Посівам допікає посуха, а фермерам – рейдери

Комплекс весняних польових робіт в Україні практично завершений. Сільгоспвиробники виконують останні операції з догляду за посівами та готують ресурси, техніку до жнив.

Через місяць – ріпакові жнива

Найбільша проблема для сільгоспвиробників Вінниччини – відсутність опадів. Їх із початку весни ще не було, про це повідомив голова Вінницької обласної організації Аграрної партії України, керівник ПП «Авангард», що в Шаргородському районі, Сергій Гуцол. Посівна кампанія була дуже короткою, літо почалося одразу після того, як зійшов сніг. А тому всі господарства вимушені були засіватися дуже швидкими темпами. Бракувало обігових коштів. Ситуацію погіршило те, що така відома агрохімічна компанія, як «Імперія-Агро», через власні фінансові труднощі не поставила посівний матеріал та засоби захисту, за які аграрії перерахували гроші. Обпеклися на співпраці з цією компанією майже всі, говорить аграрій. А великі виробники втратили по кілька мільйонів гривень. Від держави під час посівної допомоги не було ніякої. Структура посівних площ не змінилася, бо нема економічних передумов для того, аби вирощувати горох, гречку чи інші низькорентабельні культури. Кожен аграрій сіє те, що може дати максимальний прибуток, щоб розрахуватися за борги, бо неможливо працювати без кредитних ресурсів, які на сьогодні коштують 20-35%.

Основні культури в «Авангарді» – пшениця і соняшник, площі сої зменшилися на 20% через зміни в режимі ПДВ. Площі цукрових буряків, як не дивно, не скоротилися, бо цього року в області розконсервують чотири заводи, які придбало господарство «Врожайне». Переробники запропонували буряківникам хороші умови співпраці, товарні кредити, а тому вони сіяли цукристі охоче. Посіви всіх рослин хорошому стані, на порядку денному – їхній захист, господарства готуються до того, щоб у першій декаді червня розпочати збір ріпаку. Врожай цієї культури, на думку Сергія Гуцола, буде добрим, не меншим від 3,5 т/га. Але потрібен дощ…

Послуги за збирання не зросли

Не всі господарств Миколаївської та Одеської області одержали дружні сходи озимини через посуху: десь раніше, десь пізніше, а десь аж в кінці листопада, розповідає фермер Ілля. Через спеку і відсутність дощів озимина погано розкущилася, де пройшли локальні дощі, там її стан нормальний. Сівбу ярих закінчили, останні посіви лягли в суху землю. Торік ситуація зі сходами була подібна, але весна була затяжною, холодною і дощовою, що дало змогу посівам озимої пшениці розкущитися. Врожай був добрим. Одержали близько 3-4 тонни зерна. На сьогоднішній день всі операції на посівах виконали, залишилось обробити страховим гербіцидом соняшник і готуватися до жнив. Господарство Іллі має довгостроковий контракт на збирання з підрядними компаніями. Ціна за жнивні послуги залишилася на рівні минулого року – 800 грн/га з ПДВ з пальним фермера…

Ті, що працюють на перспективу

Павло Григорович Потомський, який очолює філію «Перспектив» ПРАТ «Миронівський хлібопродукт», котре працює на землях кількох районів Прикарпаття, теж скаржиться на дуже швидку весну. На другий день після сходження снігу температура повітря сягнула плюс 25-26 градусів. На посівах ріпаку, пшениці утворилися такі глибокі тріщини в ґрунті, що лопатка заходить по рукоять. Однак види на врожай хороші. Якщо торік зібрали 125 тис тонн зерна, то план на цей рік – 230 тисяч тонн. Тим паче, що позавчора випав благодатний дощик – 15-20 мм.

Загалом філія обробляє 27 тис га у Коломийському Снятинському, Городенківському, Тлумацькому, Тисменицькому районах Івано-Франківської області. Головний девіз команди господарства – інновації. Завдяки цьому урожайність пшениці торік становила 74 ц\га, ячменю – 72 ц\га, кукурудзи – 87,5 ц\га, ріпаку – 33 ц\га.

Позитивна динаміка врожайності та валового виробництва досягається завдяки впровадженню нових сортів та гібридів, застосуванню сучасних технологій живлення та захисту рослин. На демо-ділянках щороку висівають близько 100 сортів кукурудзи, 30-40 соняшнику, біля десяти — пшениці, ячменю, ріпаку, вони випробовуються в різних технологіях і впроваджуються у виробництво. Торік вперше посіяли 50 га озимого гороху.

Почали працювати з рідкими азотними добривами, КАС РКД, мікродобривами, регуляторами росту. Придбали іспанську сівалку SOLO, обладнану аплікаторами, всі трактори, що агрегатуються з сівалками точного висіву, обладнані автопілотами.

Дослідження ґрунтів на вміст поживних речовин – постійна практика господарства. Цього року тендер виграв Івано-Франківський інститут ґрунтознавства, досліджуватися будуть 5 тис га на три елементи: азот, фосфор, калій, 12 мікроелементів, кислотність, гумус,

Ґрунти тут не бідні на фосфор і калій, але дуже закислені, розповідає Павло Григорович. А тому тут щороку на площі 3,5-5 тис га вноситься вапнякове борошно, протягом попередніх років провапнували та прощілювали 10 тис га землі.

