Весняні поради від професора Каленської

Березень – відповідальна пора, коли значною мірою визначається доля майбутнього врожаю озимих. В залежності від того, якими вийшли посіви із зими, аграрій формує свою технологію на кілька наступних місяців. Про стан озимих та можливості, які не повинен втрачати хлібороб на шляху до врожаю, розмовляємо із доктором сільськогосподарських наук, завідувачем кафедри рослинництва, професором НУБІП України Світланою Каленською.

Світлано Михайлівно, чи є підстави тривожитися про стан озимих культур?

 Останні два вегетаційні роки: 2015/2016-й і 2016/2017-й є досить цікавими для виробництва озимих культур, зокрема, ми говоримо про озиму пшеницю, бо вона в структурі посівних площ займає найбільші площі. Вони, ці два роки, були подібними за посушливістю осінніх періодів, що зумовило досить пізні строки сівби, і якраз оця обставина не давала впевненості виробничникам в тому, що рослини успішно перезимують. Якщо торік у багатьох областях сходи з’явилися лише в кінці зими і навіть на початку весни, в березні, як у Харківській області, то в цьому сезоні ми говоримо про більш задовільний стан озимини практично на всій території України, незважаючи на те, що в більшості регіонів строки сівби були пізніми. Подекуди сіяли навіть у жовтні. Але сходи одержали практично на всіх площах. І зараз, за нашими спостереженнями, лише 15-20% площ оцінюються трохи нижче задовільного рівня. Але ще незрозуміло, що з ними робити, чи вони «підтягнуться» до задовільного, чи їх доведеться підсівати  і пересівати. Я вважаю, що над ними можна попрацювати в плані своєчасного підживлення азотом, тут можна навіть унести 30-50% від цієї речовини, запланованої для використання весною з метою активізації кущення.

Що означає задовільний стан?

Це коли сходи з осені сформували 2-3 стебла, а на метрі квадратному в ранньовесняний період утворилося не менше 250-300 рослин. Категорію нижче задовільного рівня визначають 150-250 рослин. Це критична густота, але з такими посівами ще можна попрацювати, а якщо менше 150 рослин, ставиться питання про те, щоб їх пересівати. Хоча численні експерименти підтверджують: якщо буде достатньо вологи і ми грамотно спрацюємо з добривами, то навіть при коефіцієнті кущення «2», зможемо одержати 300 продуктивних стебел і виростити досить пристойний урожай. Та все одно, ризик великий. Зараз, наголошую, таких площ менше 15%. На переважній більшості площ – 300-400 рослин на метрі квадратному. Ми відбирали моноліти, конус наростання живий, прозорий, тобто рослини знаходяться в задовільному і доброму стані.

Які поради дасте агроному на нинішньому етапі догляду за посівами?

Агроном повинен спрацювати в цей період дуже тонко. Підживлювати посіви не за календарем, не по снігу і не тоді, коли поля активно втрачають вологу, бо за таких умов марнується азот, а за  два-три дні до  відновлення вегетації. Цей процес, як відомо, активно  починається при переході через плюс 5, а взагалі, вважається, що озимі зернові за стабільного переходу через 0-2 градуси відновлюють вегетацію. Більшість господарств вже почали підживлення, використовують ранкову годину, коли грунт трохи підмерзає. На цю роботу часу залишається обмаль, бо температурний режим може швидко змінитися. Звичайно,  агрохолдингам, котрі мають величезні площі, важче вчасно впоратися з цією операцією. Взагалі, великим господарствам дотримуватися технологічних строків проведення будь-яких агротехнічних прийомів набагато складніше, ніж середнім імалим господарствам, тому що проведення однієї операції розтягується в періоді, внаслідок цього втрачаються можливості.

 Які особливості наступних етапів?

