Вадим Івченко: закон № 2178-10 допускає на український ринок землі спекулянта

Ухвалення Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» № 2178-10 викликало в українському суспільстві чергову хвилю емоцій та експертних думок. Їхня амплітуда доволі широка: від паніки( «усе пропало») до ейфорії( «на АПК чекає бурхливий розвиток»). ІА "Інфоіндустрія" поцікавилася думкою з приводу цього у народного депутата України («Батьківщина») Вадима Івченка.

По-перше, це не той закон, який треба було виносити до зали ВР, коли всі люди сидять вдома в карантині, тобто фактично цей документ ухвалювали за спиною суспільства, не давши йому змоги вплинути на цей процес, – говорить народний депутат. – По-друге, не потрібно виносити на розгляд закони, яку розколюють українське суспільство. Так, ідея етапності запровадження ринку землі правильна, але реальність дещо інша. Це скоріше ширма. Закон проголошує, що державні і комунальні землі не будуть продаватися, але це великий обман, бо вже готуються законопроекти, щодо розпаювання цих земель, тобто вони стануть приватними і будуть запущені в ринок.

Через два з половиною роки після запуску ринку право на купівлю землі одержать юридичні особи, в одні руки можна буде придбати до 10 тис га угідь. В цій нормі криється маса небезпек. Адже при відсутності нормальних, цивілізованих та дієвих судової, правоохоронної фінансово-кредитної систем на ринку пануватиме безлад, який може призвести до непередбачуваних наслідків, в тому числі до рейдерства та інших негативних явищ. Говорити, що це все налагодиться, просто несерйозно. Треба дивитися на те, що є зараз.

По-третє, це не ті правила обігу, які мають бути в нормальних європейських країнах, закон допускає на український ринок спекулянта, тобто люди, які не мають жодного відношення до аграрного сектору, тепер будуть володіти акціями підприємств-юридичних осіб і навіть не знатимуть, де ця земля, як вона використовується, які проблеми у сільських територій, це не відповідає спільній аграрній політиці, яку запроваджує ЄС. Тому через оці всі моменти ми дійшли висновку, що це черговий обман українців, а їхня реалізація призведе до ще більшої монополізації в аграрній сфері. Виходячи з цього, наша фракція ухвалила рішення не голосувати за цей законопроект.

Чи можна буде змінити закон протягом чотирьох років?

Судячи з того, що ми фактично перебуваємо під зовнішнім управлінням, змінити цей закон буде важко, бо саме міжнародні фінансові інституції проштовхували важкий варіант земельної реформи, де головним моментом є участь у ринку юридичних осіб, а тому, я переконаний, що фермери впродовж наступних чотирьох років одержать мінімальне кредитування, а тому не зможуть активно купувати землю. Проте через два з половиною роки після вступу цього закону в дію через юридичних осіб в Україні транснаціональні корпорації зможуть повністю задовольнити свої земельні апетити.

Чому МВФ не вимагає таких очевидних речей для розвитку економіки, як демонополізація, детінізація, деолігархізація і разом з тим наполягає на таких доволі сумнівних заходах, як ринок землі?

Стратегія більшості так званих розвинених країн залишається незмінною: розвивати технологічні виробництва у себе, а території інших країн використовувати, як ринок збуту продукції, або сировинний придаток. Їм не вигідно, щоб в Україні розвивалося виробництво на основі високих технологій, тому що ми стаємо конкурентом країнам, де відбувається замкнений виробничий цикл, залишається додана вартість. Ринок і так перенасичений. Це показує досвід кількох країн Східної Європи, які приєдналися до ЄС, зокрема Прибалтійських, Польщі, Угорщини, Болгарії, де були знищені цілком конкурентні виробництва. В інтересах провідних гравців та інвесторів МВФ намагається створити умови для вкладення інвестицій в українську землю, щоб мати змогу через афільованих осіб користуватися нею, одержувати максимальні дивіденди і впливати на світовий ринок продовольства.

Інфоіндустрія