В господарстві підтримується постійна тенденція до збільшення внесення міндобрив. «Якщо хочемо одержати більші результати, то маємо забезпечити азотне живлення на потрібному рівні. Щоб зібрати  8-10 тонн пшениці з гектара, чого ми й прагнемо, треба вносити 200-220 кг азоту на га», — говорить керівник. Про ефективність господарювання філії свідчить те, що торік показник EBITDA становив 380 дол з гектара, на кукурудзі – 443 дол.
Головна проблема регіону – логістика, оскільки за останні роки обсяги виробництва сільгосппродукції виросли в кілька разів. А тому господарство планує будувати власне елеваторне господарство із сушильним комплексом, підвести до нього залізничну гілку на 9 вагонів, з накопичувальними бункерами, зважуванням. Філія виправдовує свою назву, щодня створюючи собі власну перспективу.
Майстер ріпаку

На полях фермерського господарства «Богдан і К», що у Снятинському районі на Івано-Франківщині, яке очолює Богдан Тимофійчук, вдалися добрі ріпаки. Стверджує, що рослини сягають його голови.

 

Богдан вирощує ріпак давно. Спочатку запропонували йому перевірені сорти чеської селекції, які стали стабільно давати по 3 тонни з гектара, але потім поступово перейшов на швейцарські. На демо-ділянках вони у перший рік дали по 42-44 ц/га. Це був переворот ріпакової технології та всієї економіки господарства «Навіть три тонни – це суперова ефективність, а про чотири і говорити нема чого…»

«Ну добре, а чи вдалося перекрити дуже високу ціну за насіння гібридів прибутками?» – запитую. «Давайте підрахуємо, – починає загинати пальці, – посівна одиниця чеського насіння коштувала 1800 гривень, те, що використовуємо зараз, на 50% дорожче. Але якщо зберемо ріпаку більше хоча б на тонну, яка коштує 12 тис грн, то ви побачите ступінь окупності. Ота «зайва» тонна і може бути чистим прибутком фермера…», – пояснює Тимофійчук.

Тепер він ставить перед собою завдання взяти планку врожайності висотою понад 5 тонн. Під оранку фермер вніс по 200 кг/га польської діамофоски, яка має велику концентрацію фосфору, і близько 20% сірки. По мерзлоталому ґрунту дали по 200 кг/га КАС, і перед дощиком, коли він майже сягав пояса і були сформовані бутони – по 200 кг аміачної селітри. Загалом ця площа одержала у фізичній вазі по 650 кг міндобрив, в діючій – по 200 кг/га. Із КАС тут працюють другий сезон, але відчули її переваги. Добриво рівномірно накриває площу, залишаючи на кожному квадратному метрі однакові обсяги азоту. «Він ще витягнеться сантиметрів на 15 але якщо пройде дощ», – не нахвалиться господар своїм гібридом Технік. Через три дні і справді пройшов гарний дощ…

Робота у зоні ризику

«Весни у нас зовсім не було, після снігу одразу – літо, скаржиться фермер  із Покровського району Донецької області Родіон Хилюк. Дуже швидко вивітрилася волога, особливо страждає від цього пшениця, вона розвивається гірше, ніж у минулому році, сівбу просапних культур завершили, проблем із постачання засобів захисту, пального немає, бракує лише оборотних коштів, до цього часу фермери Донецької області не мають доступу до кредитних ресурсів, вважається, що це зона бойових дій, банки не хочуть ризикувати, зате аграрії вимушені ризикувати урожаєм, майном, життям під обстрілами. Невідомо де знаходять гроші на посівну, держава чекає від селян лише податків, Аграрний фонд не заплатив ні копійки по форвардним контрактам. «Отак і виживаємо, чим гірше стає ситуація, тим ми стаємо міцнішими», – говорить Родіон Якович. Добрив внесли за потребою, можна було і більше, але в таку спеку немає сенсу. Головні культури — соняшник, пшениця, ячмінь, ріпак.

Місцеве населення теж виживає, як може. За останні три роки фермер вимушений був віддати 500 га паїв, внукам, дітям селян, бо вони залишилися без роботи. Землі не пустують, всі засіваються, причому нормальними гібридами і сортами, рівень обробітку теж вище середнього…

На сільських територіях закон не діє?

«Нас хвилює не стільки посуха і стан посівів, як те, що місцеві фермери абсолютно не захищені від рейдерів», – так почав свою розповідь голова Асоціації аграріїв Подільського району Одеської області Микола Васильович Якубенко. У фермерів землю віджимають і погрозами, і з допомогою примітивних махінацій із незапитаними паями та землями запасу. От якщо, наприклад, у фермера з осені 50 га засіяні озимими, а 50 га відведені під ярі, йому пропонують угоду: якщо уступиш 50 га під ярі, то озимі чіпати не будемо. В селі Станіславка власник фермерського господарства «Радуга» не пішов на таку угоду, то йому передискували 52 га озимого ячменю, є відео. «Пишемо і в Адміністрацію Президента, Кабмін, правоохоронні органи, у відповідь – відписки. Який там Антирейдерський штаб. Біда, одне слово…», – підсумував фермер.

Прес-центр ІА «Інфоіндустрія»

На знімках: посіви ріпаку, кукурудзи, соняшника та сої на полях Київщини. 12 травня 2018 року.