні заклади, підприємства для надання послуг. Хоча перед цим німцям довелося пережити неочікуваний шок від територіальної реформи. «Спочатку об’єднаються управління, потім закриваються школи, лікарні, лікарські практики, аптеки, поштові відділення, в останню чергу сільські пивні та протягом століть від одного покоління до іншого передається у спадщину подвір’я», – написав у своєму дослідженні Данкварт Гуратч.

Розвиток села – турбота всіх відомств

Здавалося б, можна було спочивати на лаврах, однак федеральний та земельні уряди постійно тримають руку на пульсі сільських територій. Вважається, що їхній стан та рівномірність розвитку є запорукою суспільної згуртованості. У найновішому звіті Федерального уряду щодо стану Німецької єдності за 2017 рік вказується на важливість подолання регіональних структурних слабкостей. А у Звіті Федерального уряду щодо розвитку сільської місцевості ставиться чітке завдання: «Приваблива сільська місцевість повинна бути збережена, як самостійний простір для життя, ведення економічної діяльності, відпочинку та як природний простір, а також гарантувати забезпечення та якість життя людей. Гнучкі рішення повинні знаходити підтримку не тільки з урахуванням демографічних змін. Інвестиції у промислове господарство, стале землекористування, у проведення досліджень та розвиток, а також у транспортну, комунікаційну та постачальну інфраструктури мають покращувати перспективи сільської місцевості…»

Звертає на себе увагу те, що стан Німецької єдності та розвитку сільських територій перебувають під постійним дослідженням. І за його підсумками корегується федеральна та місцева політика. Які відомства займаються розвитком сільських територій в Україні? Лише однойменний департамент Мінагрополітики, права і функції якого обмежуються консультаціями та збором інформації, а також Міністерство інфраструктури. Тим часом, в органах влади Німеччини досягнуто консенсусу щодо того, що виклики сільської місцевості мають долатися з участю всіх без винятку міністерств та відомств. Так, у Коаліційній угоді партій CDU, СSU та SPD з 2013 року було сформовано доручення долучити до інтегрованого розвитку сільської місцевості відповідальні відомчі органи. Під керівництвом Парламентського державного секретаря при Федеральному міністерстві продовольства та сільського господарства Петера Блезера було створено Робочий штаб «Сільський розвиток», до складу якого увійшли високопосадовці з усіх відомств. Своєю чергою, цей штаб підпорядковується Міжміністерській робочій групі «Сільська місцевість». Окрім цього, було створено Раду експертів із сільського розвитку, яка готує рекомендації щодо відповідної політики. Так, восени 2017 року ця Рада у своєму експертному висновку сформулювала вісім ключових вимог. Зокрема, орган рекомендує Федерації запровадити дерегуляцію для маленьких та середніх підприємств, посилити комунальне фінансування, затвердити Національну стратегію оцифровування. Федеральний міністр Шмідт підхопив рекомендації Ради експертів та ще до виборів до Бундестагу у вересні 2017 року сформулював Програму десяти пунктів щодо викликів для сільської місцевості.

Які ж це виклики?

Приплив іммігрантів призводить до того, що в одних регіонах чисельність сільського населення збільшується, проте в економічно слабких зменшується. Молоді люди шукаючи вищого заробітку, кращої інфраструктури виїжджають із села і більше не повертаються. Відзначається зменшення в окремих регіонах молодих жінок, котрі, на думку експертів, мають вирішальне значення для розвитку та стабілізації сільської місцевості, оскільки є оновою родинних структур і набагато активніші від чоловіків в громадських справах. Незважаючи на економічне благополуччя та загалом високий ступінь зайнятості, в Німеччині поряд із сильними регіонами існують структурно слабкі, які страждають від безробіття та еміграції, скорочення або застою економіки, низьких доходів та слабкого комунального фінансування. Регіони, в яких зменшується чисельність населення, намагаються шляхом надання дешевої землі під забудову, привабити нових жителів та підприємців. Це часто призводить до іще більшого застою, знелюднення сіл та конфліктів у землекористуванні. Зі зростаючим рівнем старіння населення збільшується потреба у поліпшенні медичного забезпечення та догляду. Сільські лікарі після виходу на пенсію часто не знаходять наступників, а лікарні закривають відділення, оскільки витрати в розрахунку на одного пацієнта зростають в рази порівняно з міськими. І в Німеччині, на жаль, закриваються сільські школи, в яких чисельність учнів сягає критичного рівня. Отже, зростають вимоги до організації громадського транспорту, виникає потреба у створенні маленьких з шкіл з навчанням ширшим за навчальний рік.

Фінансова основа розвитку

Сільські території Німеччини фінансуються, як мінімум, із чотирьох джерел: бюджетів ЄС, Федерації, федеральних земель і власних надходжень. Місцеві громади одержують частки від податків на прибуток та оборот, окрім цього їм повністю перераховується промисловий та податок на землю, акциз, податок на землю та на предмети споживання(на розкіш).

Спільна аграрна політика ЄС, яка реалізується з допомогою Європейського сільськогосподарського фонду для розвитку сільської місцевості(ELER), має два стовпи. Перший містить підтримку фермерів через прямі виплати, другий – організація привабливого життя на сільських територіях. Протягом 2014-2020 років німецьке село має одержати 9,4 млрд євро із фонду ELER. До них мають додатися 4,7 млрд євро із федерального бюджету плюс 2,7 млрд євро із бюджетів земель. Так що сільські території загалом в цей період мають одержати 16,9 млрд євро, це приблизно 2,4 млрд євро щорічно.

Досить цікавим є механізм підтримки з фонду ELER. Тут застосовується підхід LEADER, згідно з яким в регіонах створюються локальні групи активності, котрі розробляють регіональні концепції розвитку. В Німеччині разом створено 321 LEADER-регіони, які покривають приблизно дві треті площі країни. Для обміну досвідом та інформацією проекти LEADER зв’язані між собою через національну службу зв’язку при Федеральній установі з питань сільського господарства та продовольства, яка своєю чергою є складовою Європейської мережі розвитку сільської місцевості.

Автори європейської системи сільського розвитку наголошують на необхідності активної участі в цьому місцевих громад.

–Підхід «згори-вниз» сам по собі не працюватиме, треба застосовувати підхід: «знизу-вгору», щоб до цього процесу залучалися дійові особи на місцях, які братимуть участь у процесах комунікації. Це дуже важлива складова політики розвитку, – порадила керівник Департаменту сільського розвитку Федерального Міністерства продовольства та сільського господарства Німеччини Антьє Фрезе під час виступу на круглому столі, організованому Німецько-українським агрополітичним діалогом. – Йдеться про громадські об’єднання, активність батьків у школах, добровільні пожежні частини. Є багато видів діяльності, які роблять сільську місцевість привабливою і такі речі мають визнаватися державою і одержувати сприяння. Важливо також шукати партнерів у сусідніх громадах, надавати цим процесам науковий супровід…

Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія