Ринок насіння України у 2018 році

У більшості країн світу використання насіння регулюється, а взаємодія між учасниками цього ринку здійснюється за певними правилами. При цьому в Україні зберігаються певні проблеми з дотриманням доброчесної конкуренції на ринку насіння, забезпеченням захисту інтелектуальної власності, випробуванням сортів, ліцензуванням та розподілом доходів тощо.

Прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про насіння й садивний матеріал”» від 2 жовтня 2012 року № 5397-VI визначено основні засади виробництва та обігу насіння і садивного матеріалу, а також порядок здійснення державного контролю за ними. Насіння та садивний матеріал вводять в обіг після їх сертифікації. Насіння, що реалізується за межі України, супроводжується міжнародними сертифікатами. Насіння і садивний матеріал вважаються сертифікованими, якщо вони: відповідають вимогам нормативно-правових актів за сортовою чистотою та посівними якостями; належать до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України або Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва й розвитку. Державний контроль у сфері насінництва та розсадництва здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, і його територіальні органи.
Наступні останні зміни, вже в грудні 2015 року, до законів України «Про насіння і садивний матеріал» та «Про охорону прав на сорти рослин» дали можливість реально упорядкувати функції відповідних органів у сфері насінництва й розсадництва, удосконалили систему сертифікації насіння і садивного матеріалу, спростили умови реєстрації виробників насіння та садивного матеріалу, дали змогу визначати посівні якості насіння і садивного матеріалу акредитованими органами з оцінювання відповідності будь якої форми власності, а також уточнювати порядок та умови видачі підтвердження на ввезення в Україну й вивезення зразків насіння для селекційних, дослідних робіт та експонування.
Але це не забезпечило логічного завершення процесу гармонізації законодавчої бази України у сфері насінництва та розсадництва з європейськими і міжнародними вимогами у частині наведення «цивілізованого порядку» в обігу насіннєвого матеріалу та гарантування захис­ту інтелектуальної власності селекціонерам і селекційним установам.
Болюче роялті
Відрахування роялті та наведення ладу у забезпеченні захисту інтелектуальної власності селекціонерам і селекційним установам досі є проблемами для  вітчизняної селекції. Державні органи не надто поспішають брати це питання на контроль, а тим часом кошти, які могли б піти на розвиток інноваційної науки, даремно витрачаються на інші цілі.
Законом України «Про насіння і садивний матеріал» встановлено, що суб’єкти насінництва мають право розмножувати, заготовляти і використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) виключно з дозволу відповідного власника патенту на використання сорту. Є питання із здійсненням платежів і щодо використання в Україні «насіння для власних потреб». В європейських країнах з так званого насіння для власних потреб сплачуються обов’язкові платежі власнику сорту, в Україні – фактично їх немає.
Порівнюючи стан українських та іноземних селекційних центрів, можна побачити колосальну різницю. Наприклад, у компанії Monsanto щорічно на селекцію виділяють 600 млн дол. США, у компанії Limagrain – бюджет на розробку нових сортів становить 250 млн євро. У вітчизняних інститутів цільового фінансування ніколи не було, і єдиним способом підтримки селекції є отримання роял­ті – своєрідної винагороди за використання сортів, виведених селекціонерами наукової установи. Для порівняння, річне фінансування Національної академії аграрних наук становить 400–450 млн грн, або орієнтовно 14,0–16,0 млн євро.
Також головною причиною такого розвитку є повільні темпи використання сучасних технологічних підходів та високопродуктивних сортів і гібридів насіння. Існуюче законодавство, на жаль, унеможливлює швидке одержання доступу до сучасних технологій, які були, є й будуть запорукою успіху вітчизняного аграрного виробництва. Тому відповідні зміни існуючого насіннєвого законодавства в частині визнання сертифікатів OECD і ISTA на раніше зареєстровані сорти й гібриди мали би поліпшити доступність новітніх технологій, сортів і гібридів рослин, а також можливість їх застосування в Україні.
Сьогодні темпи приросту врожайності основних культур в Україні повторюють світові тенденції десятирічної давності. Проте останніми роками в Україні спостерігається істотне зростання врожайності основних культур, що уможливило отримання рекордних врожаїв зернових і олійних, а також дало змогу зрівняти національні показники врожайності з показниками провідних країн світу. Проте нинішня тенденція до зростання була характерна для більшості розвинутих країн ще 20–25 років тому. Так, за останні 5 років урожайність кукурудзи в Україні виросла з 4,5 до 6,4 т/га, соняшнику – з 1,5 до 2,2 т/га, ріпаку – з 1,5 до 2,5 т/га, сої – з 1,6 до 2,2 т/га. Такі показники спостерігалися в найкращих європейських країнах ще в кінці ХХ та на початку ХХІ століття.
На сучасному ринку насіння в Україні здійснюють діяльність понад 1,5 тис. юридичних осіб, задіяних у сфері виробництва та продажу кондиційного насіння. Ємність ринку насіння в Україні постійно зростає. Так, ємність цього ринку за 2017 рік лише за основними сільськогосподарськими культурами оцінюється науковцями ННЦ «Інститут аграрної економіки» на рівні 2,2–2,5 млрд дол. США, а до кінця 2025 року очікується, що його вартість зросте ще на понад 30 відсотків.

Демпінг вітчизняних насіннєводів
Обсяги експорту зернових культур знаходя­ться на досить низькому рівні, щорічно Украї­на реалізує не більше 10–12 тис. тонн насіння. Розвиваючи експортні можливості для входження на перспективні ринки зернових культур інших країн, в тому числі і Європейського Союзу, вітчизняні насіннєводи практично демпінгують порівняно з імпортними цінами закупівлі за рахунок зменшення ціни власної реалізації насіннєвого матеріалу: на пшеницю – в 2,4 разу, ячмінь – 2,1 разу, жито та кукурудзу – в 2,0 рази.
На заваді реалізації експортного потенціалу вітчизняного насіннєвого матеріалу стоїть ціла низка чинників.

 

З одного боку, це невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, яке посилюється неповним приєднанням України до Схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку. З другого – більш низька якість українського насіння порівняно з насінням країн ЄС та США, а також сильний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння.
Експорт насіння зернових та олійних культур за січень – вересень 2018 року склав 10,4 млн грн (Табл. 1).

У структурі українського експорту зернових та олійних культур насіння традиційно домінує кукурудза. Обсяги поставок цього виду продукції на зарубіжні ринки за дев’ять місяців 2018 року у вартісному вимірі становили 9,2 млн дол. США, а частка насіння кукурудзи у вітчизняному експорті сягнула близько 89%. Основними споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є країни СНД – Білорусь, Молдова та Грузія, а також Румунія. Крім того, було експортовано 93 т насіння гречки у Південну Африку.
За 9 місяців 2018 року продано лише 840 т насіннєвої пшениці, 625 т жита та 182 т ячменю, а також 4417 т гібридної кукурудзи.

В імпорті переважає соняшник
За січень – вересень 2018 року Україна імпортувала насіння зернових та олійних культур на загальну суму 402,3 млн дол. США (Табл. 2).

Це майже у 40 разів перевищує обсяги вітчизняного експорту насіннєвого матеріалу за відповідний період. У 2018 році імпорт насіння в Україні становив 31,0 тис. тонн зернових культур та 38,0 тис. тонн олійних культур. Як демонструє 2018 рік, останнім часом йде тенденція до збільшення імпорту, це є результатом різкого підвищення попиту через збільшення його холдингових компаній та великих і середніх товаровиробників та локалізації виробництва насіння, що вирощують вітчизняні та іноземні компанії вже на території України.
Цього року за кордоном закуповувалося переважно насіння кукурудзи (27,2 тис. т), соняшника (25,0 тис. т), ріпаку (8,9 тис. т), пшениці (2,2 тис. т) та сої (1,6 тис. т). На ці види продукції припадає понад 90% вітчизняного імпорту.
В загальному імпорті насіння соняшникове становить більше половини, а саме 53% – 213,7 млн дол. США. Більш як чверть цього виду насіннєвого матеріалу (27,1%) Україна закупила у Туреччини, майже чверть (23,3%) – у США. Значно менші частки насіння соняшнику було завезено з Франції (12,0%), Росії (10,5%) та Казахстану (9,7%).
Майже третина від загальної суми закупівель насіннєвого матеріалу кукурудзи – 113,2 млн дол. США – була витрачена на придбання його у Румунії (25,3%), Угорщині (23,7%), Франції (23,3%), Швейцарії (14,6%) та Сербії (5,2%).
В Україну насіння сої імпортували з Канади (70,7%), Австрії (17,8%) та Франції (4,8%) на 2,3 млн дол. США.
Ріпаку за дев’ять місяців 2018 року закупили на 32,1 млн дол. США. Основні постачальники продукції – Польща (37,3%), Німеччина (26,1%), Португалія (22,2%) та Франція (10,5%).
Зберігається тенденція до зростання імпорту насіння цукрових буряків та овочів. За січень – вересень 2018 року закуплено майже 663 т насіння цукрового буряку на 17,4 млн. дол. США. Цей обсяг насіння дає змогу засіяти 170 тис. га, тобто дві третіх від засіяних цьогоріч близько 280 тис. га.
Імпорт насіння овочів у вартісному вимірі зріс та склав 17,2 млн дол. США. Також збільшуються закупівлі насіння нішевих культур, зокрема сорго, льону та гірчиці.
Порівняно з минулим роком ціни на імпортне насіння соняшнику у 2018 році зменшилися. За 1 тонну насіннєвого матеріалу слід заплатити 8548 дол. США проти 9275 дол. США у 2017 році, або на 7,8% менше.
Ціни на гібридну кукурудзу зросли на 11,6% – з 3725 дол. США до 4158 дол. США за тонну.
Ціна на сою знизилася на 20,0% – з 1810 дол. США у 2017 році до 1447 дол. США за 9 місяців 2018 року.

Перспективи вітчизняного насіння
Ринок насіння в Україні у 2018 році свідчить, що:
— зберігається тенденція до зростання імпорту гібридного насіння соняшнику, кукурудзи, ріпаку, овочів та цукрових буряків;
— експорт насіння вітчизняної селекції знаходиться на досить низькому рівні, «виживає» лише за рахунок поставок насіння гібридної кукурудзи країнам СНД;
— збільшуються об`єми закупівлі насіння нішевих культур, таких як сорго, льон та гірчи­ця;
— досить відчутна різниця в цінах придбання насіння та його продажу не на користь українських виробників.
Щодо середньострокової та навіть довгострокової перспективи, то Україна може збільшити експорт насіння у десятки разів. Можливості до нарощування потужностей насіннєвих заводів з кожним роком невпинно зростають. Великі насіннєві іноземні компанії, такі як «Піонер», «Монсанта», «Сингента», «Моїсадур», «Євраліс Семенс» та вітчизняні – «Маїс», «Ерідон», «Селена», «Євростандарт», мають потенціал із залученням іноземних інвестицій вивести Україну на передові позиції з реалізації насіння зернових культур (пшениця, ячмінь, овес, жито та кукурудза) та олійних (соняшник, соя, гірчиця та ріпак).

Олександр Захарчук 
доктор економічних наук, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія» в грудні 2018 року