Вирощувати замало – потрібні малі інноваційні виробництва з доданою вартістю

Вступ: ілюзія аграрного успіху

Україна залишається потужним виробником аграрної сировини — пшениці, кукурудзи, соняшнику, сої, ріпаку, льону, коноплі, міскантусу. Але парадокс у тому, що чим більше ми вирощуємо, тим частіше стикаємось із кризами надвиробництва, низьких цін, дефіциту оборотних коштів і логістичних витрат. Вирощування сільгоспкультур — це найдорожча, найризикованіша і найменш прибуткова ланка агровиробництва. Результати агроаудитів українських господарств показують, що вирощування без переробки — це втрата до 70% потенційного прибутку.  

На кожну тонну зерна, яке експортується за ціною $150–250, у світі є компанії, які з того ж зерна заробляють $800–1200, виробляючи макарони, крупи, сухі суміші, комбікорми, біопластик або інгредієнти для фармацевтики. Додана вартість на кожному рівні виробництва продукції зростає у 2–5 разів, залежно від глибини переробки. Перспективним є напрямок отримання продуктів хімічного синтезу з однорічної рослинної сировини, додана вартість збільшиться до 25 разів. Головна мета агровиробника досягнути мети “свое паливо” ,”свої добрива” з своєї вирощеної рослинної сировини.

Агроаудит і аналіз слабких місць агровиробництва: сировинна модель і втрата доданої вартості

Численні проведені агроаудити системно виявляють одну з головних структурних проблем агросектора — домінування сировинної моделі з мінімальною доданою вартістю. Більшість сільськогосподарських підприємств зосереджуються виключно на вирощуванні сировини, яка в подальшому реалізується без переробки. Така модель обмежує прибутковість господарств і робить їх вразливими до коливань цін, логістичних ризиків і конкуренції з боку крупних експортерів.

Аналіз слабких місць агровиробництва чітко засвідчує: вирощування культур — це лише один сегмент у комплексному ланцюгу створення вартості. Значна частина потенційного прибутку втрачається на етапах, де могла б відбутися переробка, брендування, упаковка та реалізація кінцевого продукту.

Аналіз роботи вже збудованої переробки виконують фахівці по технологічних аудитах. В Україні багато випадків що дані підприємства побудовані з “крашеного металолому” та з порушеннях класичних технологій переробки, без проекту та профільних фахівців. Порівняння таких виробництв, наприклад з американськими кейсами, показує що різниця в чистому прибутку може досягати 66 разів, звісно що з такою переробкою успіхів не досягнути. Продукція буде не конкурентна на ринку. Тому шлях успіху лежить в реалізації передових інноваційних підприємств переробки а не копіювання технологій минулого століття по “китайських мотивах”.

Агроаудит у такому контексті виконує стратегічну функцію — аргументовано доводить потребу у створенні власних виробничих потужностей по переробці вирощеної продукції з доданою вартістю, а також розвитку малих і інноваційних виробництв, які здатні підвищити фінансову стійкість господарства, посилити його локальну конкурентоспроможність і відкрити нові ринки. Критерій успіху переробки – якісна сертифікована продукція.

Агроаудит ланцюга доданої вартості: недоотриманий прибуток через відсутність переробки

На підставі агроаудиту десятків агропідприємств виявлено характерну тенденцію: переважна більшість господарств зосереджені виключно на виробництві сировини, не використовуючи потенціал для подальшої переробки. У результаті формується вузький і незбалансований виробничий ланцюг, де додана вартість створюється не на самому підприємстві, а поза ним — у переробника, логіста, трейдера чи імпортера. Такий підхід, з точки зору агроаудиту, є втраченим прибутком, який можна було б капіталізувати на рівні господарства або громади.

Агроаудит — це не лише про виявлення втрат у виробництві, це — інструмент стратегічного планування. І найбільша “точка зростання”, яку він демонструє — це можливість створення продукту з доданою вартістю на базі вже існуючої інфраструктури.

