Захист прав інтелектуальної власності в агросфері

Агропромисловість представляє собою найбільш стабільну сферу економіки в Україні. В той же час, внаслідок недосконалості законодавчого врегулювання цієї галузі, відсутності чіткого механізму захисту права інтелектуальної власності у агропромисловому комплексі, виникає необхідність вирішення цієї проблеми та виявлення шляхів подолання ситуації, що склалася.

Проаналізувавши положення Цивільного кодексу, можна сказати, що інтелектуальною власністю є результати інтелектуальної, творчої діяльності або інші об’єкти права інтелектуальної власності. Власник цього права може володіти, використовувати і розпоряджатися результатами творчої діяльності.

Об’єктами права інтелектуальної власності у агропромисловому комплексі є, зокрема, селекційні досягнення. Під цими досягненнями розуміються винайдення нових сортів рослин та порід тварин, для яких притаманні специфічні ознаки. Права на селекційні досягнення можуть бути присвоєні та відчужені у свого володільця лише разом із матеріальним продуктом, наприклад, насінням, що відрізняє його оборотоздатність від інших об’єктів інтелектуальної власності. Саме на прикладі селекційних досягнень у тваринництві та рослинництві варто досліджувати право інтелектуальної власності в агропромисловому комплексі.

 

Винайдений сорт рослин належить виключно особі, яка його створила внаслідок цілеспрямованого дослідження. Лише автор сорту може:

1) заборонити третім сторонам посягати на його авторство;

2) вимагати вжиття свого імені при використанні продукції, якщо це можливо;

3) заявляти про збереження його ім’я у таємниці як автора винаходу або не розголошувати його у публікаціях.

 

Отже, для торгівлі, наприклад, насінням, повинні укладатися ліцензійні договори, а автори сортів у ролі власників патентів повинні відстежувати посягання на власні права. Саме у такий спосіб вони можуть захисти свої майнові та немайнові права.

 

Об’єктами інтелектуальної власності у селекційні діяльності пов’язаній із тваринництвом є племінні тварини. Племінна тварина – це одержана внаслідок творчої діяльності нова порода тварин, яка в подальшому використовуватиметься для цілей селекції і має генетичну цінність. Така тварина повинна мати нові генетичні ознаки та здатна передавати їх нащадкам.

 

Закон не передбачає видачу патенту у випадку селекційних досягнень у сфері  тваринництва. Автори такого досягнення повинні мати свідоцтво, що є документальним підтвердженням факту належності їм винайдених тварин та ембріонів.

 

Власники патенту на сорти тварин або свідоцтва на породи тварин володіють виключним правом використовувати сорти рослин та породи тварин, винайдені ними власноручно; дозволяти використовувати сорти рослин та породи тварин третім особам; запобігати неправомірному використанню сортів рослин, порід тварин, а також накладати заборону на таке використання.

 

Селекційне досягнення реалізується у формі залучення виробів у економічний обіг. Це продаж матеріального продукту і прав на селекційне досягнення від одного суб’єкта до іншого. Господарюючий суб’єкт (сільгоспвиробник насіння рослин або племінного матеріалу), маючи дозвіл (ліцензію) на здійснення із насінням або племінними матеріалом дій, обумовлених у договорі, присвоює одну частину прибутку при продажі селекційного досягнення. У свою чергу, власник виключних прав (власник патенту) на селекційні досягнення, присвоює другу (додаткову) частину прибутку господарюючого суб’єкта.

 

Проблема захисту права інтелектуальної власності є надзвичайно актуальною сьогодні в Україні, адже відсутність ефективного законодавчого механізму врегулювання цього питання дуже часто призводить до зловживання з боку недобросовісних осіб. Відповідно існують декілька способів захисту права інтелектуальної власності, зокрема і права на об’єкти інтелектуальної власності у агросфері:

1) визнання права (судове підтвердження оспорюваного чи невизнаного права);

2) зміна чи припинення правовідносин; (анулювання ліцензії на використання об’єктів авторського права)

3) відновлення становища, що існувало до порушення права;

4) визнання укладеного правочину недійсним (визнання нечинним ліцензійного договору з використання продукції);

5) вимога припинення дій, які порушують право;

6) відшкодування завданих неправомірним використання продукції збитків та відшкодування моральної шкоди;

7) примусове виконання обов’язку.

 

Отже, захист права інтелектуальної власності у аграрній сфері є недостатньо врегульованим сьогодні. Чималої уваги потребує сфера селекційного розведення тварин. Відсутність можливості отримати патент на породу тварин значно послаблює позиції людей, які займаються селекцією. Такі особи стають майже беззахисними у випадку недобросовісного використання об’єкту їхньої інтелектуальної діяльності.

 

Значно краще склалася ситуація із селекційним досягненням у сфері рослинництва. Тут існує цілий перелік прав авторів, які можуть бути використані у випадку порушення права.

 

Тому, зважаючи на важливість агропромислового комплексу для економіки нашої держави, необхідно вжити додаткових засобів для захисту права інтелектуальної власності в агросфері.

Владимирова Наталія, керуючий партнер патентно-правової фірми PRIMA VERITAS 

Инфоиндустрия