“Ембарго на добрива. Що далі?”. У Києві відбувся круглий стіл учасників ринку

16.07.2019

Поділитися:

9 липня 2019 р. в приміщенні UBI Conference Hall (м. Київ) відбувся круглий стіл “Ембарго на добрива. Що далі? “, де обговорювались питання українського ринку мінеральних добрив: достатності елементів живлення, можливого росту цін, впливу заборони ввезення російських добрив з липня цього року.

Організатором круглого столу виступила галузева аналітично-інформаційна агенція «Інфоіндустрія».

Учасниками столу стали учасники ринку – представники українських виробництв добрив, сільгоспвиробників, операторів ринку, наукових установ, громадських і інформаційних організацій.

Учасники круглого столу:

– Олексій Голубов, президент Союзу хіміків України

– Сергій Лісковський, голова наглядової ради Дніпровського заводу мінеральних добрив

– Віталій Попов, керівник ТОВ «УТК ХімАльянс»

– Тарас Іващенко, керівник ТОВ «Белор-Україна»

– Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради

– Ольга Ходаківська, заступник директора Інституту аграрної економіки

– Володимир Барабаш, менеджер з питань регіонального розвитку ТОВ «Фрі-Сістем»

– Михайло Саницький, головний аналітик ІА «Інфоіндустрія»

Модератор:

Дмитро Гордійчук, керівник ІА «Інфоіндустрія»

Ведуча:

Ольга Ксьонз, ведуча Agro.FM

Окремі виступи учасників круглого столу.

Олексій Голубов, президент Союзу хіміків України

Что касается азотных предприятий, то у нас не возникает никаких сомнений, что мы можем выполнить ту заявку, которую мы получили <от сельхозпроизводителей>. На полную мощность работает черкасский «Азот», за исключением одной башни селитры, которая находится в ремонте, думаю, до середины следующего года. Работает двумя «селитрами» ровенский «Азот». Работает «Днепразот» на полную мощность. У нас простаивает только ОПЗ и частично «Северодонецк». Относительно сложных фосфорных удобрений, – мы рассматривали этот вопрос. Это два предприятия – предприятие Сергея Федоровича <Лесковского – Днепровский завод минеральных удобрений> и «Сумыхимпром». У них есть общая закупка сырья. Сейчас стартуют. Мы так прикидывали, взяв заявку, что до конца года «Сумыхимпром» могут обеспечить, и это пессимистически вариант, порядка 200 тыс. тонн <во втором полугодии>. И Днепровский завод минеральных удобрений выходит на 75 тыс. тонн до конца года. По году мы видим незакрытое нашими предприятиями <потребление> порядка 800 тыс. тонн NPK. Из которых, если брать по максимуму, – это от 500 до 600 тыс. тонн – может произвести «Сумыхимпром» и, в зависимости от марки, от 130 до 200 тыс. тонн – ДЗМУ. Это то, что наши два предприятия могут сделать – 700-750 тыс. тонн. Если учесть, что на 17 июня было завезено сложных фосфорных удобрений 588 тыс. тонн, из них – 240 российской продукции и 230 – белорусской, а они – основные поставщики, то добирать остаток, который не закрывают наши предприятия, особой сложности нет.

Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради

Сейчас, по последним данным, у нас стоимость удобрений в себестоимости продукции составляет для разных культур от 25 до 30%. Это существенно. Мы конкурируем при этом с россиянами. Потому что и мы и они экспортируем через бассейн Черного моря, – фактически, на одни и те же рынки. Но у нас удобрения дороже. И сильно. Возникает вопрос: как нам с ними конкурировать? Стратегически, – как конкурировать? Я уже молчу про господдержку, где жесткий диспаритет. Но и по затратам ты априори будешь выше. Это – большая проблема. У нас очень дорогая логистика… И это все ложится на плечи агрария. Поэтому эту проблему, которую сегодня называют красивым словом «премиальный рынок», надо решать. Рынок Украины должен перестать быть премиальным. Мы должны сделать так, чтобы рынок не был премиальным, и цена была такая, как в России. Чтобы мы спокойно конкурировали с россиянами. Потому что пока конъюнктура хорошая, это все можно «проглотить». А когда конъюнктура будет плохая?! А она когда-то будет плохая! И она может быть плохая не один год. Тогда мы с чем столкнемся? Первыми испытают проблемы малые и средние фермерские хозяйства. Потому что у них нет запаса <прочности>. На самом деле мы живем на пороховой бочке, которая закончится монополизацией. Если они разорятся, их земли заберут крупные холдинги.