Чисельні агроудити показують, що агропідприємства втрачають прибутку через продаж зерна або технічної сировини без переробки (іноді — до 50–70% потенційної вартості). Як правило, малі та енергоефективні виробництва (олійниці, крупорушки, сушарки, пелетні установки, фасувальні цехи, комбікормові лінії) як моделі переробки мають найвищий ROI. Агропідприємства вже мають активи  (приміщення, склади, трактори, навантажувачі), які можна з мінімальними вкладеннями переобладнати для запуску виробництва.

Рішення про створенню підприємств переробки приймаються інтуїтивно без залучення фахівців які мають освіту по даній тематиці. Підхід “кулібінства” закінчується  не якісними результатами.

Таким чином, аудит ланцюга доданої вартості стає критичним елементом сучасного агроаудиту, адже він виявляє не лише слабкі місця у витратах, а й нереалізовані можливості для зростання.

Де насправді гроші: у доданій вартості, а не в сировині

Коли фермер виростив зерно — він вже майже вичерпав свій прибутковий потенціал. Витрати на насіння, добрива, пальне, логістику, ризики клімату — все це “з’їдає” прибуток.

Наприклад: 1 т пшениці ≈ 180 $ (експорт). З неї можна виробити 750 кг борошна, а потім макарони або хліб — це вже 400–600 $. Інгредієнти з пшениці (крохмаль, глютен, спирт) — ще дорожче. Те ж саме з льоном: замість продажу сировини (насіння, волокна) — можна отримати в рази більше, виробляючи олію холодного віджиму, косметику, текстиль, утеплювачі. З коноплі — будматеріали, біопластик, тканину, гранули для біоенергетики.

В таблиці приводиться порівняння прибутковості за різними культурами — від продажу сировини до виготовлення продукції з доданою вартістю. Це дає наочне розуміння, де насправді зосереджений прибуток і як змінюється економіка при додатковому рівні переробки.

Таблиця 1

Порівняння прибутковості вирощування і переробки (умовно, на 1 тонну сировини)

Культура / Сировина	Тип продажу / продукту	Орієнтовна виручка ($/т)	Собівартість ($/т)	Орієнтовний прибуток ($/т)	Примітка
Пшениця	Продаж зерна	180–220	150–170	~30–50	Залежить від біржі, сезону, якості
	Борошно (переробка 1 т зерна → ~750 кг борошна)	280–320	220–250	~60–80	Млин + фасування
	Макарони (з 750 кг борошна)	500–600	350–420	~150–200	Просте виробництво макарон
Кукурудза	Продаж зерна	160–190	130–150	~30–40	Залежить від вологості, логістики
	Кукурудзяні пластівці / крупа	350–450	250–300	~100–150	Популярний FMCG продукт
	Біоетанол / спирт	500–700	450–600	~50–100	Висока енергоємність, потрібна технологія
Льон (насіння)	Продаж насіння	400–500	350–420	~50–80	Сезонний попит
	Олія холодного віджиму (300–350 кг з 1 т)	800–1000	550–700	~250–300	Попит у косметиці, здоровому харчуванні
	Білкові шроти / гранули	150–200	100–130	~50	Побічний продукт
Конопля (волокно)	Продаж трести	120–180	100–130	~20–50	Низька маржинальність
	Утеплювач / будівельні панелі	400–600	300–450	~100–150	Потрібні прості формувальні лінії
	Біотекстиль / тканина	1000–1500	700–900	~300–600	Потрібне обладнання, але висока вартість на ринку
Міскантус	Продаж у вигляді біомаси	60–100	50–80	~10–20	Як паливо, корм або підстилка
	Пелети / брикети	150–200	100–140	~50–60	Переробка + фасування
	Біопанелі, екоупаковка	400–600	300–450	~100–150	Потребує R&D та обладнання

Ключові висновки з таблиці:

• Додана вартість на кожному рівні зростає у 2–5 разів, залежно від глибини переробки.
• Навіть прості міні-цехи переробки (олія, крупа, макарони, пелети) вже подвоюють прибуток у порівнянні з продажем сировини.
• Максимальний прибуток — у кінцевому продукті, який потрапляє до споживача: фасована їжа, текстиль, екоупаковка, косметика.
• Ключовий бар’єр — відсутність доступної технології і моделей для малого виробництва.

Рекомендації агроаудитів з розвитку прибуткових напрямів

На основі проведених агроаудитів, які виявили ключові втрати прибутку через сировинну модель, доцільно перейти від констатації проблем до практичних кроків розвитку прибуткових напрямів. Завдання агроаудиту — не лише облік витрат, а виявлення точок зростання, які можна реалізувати вже сьогодні.

Варіанти запуску малих виробництв

Важливо розглядати мікропереробку як інструмент створення стабільного прибутку та посилення локальної економіки. Найперспективніші моделі для запуску:

• Міні-олійниці та фасувальні лінії (соняшник, коноплі, гарбузове насіння);
• Крупорушки, борошномельні цехи (пшениця, гречка, кукурудза, нут);
• Сушарки та фасування фруктів, ягід, горіхів;
• Гранулятори для біомаси (міскантус, солома, конопля);
• Міні-лінії з виробництва кормів або комбікормів;
• Переробка нішевих культур: чаї, спеції, суперфуди (амарант, чіа, кропива).

Ці моделі можна реалізувати без великих капіталовкладень, використовуючи вже наявні приміщення та техніку.

Пріоритетні культури для переробки

Агроаудит рекомендує зосередитися на культурах, які:

• мають високий вихід доданої вартості;
• легко фасуються або підлягають переробці в напівготові продукти;
• мають локальний або експортний попит;
• можуть зберігатися без втрати якості.

 Таблиця 2

ТОП-5 культур за пріоритетом для мікропереробки

Культура	Продукт з доданою вартістю	Рентабельність
Пшениця	Борошно, висівки, макаронні вироби	Середня/висока
Соняшник	Олія, макуха, шрот, пакування	Висока
Коноплі	Олія, волокно, білкові порошки	Висока
Міскантус	Біопаливо, пелети, підстилка	Середня
Нут / сочевиця	Фасування, консерви, нутова паста	Висока

Потенційні партнери та джерела фінансування

Запуск мікро-виробництва — це не лише про ресурси, а й про партнерство:

• Кооперативи — можна створювати спільні міні-цехи, сушарки, упаковочні пункти;
• Навчальні заклади (аграрні коледжі, університети) — спільні проекти, консультації, підготовка персоналу;
• Гранти та державна підтримка:
  • програми Мінагрополітики (часткова компенсація обладнання);
  • міжнародні донори (USAID, GIZ, NEFCO, EU4Business);
  • обласні бюджети розвитку громад;
  • кооперативні гранти для ОТГ;
  • держпідтримка нішевих та органічних культур.

Агроаудит + додана вартість = стратегічна успішність підприємства

В умовах нестабільності аграрних ринків, волатильності цін на сировину та зростаючої конкуренції, агровиробникам вже недостатньо лише вирощувати зерно чи технічні культури. Важливим стає не лише виробництво, а й максимізація доданої вартості — тобто утримання якомога більшої частини прибутку безпосередньо в господарстві або громаді.

Проведення агроаудиту дозволяє чітко визначити, що перехід від сировинної моделі до переробки — це не додаткова опція, а стратегічна необхідність. Власне виробництво продукції з доданою вартістю — найбільша точка зростання для українського агросектору. Такий підхід дозволяє:

• Втримати маржу в межах господарства. Замість продажу сировини за мінімальною ціною, фермер або підприємець має можливість самостійно формувати ціну кінцевого продукту, що значно збільшує прибутковість.
• Створити нові робочі місця на селі. Переробка — це не лише обладнання, а й люди. Навіть малі виробництва стимулюють зайнятість і зменшують відтік кадрів із сільської місцевості.
• Вийти на кінцевого споживача. Створення власного продукту з брендом відкриває шлях до роздрібного ринку, онлайн-продажів, участі в локальних ярмарках, кооперативах, експорті.
• Посилити економіку громади. Кожна гривня, залишена в ОТГ — це додаткові податки, локальна співпраця, розвиток логістики, інфраструктури, освітніх і соціальних проектів.

Таким чином, перехід до виробництва продукції з доданою вартістю є не лише економічно вигідним, а й соціально відповідальним стратегічним рішенням. Агроаудит у цьому випадку стає інструментом не лише аналізу, а й розвитку — вказуючи на ті напрямки, де підприємство здатне розкрити свій справжній потенціал.

Рис. 2. Агроаудит (AgroAudit) як стратегічна перевага

Таблиця 3

Таблиця з ROI по моделях мікропереробки

№	Тип мікропереробки	Культура / Сировина	Продукт з доданою вартістю	Орієнтовні інвестиції (грн)	Очікуваний річний прибуток (грн)	ROI*	Окупність (міс.)
1	Міні-олійниця	Соняшник / коноплі	Олія, макуха	450 000	650 000	1.44	8–10
2	Крупорушка / млин	Пшениця, гречка, кукурудза	Крупа, борошно, висівки	280 000	410 000	1.46	8–10
3	Гранулятор для біомаси	Міскантус, солома	Пелети, брикети	390 000	520 000	1.33	9–11
4	Фасувальна лінія	Горіхи, насіння, чаї	Фасовані продукти, брендинг	180 000	260 000	1.44	7–8
5	Лінія холодного віджиму + фасування	Коноплі, гарбуз	Олія, білкові продукти	520 000	750 000	1.44	9–12
6	Міні-цех комбікормів	Зернові + макуха	Комбікорм для тваринництва	430 000	580 000	1.35	10–12

Примітка: ROI — коефіцієнт рентабельності інвестицій = Прибуток / Інвестиції. Дані усереднені, орієнтовні та залежать від обсягів, логістики, наявних активів, ринку збуту.

 

Практичний кейс 1: агроаудит господарства “АгроЛідер” (Черкаська обл.)

Вхідні дані:

• Спеціалізація: вирощування зернових (кукурудза, пшениця), технічних (соняшник) та нішевих культур (льон);
• Площа: 1 800 га;
• Потужностей переробки — немає;
• Основний дохід: продаж сировини елеватору або трейдеру на експорт;
• Обладнання: трактори, комбайни, зерновий склад, сушарка, дві старі виробничі будівлі.

Таблиця 4

Що показав агроаудит ланцюга доданої вартості:

Параметр	Висновки аудиту
Втрати прибутку	Через продаж сирого зерна без переробки господарство втрачає до 58% потенційної маржі: пшениця — 3 600 грн/т продано, перероблена в борошно — 6 200 грн/т на опті.
Модель з високим ROI	Рекомендовано встановити міні-борошномельний цех (до 1 т/день), олійницю для соняшника, фасувальну лінію. ROI 1,4–2,2. Термін окупності: 1,5 сезони.
Наявні активи	Один склад і колишня майстерня придатні для переобладнання під цех. Є навантажувач і трактор, що знижує витрати на логістику сировини.
Культури для переробки	Пріоритет — пшениця (борошно), соняшник (олія), льон (масло, насіння фасоване). Високий попит у локальному ритейлі та на маркетплейсах.
Фінансування	Доступний грант на мікропереробку (до 1 млн грн), можливість співфінансування з місцевою ОТГ та подання на програму підтримки від Мінагрополітики.

Рекомендований план дій (3 місяці):

1. Техніко-економічне обґрунтування проекту міні-цеху (розроблено в межах агроаудиту).
2. Переобладнання старого складу (мінімальні інвестиції — до 280 тис. грн).
3. Закупівля обладнання для переробки пшениці + фасування (640 тис. грн, частково покривається грантом).
4. Маркетинг і продаж через локальні магазини, ярмарки, інтернет (створення простого бренду з акцентом на “свій продукт”).

Результат за 1 сезон (оцінка):

• Випуск продукції з 300 т зерна (борошно 1 гатунку, висівки),
• Додатковий прибуток: +870 тис. грн на сезон,
• Окупність проекту: 11–14 місяців,
• Соціальний ефект: 2 нові робочі місця, співпраця з 3 малими господарствами навколо.

Висновок. Агроаудит виявив нереалізований прибуток, активував локальні ресурси, сприяв залученню підтримки та трансформував господарство з “виробника сировини” у мікропереробне підприємство. Саме так аудит ланцюга доданої вартості стає реальним важелем для зростання.

Кейс 2: Міскантус — перехід від біомаси до прибутку

Параметри господарства:

• Регіон: Вінницька обл.;
• Площа під міскантусом: 25 га;
• Врожайність: 15–20 т/га сухої маси;
• Продаж: як сировина — брикети оптовим покупцям;
• Обладнання: прес-підбирач, трактор, склад 150 м².

Мал. Плантація міскантусу

Таблиця 5

Що виявив агроаудит

Параметр	Висновки
Втрати прибутку	Реалізація сировини по 2 000 грн/т, тоді як переробка в пелети для локального ринку (котельні, громади) дає ціну 4 500–5 500 грн/т.
Рекомендована модель	Мініпелетна лінія потужністю до 0,5 т/год. ROI = 1,7. Окупність — 1,5 сезони.
Наявні активи	Склад придатний під цех. Прес-підбирач забезпечує пакування. Необхідна лише лінія подрібнення та гранулятор.
Фінансування	Можлива підтримка від GIZ / NEFCO або програми енергоефективності громад.
Ринок збуту	Школи, лікарні, громади з котельнями на біопаливі (укладання прямих контрактів).

Результат (оцінка):

• Замість 400 т біомаси = 800 000 грн → після переробки ≈ 1,9–2,2 млн грн,
• Додатковий прибуток: до 1,4 млн грн,
• Нові робочі місця: 2–3 особи,
• Соціальний ефект: співпраця з ОТГ, ЕСКО-проекти.

Кейс 3: Технічні коноплі — від волокна до еко-продукту

Параметри господарства:

• Регіон: Полтавська обл.;
• Площа: 12 га;
• Продукція: стебло (волокно), насіння;
• Стан: лише збір і продаж сирої маси;
• Інфраструктура: старе зерносховище, електропідведення, зерновий сепаратор.

Таблиця 6

Що показав агроаудит

Параметр	Висновки
Втрати прибутку	Сировинний продаж (волокно — 4 000 грн/т, насіння — 10 000 грн/т). Після переробки: насіння → олія (200–300 грн/л), волокно → наповнювачі, біокомпозити, утеплювач.
Рекомендована модель	Мінілінія холодного віджиму + фасування. Надалі — лінія для очищення волокна (декортікатор). ROI — 2,0.
Наявні активи	Приміщення під переробку, електроенергія, техніка для посіву та збирання.
Потенційні продукти	Конопляна олія (для харчування і косметики), білкові порошки, текстильне волокно, лутрасил.
Фінансування	Гранти на нішеві культури, підтримка в межах органічного виробництва.

Результат (оцінка):

• 5 т насіння → 1 000 л олії × 250 грн = 250 000 грн + макуха,
• Переробка волокна — до 400–500 грн/м³ утеплювача,
• Окупність проекту: 1 рік,
• Ринок: Екомагазини, B2B-контракти з забудовниками (екодім).

Таким чином, агроаудит у кожному з кейсів не просто виявив втрати — він показав шлях до перетворення сировини у прибутковий продукт, використовуючи те, що вже є в господарстві. Малі інноваційні виробництва — це точка зростання навіть для нетипових культур, якщо правильно прорахувати модель і знайти свого споживача.

Маркетинг і збут продукції з доданою вартістю

Виробництво якісного продукту з доданою вартістю — лише половина шляху. Друга половина — це ефективний маркетинг і продумана стратегія збуту. Саме вони визначають, чи стане продукція прибутковою, чи залишиться на складі.

Основні етапи просування:

1. Позиціонування продукту: чітко визначити, що ви продаєте (олія, борошно, пелети) і кому (кінцевий споживач, бізнес, громади).
2. Створення бренду: назва, логотип, історія, візуальний стиль — навіть у простому фасуванні бренд додає до 20–30% до ціни.
3. Реєстрація онлайн: власна сторінка у Facebook, Instagram, Prom.ua або Rozetka — це старт без великих інвестицій.
4. Формування цінності: додати до упаковки або етикетки елементи, які “продають” — екологічність, локальність, користь, смак, простота.
5. Пілотний збут: ярмарки, локальні магазини, знайомі ресторатори — для зворотного зв’язку та налаштування виробництва.
6. Партнерства: кооперативи, крамниці “від фермера”, фермерські полички в супермаркетах, торгові агенти.

 Паралельно з запуском виробництва потрібно одразу будувати канали збуту — навіть найменші. Малий обсяг — не мінус, а шанс на нішевість. Саме невеликі партії продукту найкраще продаються через емоційний маркетинг, історію і персоналізований підхід.

 

Рис. 3. Соняшник як відома, успішна культура для переробки і продажу олії

 

Таблиця 7 

Модель збуту — від міні-цеху до кінцевого споживача

Ланка збуту	Опис	Прибутковість	Складність	Приклад
Фермерський ярмарок	Продаж напряму споживачам	Висока	Низька	“Земледар”, “Фермерський двір”
Кооператив / ОТГ	Спільний магазин чи платформа збуту	Середня	Середня	“Селянський смак”, DOBRE-проекти
Онлайн-магазин	Prom.ua, власний сайт, Rozetka	Висока	Середня	“GreenLine Protein”, “Органік в коробці”
HoReCa / рітейл	Ресторани, кафе, локальні крамниці	Висока	Висока	“Масло Ріпак”, “Коноплянка UA”
Маркетплейси B2B	Zakaz.ua, МЕТРО, Епіцентр Агрі	Середня	Середня	Співпраця через трейдерів
Instagram / TikTok	Прямий продаж через соцмережі	Висока	Висока	“Здорова Хатка”, “Натуральні чіпси”

 

Таблиця 8

Приклади брендів і стратегій просування

Бренд / компанія	Стратегія просування	Канали
“Земледар”	Еко-бренд із фермерською історією	Prom, Facebook, прямі замовлення
“Коноплянка UA”	Еко + технологічність: освіта через контент	YouTube, сайт, магазини здоров’я
“GreenOil”	Експертність у виробництві + відеоогляди	TikTok, Facebook
“Фермерський двір”	Участь у ярмарках, дегустації	Локальні події, Facebook
“Селянський смак”	Кооперативна модель збуту	ОТГ, грантові виставки
“Натуральні чіпси”	Зайшли у TikTok — відео з виробництва	TikTok, Instagram-магазин
“Органік в коробці”	Прямі доставки з ферм до дому	Instagram, OLX, Google Ads

 

Відсутня ланка: чому ми не можемо перетворити сировину на продукт

В Україні практично не існує системи проектування малих інноваційних виробництв, які б дозволяли малому фермеру, громаді або кооперативу переробити сировину у кінцевий продукт. Відсутні:

• навчальні програми з інженерії малих виробництв;
• наукові і навчальні інститути, які проектують, розробляють, апробовують і будують моделі мобільних або модульних переробних потужностей;
• інтеграція аграрних і технічних вишів для запуску агрофуд-інкубаторів;
• державні програми підтримки саме дрібної переробки на місцях.

Існуючі виробництва з доданою вартістю — морально застарілі, енерговитратні і не дають високого прибутку. У результаті Україна продовжує експортувати сировину, а не продукти.

Як це працює в інших країнах: практики, що можна адаптувати

Проблема, з якою стикається Україна — сировинна модель без глибокої переробки та слабкий розвиток локальних виробництв — не унікальна. Однак багато країн знайшли ефективні шляхи її подолання через поєднання науки, освіти, кооперації та цільової державної підтримки. Ці приклади не просто надихають — вони демонструють, що саме працює на практиці, і що цілком можливо реалізувати в українських реаліях.

Світовий досвід свідчить: економіка доданої вартості в агросекторі не виникає сама по собі. Її формують стратегічні інвестиції в освіту, науку, малий бізнес та кооперацію.

Ключова роль освіти і науки. У всіх розвинених країнах — від Нідерландів до Канади — діють аграрні університети, прикладні наукові центри та технологічні інкубатори, які генерують інновації та передають їх безпосередньо бізнесу. Саме вони розробляють моделі мікропереробки, нові продукти, технології утилізації, логістики та збуту. Ці структури — міст між наукою та полем.

Малі виробництва = зайнятість у селах. Мікропереробка — це не лише прибуток, це соціальна стабільність. Вона створює робочі місця у селах, особливо для: жінок (фасування, контроль якості, адміністративні функції), молоді (дизайн, маркетинг, цифрові продажі), ветеранів і переселенців, які хочуть швидко інтегруватися у сільське життя. Це — шанс зупинити відтік людей з громад.

Ставка на кооперацію, а не лише великий бізнес. Більшість прикладів у Європі базуються не на монополіях, а на кооперативах і громадах. Вони створюють спільні виробничі потужності, логістичні центри, платформи збуту. Кооперація = доступ до технологій, ринків, дотацій. Україна має всі передумови для запуску таких моделей у партнерстві з аграрними ліцеями, ОТГ та навчальними закладами.

Роль держави — бути партнером. Успішні країни не лише регулюють бізнес, а й підтримують розвиток знизу через:

• грантові програми на закупівлю обладнання та запуск виробництв;
• бізнес-інкубатори у громадах, які надають консалтинг і супровід;
• освітні програми для фермерів, кооператорів, молоді;
• часткову компенсацію вартості техніки та сертифікації;
• державні та донорські хаби, де поєднуються інвестиції, знання і локальні ініціативи.

Таблиця 9

Приклади інноваційних виробництв в інших країнах

Країна	Модель	Що виробляють	Що можна взяти Україні
Нідерланди	Аграрні інноваційні кампуси при університетах (Wageningen UR)	Рослинні білки, фудтех-продукти	Інкубатори агропереробки при ЗВО
Франція	Кооперативи + крафтове виробництво	Сир, косметика з коноплі, крупи	Малі кооперативи, локальні бренди
Канада	Державна підтримка малих переробників	Біоолії, біогранули з каноли й льону	Гранти на мікропереробку
Італія	LEADER-підхід у сільських громадах	Макарони, олії, вино	Гранти громадам на створення брендів і малих підприємств
Індія	Мікропереробка в селах, навчання жінок і фермерів	Прянощі, сушені трави, кокос	Соціальні програми в ОТГ
Австрія	Біоенергетичні міні-станції при кооперативах	Біогаз, пелети з міскантусу	Малі ТЕЦ на сільгоспвідходах

Основні висновки з досвіду:

• Ключова роль освіти і науки — усі країни мають структури, які генерують інновації та передають їх бізнесу.
• Малі виробництва = підтримка зайнятості в селах, особливо для жінок і молоді.
• Фокус на кооперацію, а не тільки на великий бізнес.
• Держава підтримує через інкубатори, гранти, освіту.

Таким чином, успішні міжнародні приклади доводять: мала переробка, інновації, освіта й кооперація — це основа сильної аграрної економіки. Україна може не лише переймати досвід, а й адаптувати його до локальних умов, зробивши ставку на громади, людей і знання. Щоб реалізувати потенціал доданої вартості, Україні потрібен інституційний підхід — від освіти до кооперації. І головне — створення середовища, де малі виробники не виживають, а розвиваються, впроваджують інновації і збагачують громаду.

Що може працювати в Україні: конкретні рішення

1. Пілотні кластери мікропереробки на базі громад: мобільні цехи для сушіння, олієпресування, фасування.
2. Агроінкубатори при університетах — спільні майстерні, лабораторії, підтримка стартапів.
3. Модульні виробництва під конкретні культури: міні-цехи з переробки гречки, коноплі, міскантусу.
4. Навчальні програми для фермерів і технологів — базові знання переробки, маркування, збуту.
5. Державні програми підтримки малих агровиробництв із доданою вартістю — гранти, компенсація обладнання, менторство.

В таблиці приведена добірка прикладів українських виробників / брендів, які успішно реалізували моделі мікропереробки з доданою вартістю, часто використовуючи доступні ресурси, гранти або партнерство з громадами. Це приклади, які можуть надихнути при формуванні інвестиційної стратегії.

 

Таблиця 10

Успішні приклади мікропереробки в Україні

Назва бренду / проекту	Локація	Культура / сировина	Продукція з доданою вартістю	Особливості
“Масло Ріпак”	Черкаська обл.	Ріпак, гірчиця, соняшник	Олії холодного віджиму, паста, шрот	Мінізавод із грантом ЄС, кооперація з 5 фермерами
“Земледар”	Київська обл.	Спельта, гречка, сочевиця	Еко-крупи, борошно, зернові мікси	Онлайн-продаж, акцент на екологічності
“Диканський Млин”	Полтавська обл.	Пшениця, жито	Живе борошно, висівки, макарони	Власна міні-лінія, продаж через ярмарки та маркетплейси
“Коноплянка UA”	Житомирська обл.	Технічні коноплі	Конопляна олія, шрот, насіння, паста	Експорт, грантова підтримка, виробничий цех у селі
“Міскантус-Біо”	Вінницька обл.	Міскантус	Біопаливо: пелети, брикети	Постачання муніципальним котельням, ЕСКО-контракти
“SmachnoYizha”	Хмельницька обл.	Овочі, ягоди	Сушені овочі, фруктові чіпси	Сушарка + фасування, створено 4 робочі місця
“Фермерський двір”	Львівська обл.	Горіх, гарбуз, амарант	Насіння фасоване, олія, кондитерка	Розвиток локального бренду через грант Українського проєкту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP)
“Green Line Protein”	Одещина	Коноплі, нут	Протеїнові суміші, масло, чай	Ринок здорового харчування, переробка + упаковка
“Селянський смак”	Чернігівська обл.	Ягоди, яблука	Пастила, джеми, сиропи	Обладнання придбане за рахунок ОТГ + USAID
“Амарантова плантація”	Дніпропетровська обл.	Амарант	Олія, шрот, порошок	Продаж B2B та експорт у Німеччину

 

Що об’єднує ці приклади:

• запуск на базі малого або середнього господарства;
• використання грантових коштів / партнерств з ОТГ / донорів;
• акцент на брендування та прямий продаж кінцевому споживачу;
• переробка на місці вирощування — максимальна маржа залишається в регіоні.

Висновок: бути країною продукту, а не сировини

Україна має унікальний аграрний потенціал. Але без виробництва продукту з доданою вартістю ми приречені залишатись “колонією сировини” — навіть маючи чорнозем і руки. Щоб змінити це, потрібно заповнити ключову прогалину: наукові інститути, що проектують, розробляють, впроваджують і будують малі інноваційні виробництва. Необхідно створювати навчальні програми і спеціальність у вузах по проектуванню і будуванню малих інноваційних виробництв, інкубатори, локальні проекти — щоб кожна громада, фермер могли не просто вирощувати, а заробляти.

 

Хаблак Сергій, д.б.н., агроном-експерт, агроаудитор, тел.: (066) 44-266-08

Читайте нас у Telegram