Друге підживлення рекомендовано проводити в період, коли закінчується кущення і починається вихід у трубку, третє – в період колосіння. Якщо двома першими підживленнями працюємо на продуктивні стебла і на розмір колосу, то третє спрямоване на формування якості зерна. Під час проведення захисту посівів від шкідників, в «бакові» суміші пестицидів раджу добавляти різні види рідких добрив, до складу яких входять мікроелементи, амінокислоти, що сприятиме кращому живленню рослин. Але якщо ми програмуємо урожайність понад 5 тонн, маємо пам’ятати про застосування ретардантів, препаратів, які затримують ріст рослин. Тому що ущільнені посіви, на яких сформувалося 500-600 стебел на метрі квадратному, як правило, дуже схильні до вилягання, через що втрати урожаю можуть сягати 30-50%. Тим часом ретарданти стримують активний ріст рослин, потовщують діаметр стебла, укорочують міжвузля, які по суті контролюють стійкість до вилягання. У нас в Переліку є ці препарати, тому варто на них звертати увагу і використовувати.

На Зимовому зерновому конгресі, організованому УКАБ, своїм досвідом поділився англійський фермер Род Сміт, який виростив на своїй фермі урожай обсягом 16,5 тонн з гектара. Чи можливі у нас такі результати, чого не вистачає?

Основним лімітуючим чинником урожайності в Україні є волога. На поля Рода Сміта лише протягом весняно-літнього періоду випало 600 мм дощів, а в нас, якщо взяти Лісостеп – більш-менш оптимальну зону для вирощування пшениці, протягом всього року випадає максимум 500-550 мм. Окрім цього, урожайність часто обмежується браком технологічної дисципліни. Род Сміт, окрім основного осіннього удобрення, вносить по 310 кг діючої речовини азоту на гектар в процесі підживлення та ще й у великих обсягах використовує органічні добрива. Наші поля стільки азоту не одержують. А про органіку й мови немає. Але головний резерв – своєчасність усіх операцій. Наприклад, у нас всі знають, що перше підживлення треба провести до середини фази кущення, але цей період за міжнародною шкалою ВВСН відповідає майже 15 мікростадіям. Технологічні карти, за якими працюють фермери за кордоном, чітко прив’язані до всіх  операцій, до певної  мікростадії, а в цілому, за шкалою ВВСН рослини всіх культур в своєму розвитку проходять 100 мікростадій. Тому проведення підживлення власне під час певної стадії, а не з відхиленнями в часі, інколи до двох декад, є занадто важливою і необхідною умовою. Запізно проведена технологічна операція може інколи завдати навіть шкоди. Тобто рослині, як і людині, треба споживати їжу вчасно. Тому, що внесення того чи іншого препарату через 10 днів може бути й не потрібним. Тобто технологічна дисципліна має поєднуватися із чіткою ідентифікацією розвитку рослини. Під час захисту те ж саме. Важливо чітко відслідковувати стан рослин і обробляти їх тими препаратами, які справді необхідні і доречні. Не можна забувати і про профілактику захворювань. Якщо вже чітко проявляються ознаки фузаріозу колосу, то пізно проводити обробку фунгіцидами, бо це не дасть ефекту.

Англійський фермер Род Сміт говорив про якийсь фантастичний сорт Діккенс. А наші сорти здатні на такі подвиги? Бо в паспорті жодного українського сорту я не бачив потенціалу у 16 тонн…

Наші селекціонери перестраховуються і, мабуть, трохи свідомо занижують верхню планку потенціальної врожайності своїх сортів, аби не наразитися на подальшу критику. Ми проводили багато досліджень із використанням методу морфогенезу, спостерігали за розвитком рослин із самих ранніх етапів. З’ясували, що на початкових стадіях розвитку рослин закладається урожайність більшості сортів не нижче 150-180 ц/га, проте до моменту збирання ми одержуємо колос, який реалізує цей потенціал лише на 30-40%. На моделях-схемах формування колосу впродовж вегетації можна чітко відслідкувати динаміку формування урожайності і встановити періоди, коли відбувається максимальна диференціація або закладка компонентів колосу і їх редукція або відмирання та залежність цих процесів від елементів технології вирощування. Наприклад, зараз рослини жита мають сформований конус наростання – повністю закладена кількість колосків вже з осені, тобто сьогодні ми вже не можемо вплинути на розмір колоса цієї культури, а лише – на масу тисячі зернин. А формуванням колосу пшениці можна і потрібно займатися саме зараз – можна ще вплинути і на закладку кількості колосків, квіток, зернин шляхом розроблених адаптивних систем живлення і захисту. Там, де витримується адаптивна технологія вирощування сорту, реалізація потенціалу може сягати 40-80%, а там, де працюють за принципом посіяли-зібрали – максимум 20%. Результат значною мірою залежить від агронома, від бажання пізнавати. Сьогодні є досить багато різноманітних інформаційних ресурсів, які дають змогу відслідковувати всі технологічні новинки. Не можна нехтувати навіть прибавкою урожаю в 5 ц/га. 15 тонн в умовах України – не фантастика, а цілком досяжний результат. Ми знаємо багато господарств, для яких є нормою урожайність 10-12 тонн, але вони використовують надбання науки. Хочу відзначити в цьому плані фермерів із Кагарлицького району, з якими ми тісно співпрацюємо – Романа Коваленка, Олександра Широкоступа .

Останнім часом можна почути думку виробників, що сівозміна грає не таку вже й велику роль  у підвищенні врожайності. Зрештою, чергування культур у англійського фермера-рекордсмена теж не можна назвати сівозміною…

В умовах України сівозміна має колосальну роль. Для виробничників – це значна економія ресурсів. Завдяки дотриманню класичної сівозміни можна скоротити застосування пестицидів на 40-60%. І дуже важливий елемент в технології вирощування – передпосівна обробка насіння. Насіння треба обов’язково обробити препаратами фунгіцидної та інсектицидної дії, що також може сприяти значному зниженню витрат на подальший захист посівів. В Україні є лабораторії, в яких можна визначити склад фітопатогенів на насінині і за даними цього аналізу правильно вибрати необхідний препарат для протруєння насіння.

Як можна впливати на якість зерна і насіння?

Якщо ми вирощуємо пшеницю на насіння, то рекомендується вносити дози азотних добрив нижче середніх, в такому випадку в зерні формується більше водорозчинних і солерозчинних фракцій білка, які якраз відповідають за активне проростання насіння. Тобто вирощуючи насіннєві посіви, дози добрив азоту слід зменшувати. Коли працюємо на отримання якісного товарного продовольчого зерна, то повинні збільшувати дози азоту, оскільки існує принцип біологічного розбавлення. Якщо дози азоту обмежені, то його дія спрямовується в основному на зростання врожайності і його не вистачає для формування зерна високої якості. В багаточисельних дослідах доведено, що рівень урожайності зростає до певної межі і подальше збільшення є досить проблематичним і часто економічно недоцільним. В той же час вміст білка в зерні має тісний корелятивний зв’язок з дозами азоту і зростає за лінійною залежністю. Наприклад, досліди, проведені у Великій Британії, свідчать про те, що ріст врожайності зупиняється при внесенні 240 кг діючої речовини на гектар, а збільшення вмісту білка в зерні спостерігається за подальшого підвищення  доз азоту. В Україні мало хто з аграріїв дбає про повне забезпечення рослин елементами живлення, включаючи азот, а також інші макро-, мезо- та мікроелементи, в наслідок чого якість зерна переважно відповідає 3-6 класам. Проте в Україні ми маємо всі передумови для виробництва зерна високого гатунку – клімат, погодні умови, баланс температур протягом вегетаційного періоду, надходження сонячної радіації та її спектр для формування зерна високої якості. Про це свідчать і результати нашого наукового дослідження, яке було спрямоване на встановлення чинників, які обумовлюють формування якості зерна сортів пшениці озимої в різних регіонах. Дослідження проводили за однаковими схемами, які передбачали вирощування сильних і цінних сортів пшениці озимої за різних систем удобрення та норм висіву в Україні та Австрії. Вирощуючи вітчизняні та австрійські сорти, більше акцентували увагу на азотному підживленні. З’ясувалося, що при тих же дозах азоту в умовах України формувалося зерно вищої якості.

