Як вижити українським садівникам?

Останніми роками українське садівництво почало спинатися на ноги, а його продукція стала досить успішно конкурувати на внутрішньому ринку із польською і навіть виходити на зовнішній ринок. Далася взнаки багаторічна підтримка галузі в межах програми 1,5% збору від продажу алкогольної продукції. Однак цю програму було згорнуто, причому держава заборгувала садівникам солідні суми, а та, яка була запроваджена цього року щодо часткового повернення ПДВ, працює неефективно. Плюс до всього, ще й несприятливі погодні умови нинішнього року. Як виживати українським садівникам в цих умовах? Про це розмовляємо з директором садівничого підприємства «Ролів-Агро», що у Дрогобицькому районі Львівської області Андрієм Пастернаком.–Андрію, розкажіть про особливості нинішнього року для вашого господарства…

–Садівники цього краю не пам’ятають таких жорстких умов, які складалися б для вирощування плодів. Не стільки сам мороз нашкодив, скільки холодний вітер, який посилював ефект низьких температур, холодні маси йшли по саду хвилями, втрати урожаю через це становитимуть 30-40%. Але це ще не всі біди, які впали на наші голови. Вже через місяць двічі випав град, правда, другий раз не зачепило, він зупинився буквально за 10-20 метрів від саду. Однак перший градобій завдав великої шкоди. У нас напрямок рядів у відповідності до проекту: суто з півночі на південь, а грозова хмара йшла зі заходу на схід і практично всі яблука були побиті, ми потім провели належні обробки препаратами із вмістом амінокислот, зупинили процеси гниття. Але річ у тому, що град був неправильної форми, не круглої, а кристалічної. Я в садівництві недовго, бачив наслідки градобою в чотирьох господарствах, але в жодному не було такого жаху, як у нас:  порозривало шкіру яблук, в деяких місцях рани такі глибокі – до 5 мм розриви. Такі яблука, чим не обробляй, нічого не допоможе. Обробки зупиняють процес гниття і дають фермеру можливість хоча б виростити технічні яблука. Пошкоджену частину нашого врожаю(а це близько 30-40%) можна поділити на дві половини. Першу ми, можливо, витягнемо і реалізуємо як другий сорт, а другу здамо на технічну переробку. І то давайте не будемо забігати наперед, бо погода може піднести нові сюрпризи. Згідно з прогнозами, цьогорічна ціна на якісні яблука буде і так невисокою – 12-15 гривень за кг. За технічні плоди пропонують сьогодні 3,10 грн/кг. Але це далеко не ті ціни, які дали б можливість господарству далі нормально працювати і розвиватись.

 –Які висновки ви робите з цього на наступний сезон?

–Після семінару «Садівництво 3.0» мені дали контакти людини, яка займається страхуванням садівників. Пропонує два варіанти. Перший: страхувати безпосередньо насадження, однак останні 5 років у нас не було таких морозів чи інших стихій, котрі пошкодили б серйозно дерева, але це зовсім не означає що такого не буде. Умови страхування визначаються, виходячи з  балансової вартості, але у всіх вона різна, у декого зовсім низька, бо створювалася до обвалу гривні. Другий варіант: страхування врожаю від градобою в період від цвітіння і зав’язування до дозрівання плодів. Страхувати шкоду від приморозків ніхто не пропонує. І я розумію страховиків, якби держава брала на себе роль кінцевого платника страхових відшкодувань, це одна справа. Але страховик він же не просто так працює, а теж хоче щось заробити, а тому за якісь сумнівні речі він не братиметься, бо на сто відсотків довести, від чого господарство зазнало втрат – від морозу чи через брак якихось мікро-макро елементів в живленні дерев, підтвердити на 100% важко.

– То ви поки що на жодному з варіантів не зупинилися?

–Для нас другий більш прийнятний, але остаточно визначатися будемо взимку, коли з’явиться якесь вікно, бо сьогодні робочий день садоводів триває 12-14 годин, зранку до пізнього вечора. Подивимося в кінці сезону, що зберемо, реалізуємо, заробимо. Вважаю, що страхування – це єдиний варіант для господарств, які не мають достатнього фінансового забезпечення. В найскладнішій ситуації сьогодні перебувають господарства типу нашого, з трьох-чотирьохрічними насадженнями, коли дерева тільки но вступають у стадію повного плодоношення, це молодий сад. Вже з п’ятого року будемо виходити на оптимальну врожайність. Але навіть господарі повноцінного саду, які  збирають по 40-50 тонн товарних яблук, не можуть похвалитися хорошими фінансовими результатами.

–Чому?