Сергій Лісковський, голова наглядової ради Дніпровського заводу мінеральних добрив

Ми як виробники чекали на цю постанову щонайменше 4-5 років тому. Сьогодні є світова практика, яку можна спостерігати, наприклад, у наших сусідів, в Республіці Казахстан, в Білорусі, безпосередньо в Європейському Союзі, коли кожна держава чи група держав піклується в першу чергу про безпеку внутрішніх ринків. І міністерства торгівлі, і економічного розвитку безпосередньо опікуються, щоб цей баланс між внутрішнім виробництвом і імпортом витримувався. Ми спостерігаємо, що за останні 5 років, фактично, в галузі складних мінеральних добрив ми втратили внутрішній український ринок. Сьогодні два наших підприємства, які базові є, – «Сумихімпром» і Дніпровський завод мінеральних добрив, декілька нових підприємств, які сьогодні зайшли на внутрішній ринок з новими технологіями, <працюють>, але з імпортованими сировинними ресурсами… І сьогодні, дивлячись на статистику, можемо побачити, що наша доля на внутрішньому ринку – десь біля 10% споживання. Це є вкрай небезпечна державна політика, яка призвела до того, що імпортерам віддали 90%. До чого вона привела? Немає секрету в тому, що український ринок реалізації різних марок складних мінеральних добрив, він є преміальний, він є кращій в Європі. Кращій в чому, – тут найвищі ціни! Коли ми їх порівнюємо із світовими цінами, особливо в два високих сезони – серпень-вересень-жовтень і березень-квітень-травень, на внутрішньому ринку іде реалізація за цінами на 20-30-40, а іноді 50% вищими, аніж світові ціни. Чому так?! При таких преміях у нас у кризовому стані ідуть справи на наших хімічних виробництвах. Відповідь дуже проста. Сьогодні кожна країна захищає внутрішній ринок і дозує внутрішнє виробництво і імпорт. Ми сьогодні спостерігаємо, що в 2019 році по статистиці у першому півріччі на 20-30% збільшився імпорт. Це – перша теза. Українські споживачі – сільгоспвиробники, по-перше, платять на 30-40% більше за мінеральні добрива, по-друге, інвестують в економіку не України, а економіку різних держав, які недалеко від України.

Михайло Саницький, головний аналітик ІА «Інфоіндустрія»

Що стосується цього року, яку динаміку ми спостерігаємо? Дуже багато <комплексних> добрив було ввезено з травня і червня. Ми бачимо, що трейдерські компанії почали готуватися до осені. Якщо взяти, що «Сумихімпром» і Дніпровский завод мінеральних добрив будуть працювати на повну потужність – принаймні заявлену потужність, – і в наступні місяці буде імпортовано такий же обсяг, як і в минулому році, то ми вважаємо, що десь 800 тис. тон українські селяни при негативному сценарії зможуть внести фосфорних і комплексних добрив. Тобто обсяг при самому негативному сценарії – приблизно такий, як в минулому році. Але ми бачимо, що сюди почали надходити добрива з Марокко, наприклад, амофос, знаємо про компанії, які планують дуже багато грецьких добрив сюди завозити. З інших країн все більше сюди постачається. З’явились на українському ринку суперфосфати, – добрива, які три роки тому майже взагалі не завозилися. Тому ми вважаємо, що приблизно 150 тис. тон можуть додатково завезти імпортери. Якщо ми і не вийдемо на рівень понад 1 мільйону добрив попиту, то десь 950 тисяч наші селяни отримають. Це буде гірша ситуація, ніж в 2017 році, але не така погана, як була в минулому році. <…> Але обсяги – це добре, але є ціна. Ціна на добрива з Марокко, з Греції – це європейська ціна. І вона буде десь на 20% для українського селянина вищою. Український селянин оперує певно кількістю грошей і просто не зможе їх викупити. Отже, він їх купить менше. І навіть цих 950 тис. тон, які він міг би внести восени, може і цього не вибрати, тому що в нього просто не буде грошей.

Тарас Іващенко, керівник ТОВ “Белор-Україна”

Безусловно, процент импорта, он будет. Это нормально. Если у нас один производитель селитры, то 20-30% импорта – это норма. Это баланс цен, который обосновывает, если он <производитель> слишком повысит цену, станет слишком много импорта и ему придется остановить производство, если будут низкие цены, импорта просто не будет. Это – нормальная мировая практика. Мы видим, Yara в Европе то же самое делает. Это рыночный механизм. А сегодня почему мы переплачиваем? Потому что осталось меньше месяца до внесения удобрений, а мы только контрактуемся. И если мы сегодня законтрактуем аммофос, то к аграрию он придет во второй половине сентября, – когда все закончится. <…> Мы должны создать систему: систему логистическую, систему трейдеров. Они нужны производителю, они нужны импортёру, они нужны фермеру, в конце концов! У фермеров нет возможности купить в июне удобрения, потому что у него просто нет денег. И не могут они нигде взять кредиты. <…> Мы <трейдеры> вне сезона можем завезти, и в пик сезона, когда дефицит, и все <импортеры> поднимают цену, фермеры смогут сказать импортерам, что <удобрения> есть на складах по нормальной цене. Поднимает цену как раз дефицит! Самое страшное для <продовольственной> безопасности страны – это дефицит. И в прошлом году летом мы видели ситуацию, когда фермеры «сеялись» без фосфорных удобрений…