Чого домагаються українські виробники сиру?

Попит на сир падає, деякі виробники навіть скоротили виробництво. Це не зменшило пропозицію, тому що імпорт сиру швидко відновлюється.

Про це йдеться у матеріалі ІНФАГРО.

Не останньою причиною зниження продажів є досить висока ціна на сир. Виробники не готові віддавати гуртові партії традиційних сортів дешевше, а з націнкою мереж сир стає продуктом недоступним для багатьох споживачів. Схоже і виробникам, і мережам уже варто повертатися до довоєнних інструментів акційних розпродажів товару. А можливо варто й просто знизити ціни.

Випуск сиру зростав кілька місяців поспіль, а в червні, скоріш за все, це зростання припиниться з урахуванням слабкого споживчого попиту і проблем з експортною логістикою.

За приблизними оцінками, в червні зварили лише на 5% менше сичужних сирів, ніж в червні минулого року. Сирних продуктів виробляють значно менше ніж торік, бо експорт суттєво впав, і споживання також. У червні сирного продукту вироблено приблизно на 35% відсотків менше, ніж в аналогічний період минулого року.

Окремі компанії змогли налагодити експорт сиру в країни ЄС, але там за нього дають менше, ніж при експорті у Казахстан. Виникає запитання: якщо є можливість віддавати за такою низькою ціною товар на експорт, то чи не зависокі виставляються ціни для внутрішнього ринку? Напевно ж навіть ціна в 160 грн/кг може бути в межах собівартості…

Гірша економіка зараз у виробництві сирних продуктів. При однаково дорогій (з сирами) логістиці до основного ринку збуту, Казахстану, ціни залишаються практично на довоєнному рівні. Але при таких цінах сподіватися на значні продажі не варто, імпортери будуть поступово переключатися на альтернативну продукцію з інших країн.

Причин розраховувати на збільшення виробництва сиру і сирних продуктів поки що немає. Ринок якщо і буде зростати, то за рахунок імпорту.