До речі, чи можемо ми застосовувати такі ж норми висіву насіння, як у Європі?

 В країнах Європи норма висіву, як правило, становить  2,5 – 3 млн схожих насінин на гектар. Не можна цю практику автоматично переносити в Україну, що обумовлено і різницею в погодних умовах і біологією сортів. Визначаючи норми висіву, треба чітко пам’ятати, що сорти пшениці озимої різняться за типом формування урожайності. Є сорти колосового типу, які формують урожайність за рахунок розміру колосу і маси зерна в ньому, тож обравши такий сорт, слід збільшувати норму висіву. А є сорти стеблового  типу, які формують урожайність за рахунок кількості стебел – вони схильні до значного кущення і формування рівноцінних продуктивних стебел, в роботі з ними норму висіву рекомендується зменшити. Є й сорти проміжного типу, які формують урожайність, як за рахунок розміру колосу, так і за кількістю стебел. Необхідно ретельно вивчати особливості сорту за описами, зробленими авторами сорту, і лише тоді визначатися з нормами висіву.

Чим можемо замінити органіку, якої бракує?

Необхідно пам’ятати один із основних законів відновлення родючості грунту: всі елементи живлення, які рослини споживають із грунту для формування врожайності, повинні бути туди повернуті. У1980-1990-ті, окрім достатнього внесення елементів живлення з мінеральними добривами, органічні добрива вносились, як мінімум у десятипільній сівозміні під дві культури – цукрові буряки і кукурудзу. Під посіви пшениці озимої органічні добрива не рекомендувалося використовувати через неможливість їх рівномірного внесення. Але сьогодні сучасна техніка дає змогу вносити органіку рівномірно і проблем із формуванням рівномірних посівів не існує. Проблема в тому, де взяти органічні добрива. Одна з таких можливостей – використання гною з птахофабрик та свинокомплексів. Досить актуальним є використання сидератів. Висіваємо їх після збирання основної культури, зелену масу, яка згодом утвориться, в подальшому приорюємо. Це значною мірою сприяє покращенню структури грунту і зниженню фітопатогенного напруження – відбувається переривання фітопатогених містків у розвитку хвороб та окремих шкідників. Для збагачення грунту органічною речовиною слід застосовувати і солому. Але маємо пам’ятати, що її обов’язково слід добре подрібнити та внести невеликі дози азоту – 10-15 кг/га в діючій речовині з метою її ефективної мінералізації. Зараз багато виробничників звертають увагу і на застосування мікроорганізмів – це різноманітні мобілізуючи бактерії, деструктори, які вносяться в грунт і «переробляють» пожнивні рештки та сприяють накопиченню елементів живлення, що поліпшує родючість і структуру грунту.

І коли ж, на вашу думку, ми досягнемо хоча б шести тонн урожайності пшениці?

Ми спостерігаємо позитивну динаміку зростання урожайності  – це диктує  в першу чергу ринок. І оскільки є попит і непогана ціна, то й аграрії швидше засвоюють та застосовують нові технології. Але впровадження останніх стримується фінансовими можливостями аграріїв. Треба вжити заходів для розв’язання цієї проблеми. Йдеться передусім, про державну підтримку, дешеве кредитування тощо. Агрохолдинги вже зараз мають достатньо фінансових ресурсів. Але, на моє переконання, підвищувати урожайність простіше у невеликих чи середніх аграрних господарствах, де легше забезпечити своєчасність виконання всіх операцій. До кожного поля необхідно підходити індивідуально. Саме застосування точних технологій, а не уніфікованих та стандартних обумовлює формування високих і стабільних рівнів урожайності і збереження ресурсів. Словом, багато чого треба ще зробити, аби повністю розкрити потенціал культур, грунтів та наших агрономів.

Розмову вів Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram

Пов’язані теми:

Популярні Новини

Підпишись на Infoindustry