–При минулорічній ціні, яка була на ринку, цей бізнес перетворюється на хобі. Тому що цикл роботи інтенсивного саду на карликовій підщепі становить реально 15-18 років. У цей період він плодоноситиме на максимальну потужність, потім врожайність йтиме на спад. За 18 років «відбити» всі ці інвестиції можливо й вдасться, але ж ми створюємо бізнес не лише для того, щоб витратитися і потім протягом багатьох років повертати вкладене. Ми хочемо зробити весь комплекс заходів, який перетворить наше господарство на сучасне європейське. Наприклад, встановити антиградову сітку вартістю 11 тис євро на га, системи зрошення і живлення, збудувати сучасне сховище. Але коли бачимо цінову динаміку, опускаються руки.

–Як ви поясните таку ситуацію?

–Під боком маємо європейський ринок, ні для кого не секрет, що польські яблука йдуть активно в Україну і не завжди через митницю, конкурувати з їхнім товаром дуже важко. І хоч ціну вони пропонують таку, як і в нас, але якість їхня продукція, не будемо приховувати, краща. Бо мають дотації і не економлять на технології, захисті, зберіганні. Іще одна погана обставина для ринку: демпінг з боку дрібних вітчизняних виробників. Поясню це на прикладі нашого регіону. У нас у певний період року, як правило, восени, з’являється дуже багато продукції буковинських фермерів, які вирощують фрукти на 3-5 га, але не маючи сховищ, намагаються збути свій товар, якомога швидше за будь-якою ціною. По суті вони дуже серйозно збивають ціну, а тому було б добре, якби держава допомогла їм скооперуватися для будівництва сховищ і виходу на зовнішній ринок.

–У вас сучасне сховище?

–Ми радилися із фахівцями, вони нам порадили зробити каркас, який би відповідав всім вимогам регульованого газового середовища, але оскільки ми поки що не можемо потягнути фінансування цієї технології, вони порекомендували обладнати сховище класичним холодом, нас запевнили, що для того періоду реалізації, з яким ми працюємо(до травня) цього вистачить. Попередній рік показав, що їхня пропозиція була правильною. В нашому регіоні, починаючи з червня, реалізація суттєво падає, і чи є сенс далі тримати яблука у дуже великих обсягах?

–Які яблука ви вирощуєте?

–Шість сортів: Айдаред, Джонаголд, Гала, Чемпіон, Голден Делішес та Глостер. Торік у нас була проблема по двох сортах, якщо пам’ятаєте, тоді  в кінці квітня на початку травня була низька температура, близько нуля градусів і дуже висока вологість, аж до туману, і це протягом трьох-чотирьох днів, коли йшло цвітіння Джона голду, тобто бджола практично в саду не літала, ми навіть платили пасічникам, щоб вони вивозили в наші сади вулики…

– Це цікава практика, бо дуже мало хто платить бджолярам…

–Коли такі критичні температури, то варіантів немає, якщо є квітка і ти зацікавлений, щоб був врожай, треба піклуватися про запилення, але з власного досвіду можу зауважити: якщо холодно, то скільки вуликів не привезіть, хоч медом намастіть ті квітки, бджола з вулика не вилетить.

–Чи стосується якось вашого господарства державна підтримка?

–Ви вже, мабуть, зрозуміли, що садівництво – дуже ризикований бізнес. Через те ЄС так активно підтримує своїх фермерів. У нас же такої підтримки не спостерігається. Добре, що ми не брали участі в програмі сприяння розвитку садівництва, бо ми відчували, що її буде згорнуто і тим, хто вскочить в останній вагон перестануть виплачувати кошти. Так і сталося. Чимало господарств, які подалися таки на цю програму і за результатами комісії було прийнято позитивне рішення про виплату їм відповідного відшкодування, і по сьогодні її не одержали. І це при тому, що мають на руках рішення судів на свою користь, тим не менше Мінагрополітики продовжує оскаржувати їх в апеляційних судах і відмовляється виплачувати належні кошти.

–Добре, а по новій програмі ви щось одержуєте?

–Ситуація не дуже втішна. На протязі останніх років ми активно інвестували кошти в цей бізнес, будували фруктосховище, інвестували безпосередньо в молоді сади, купували саджанці, виплачували заробітну плату. В результаті в нас сформувалося від’ємне сальдо по ПДВ на досить значну суму. Ми пішли назустріч державі, не наполягали на поверненні цих коштів, відтак у нас сформувався великий кредит по ПДВ. Але держава відмовляється нам його повертати саме через оце від’ємне сальдо. Спілкувався із представниками обласного АПК, пояснював, не хочуть сприймати наші аргументи. Прикро.

Добре, що є асоціація «Укрсадпром», яка узагальнює наші проблеми і виносить їх на розгляд Кабміну, Мінагрополітики та інших відомств. Завдяки цій організації ми напрацьовуємо контакти з іншими країнами, принаймні великі виробники намагаються розширити географію експорту своєї продукції, але темпи, якими все це відбувається, не такі швидкі, як цього хотілося б. Але, я сподіваюся, все попереду…

Розмовляв Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram