Мед – made in Ukraine

З 16 по 20 серпня у Києві на території Інституту бджільництва імені П.І. Прокоповича НААНУ проходив Всеукраїнський медовий ярмарок «Бджільництво-2017». Бджолярі майже з усіх регіонів представили найкращі українські меди, а також супутні вироби: пергу, пилок, маточне молочко, прополіс, медові настоянки та інше. Пасічники, своєю чергою, могли придбати обладнання для своїх пасік. Звертає на себе увагу те, що виробників меду представляли виключно особисті селянські господарства, що ще раз засвідчує глибокий одноосібний характер цієї галузі, котра не терпить промислових методів та масштабів виробництва.

Експортний шлягер України

Варто нагадати, що сьогодні в Україні нараховується близько 400 тис виробників меду. Незважаючи на те, що протягом останніх 15 років вони були абсолютно позбавлені державної підтримки, постійно вдосконалювали технології, нарощували виробництво, поліпшували якість продукції, на яку, образно кажучи, облизується пів світу, бо наші меди, завдяки своїм смаковим та цілющим властивостям перевершують всі інші. Торік Україна експортувала 57 тисяч тонн меду. Основні його імпортери за 2016 рік та початок 2017 (6 місяців): Німеччина – 24 247 тонн, США – 21 037 тонн, Польща – 14 046 тонн, Франція – 4 238 тонн, Туреччина – 3 209 тонн, Бельгія – 2 739 тонн, Угорщина – 2 192 тонн.

– Сьогодні Україна вже стала помітним гравцем на світовому ринку меду, – говорила заступник міністра агарної політики з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева, відкриваючи виставку. –  Продукція наших бджолярів  користується попитом в країнах ЄС, США, Канаді та країнах Азії. Галузь бджільництва сьогодні є однією з найбільш динамічних в аграрному секторі. За останні десять років експорт меду збільшився у сім разів. Я особисто називаю мед нашим «експортним шлягером».  За перше півріччя 2017 року наші бджолярі вже експортували майже 30 000 тонн своєї продукції, при чому нашими основними покупцями є країни з високою купівельною спроможністю споживачів – Європи та США. Але я закликаю виробників меду для закріплення свого успіху на внутрішньому та зовнішніх ринках об’єднуватись в кооперативи чи регіональні кластери», –  запропонувала заступник міністра.

За словами Ольги Трофімцевої, левова частка виробництва меду в Україні припадає на малих виробників. Об’єднання в кооперативи дасть змогу українським бджолярам ефективніше лобіювати свої інтереси перед експортерами, державою та зарубіжними партнерами. Регіональні кластери бджолярів сприятимуть налагодженню цивілізованих каналів збуту продукції, співпраці українських виробників меду з торговельними мережами.

Також заступник міністра підкреслила, що Мінагрополітики сьогодні приділяє надзвичайно велику увагу таким проблемним питанням галузі бджільництва, як використання ветеринарних препаратів для бджіл та застосування агрохімікатів та пестицидів сільськогосподарськими виробниками, та намагається, в рамках своїх повноважень, допомагати бджолярам їх розв’язувати. Саме тому Міністерство ініціює внесення змін до законодавства, в тому числі до Закону України «Про бджільництво» і закликає бджолярів та аграріїв до тісної співпраці в рамках робочої групи з бджільництва при Міністерстві.

Ольга Трофімцева додала, що сьогодні команда Мінагрополітики працює над удосконаленням законодавства згідно з європейськими стандартами.

«Для успішної роботи на світових ринках необхідно грати за глобальними правилами, відповідати міжнародним стандартам якості. Наша спільна мета полягає в тому, щоб у короткостроковій перспективі ми стали експортувати український мед не як сировинну продукцію, а готовий та якісний продукт під брендом «made in Ukraine», –  резюмувала заступник міністра.

«Виживаємо, як можемо…»

А що думають із приводу пропозицій заступника міністра самі бджолярі?

–На словах звучить все дуже гарно, але ми боїмося таких пропозицій, –говорить  пасічник із села Свидовець Чернігівської області Сергій Розумняк, – річ у тому, що пасічники самі виживають, як можуть, тоді як у більшості розвинених країн їх підтримують дотаціями, оплатою їхніх послуг за запилення сільгоспкультур, навіть в радянські часи їм надавали якусь мінімальну допомогу. Кооперативи, які будуть спущені згори, ми розглядаємо як спробу нас порахувати, поставити на облік, ще й обкласти податком. Досі вони просто не знали, як це зробити. Впевнений: ніхто не пристане на таку пропозицію. Досить із нас колгоспів.

Сергій також розповів про особливості нинішнього сезону. Він дуже важкий. Весна холодна, перша половина літа також, акацію прихопило морозами. Це позначилося і на медозборах. Бджоляр шукає акацієвого медозбору в Канівському районі, а липового у – Прилуках. Липа, каже, нічого не дала, акація – половину торішнього взятку. Вперше цього року бджоли працювали на коріандрі – це новий медонос, який цвіте місяць, бджола приносить по 3-4 кг меду, і він не так виснажує бджолу, як соняшник. Мед із цієї культури приємний на смак і запах. «Хай краще нам держава не заважає», – так підсумовує розмову пан Сергій.

Бджоли люблять спокій

 Євген та Ольга Сороки із села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області утримують близько сотні бджолосімей, хоча розпочинали із п’яти вуликів. «Ми за підсумками першого року викачали бідон меду і були такі щасливі! Але водночас запанікували, бо не знали, куди подіти скільки продукції. Пороздавали родичам. А а на другий рік із 10 вуликів стало 15, ще через рік – 20, рік. Нам сподобалось, бо це хоч і тяжка, але приємна праця, яка приносить задоволення», – розповідає Ольга.

«Кажуть, що лише чоловіки можуть бути пасічниками. Не боїтеся бджіл?» – цікавлюсь.

«У нас в селі є жінка-пасічник, і я подумала: якщо вона зможе, то чим я гірша? Чоловік до них мене дуже легко підвів, казав, Оля, я не встигаю, допоможи зробить і те й друге, і так я не зчулася, як сама стала ходити біля вуликів. Я їх зовсім не боюся, вони страх відчувають, а ще біля них має бути гарний настрій і спокій, бо якщо будеш нервувати і робити різкі рухи: кидь, стук, грюк, вони одразу атакуватимуть», – ділиться досвідом Ольга.

Її чоловік і партнер по бізнесу Євген каже, що думка про кооперацію, чи про якісь інші форми об’єднання пасічників, загалом, цікава. Він знайомий із членами бджолярської спілки із Кривого Рогу, які самі організовують ярмарки, відстоюють свої права перед аграріями чи місцевою владою, закуповують вощину чи ветпрепарати за оптовою ціною. Але як формувати оптову партію продукції? Тут виникає дуже багато запитань. Бо в кожного пасічника свій особливий мед. Гречаний від гречаного, липовий від липового може дуже відрізнятися за якістю. Ступінь відповідальності та сумлінності теж дуже різний. Найтяжче буде досягти між членами кооперативу хоч мінімального рівня довіри. А тому питання кооперації треба ретельно вивчати, подивитися, як роблять це за кордоном.

Все починається з довіри

Пасічник із села Вінницькі Хутори Олег Чудай спеціалізується на добуванні маточного молочка, ця тяжка і копітка праця займає у нього 80% часу, мед для нього лише побічний продукт. Все більше людей переконуються у цілющих властивостях молочка бджолиної матки. А тому кількість клієнтів щороку зростає. До ідеї створення медових кооперативів він ставиться скептично. Це аби щось говорити, коли говорити нічого. Він вважає, що кооперативів пасічники боятимуться, як вогню, оскільки немає довіри до держави. Якщо буде якась юридична особа, її обов’язково прийде перевіряти пожежник чи представник якогось іншого контролюючого органу і неодмінно знайдуть якесь порушення. Але розвивати галузь треба. І починати треба з елементарної підтримки у здешевленні ліків, запровадженні програм здешевлення обладнання: вуликів, медогонок, тари та іншого. Та взяти хоча б цю виставку. Якщо хочете підтримати пасічника, дайте їм цю площу на території державного інститут безкоштовно, а не деріть із них по 3000 грн за місце! До того ж умови перебування тут не найкращі. Ледве добилися, щоб обладнали душову кабінку.

Солодкий продукт розкоші

А тепер про ціни. Звичайно, ж вони значно вищі, ніж торік. Акацієвий мед у продавців, які рекламують свій товар, як супер якісний  коштує по 300 грн за літр, гречаний – по 150 грн, із різнотрав’я – по 120 грн/л.

У пасічника Сергія Розумняка ціни дещо інші: акацієвий мед – по 180 грн\л, із оксамитової липи – по 250 грн, із коріандру – по 180 грн\л.

Хоча середня ціна для цього ярмарку така: акацієвий мед – по 200 грн за літр, гречаний – по 140 грн, із різнотрав’я – по 120 грн за літр.

Разом із тим пасічники, що взялися аналізувати ціни на правах експертів твердять, що це київські ціни. В регіонах вони значно нижчі. Наприклад, акацієвий мед заледве можна реалізувати по 150 грн за літр, вартість продукції інших видів також відсотків на 30 нижча…

Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram