Cад надії

Родина Ольшанських продовжує справу в пам’ять про загиблого героя

 

Найбільший у Європі органічний кизиловий сад доглядає сім’я Ольшанських в Запорізькій області, створивши компанію Famberry.

Минулого року сад і виробничі потужності опинилися в окупації. Захищаючи Батьківщину, у бою загинув син Данило. У пам’ять про нього та усіх Воїнів-героїв, які віддали своє життя у боротьбі за волю України, мама Наталія продовжує сімейну справу. В інтерв’ю ІА “Інфоіндустрія” Наталія Ольшанська розказала про те, як вдається долати труднощі, про віру в Перемогу та відродження саду.

Кизил аптека самої природи

Кизиловий сад засновано у 2013 року на 12 гектарах занедбаного старезного саду, що був розсадником шкідників.

“Ми думали, як краще використати цю землю. Провели зачистку, санацію, і почали міркувати, що саме висаджувати. Ідея про кизил з’явилася несподівано: побачили дерева біля дому, і подумали, чому б і ні”, – розказує пані Наталія.

У кизилу корисне все: коріння, кора, листя і навіть кісточка, ягода – аптека природи, оповідає вона. Кизил росте майже триста років, в активному плодоносінні знаходиться половину цього часу. Тобто природа створила надзвичайний чагарник для здоров’я та довголіття людини. “За міфами, коли лікарі-знахарі ходили по селах і пропонували свої послуги, то у двори, де ріс кизил, не заходили, розуміючи, що там люди не хворіють. Це так і є. У нас є досвід з вирощування та переробки органічного кизилу, але немає культури споживання цієї ягоди довголіття. Наша мета – познайомити людство з ємним та корисним для здоров’я продуктом та розширити географію його споживання, створюючи смачні й корисні продукти на основі органічного кизилу”.

У 2013 році заклали перший посадковий матеріал – 12 тисяч дерев. Тоді саджанці купили в Криму. Після Революції Гідності, Крим окупувала росія.

Понад усе Ольшанські прагнули збільшити кизилові площі, тож розпочала співпрацювати з Ботанічним садом ім. Гришка, а саме з професором Світланою Клименко, засновницею 25 сортів кизилу. За словами Наталії Ольшанської, це надзвичайні якісні сорти. “Ми досаджували свої ділянки і вже на початок повномасштабного вторгнення наш сад сягнув 15 гектарів, де зростало 15 тисяч дерев”.

Перший промисловий урожай Ольшанські отримали у 2019, 2020 і 2021 роках. Кизил скуповували гуртові покупці. Крім того, налагодили виробництво соусів, джемів, компотів, сублімованих продуктів – бізнес розширювався.

В селі Нове, Токмацького району, де саме і знаходиться сад, побудували холодильник, морозильну камеру, щоб продовжити термін придатності свіжої ягоди. Там розташовані й усі виробничі потужності.

 

Протягом тижня втратили все

“24 лютого шокувало всю країну і нашу сім’ю. Наш сад, наш бізнес потрапив під окупацію. За тиждень втратили все, ми не встигли вивезти техніку та й взагалі нічого. Морально допомогло те, що волонтерили від 2014 року. Тож бізнес став на паузу, а весь вільний час присвятили волонтерству, що стало потужним рухом на початку війни”, – поділилася Наталія.

Але мали зберегти ринкові позиції Famberry, тож вирішили подовжувати розвивати родинний бізнес. На щастя, у місті Запоріжжі збереглося 40 т сировини – замороженої ягоди кизилу. Сім’я знайшла сторонніх переробників, які могли виробляти продукцію за потрібною рецептурою. “Втім дуже швидко стало зрозуміло, що таке виробництво дуже дороге, і нам таке не сила. Міркували, яким чином організувати все так, щоб вийти переможцями”, – згадує підприємиця.

В цей час сталася велика трагедія: родина зазнала тяжкої втрати: 11 серпня 2022 року загинув їх син Данило, який зі зброєю пішов добровольцем захищати українську землю. “Данило був воїном ротно-тактичної групи “Степові вовки”. Тоді нам було невимовно важко”.

 

Але наша мета, наша місія – в пам’ять сина та усіх хлопців, які борються, віддають своє життя і здоров’я на передовій, бути щасливими та розвиватися далі. Ми не маємо права перед ними бути нещасними, вмирати на їх могилах. Тому родина вирішила створити товариство Famberry. У грудні ми почали будувати виробниче підприємство, з нуля, уже в межах міста Запоріжжя.

 

Перероблення за чотири місяці

Отже, за чотири місяці побудували переробне підприємство, яке починає працювати. “Отримали державні гранти. За ці кошти придбали лінію переробки – тобто ми розвиваємося. Наша мета – розширити географію споживання кизилу, вийти на закордонні ринки, і донести людству таку корисну, багату ягоду, привчити споживати те, що створила природа, а не те, над чим працюють тисячі хімічних лабораторій”, – говорять в родині.

Сад досі в окупації. Для перероблення використовується ягода врожаю 2021 року. “Працюємо на залишках сировини. Ринок обвалився, впала купівельна спроможність людей, і багато людей виїхали. Це стримує нас від зростання, втім ми постійно створюємо нові рецептури. Зараз придбали сортувальну лінію, а також фасувальну лінію дой-пак. Є задум зробити нашу продукцію у преміум та економ-класі. Різниця лише у пакуванні. Фасування у скляну тару дорожче, а в дой-паці стане доступнішим, буде на висоті, бо вміст скрізь однаковий. Хочемо зацікавити нашою продукцією якомога більше молоді, а їм потрібне: зручне пакування, креативний смак і цікавий дизайн. Нині це наш головний пріоритет”, – поділилася Наталія Ольшанська.

Виробнича лінія здатна працювати у декілька змін, Famberry готові приймати і сторонні замовлення. Є пропозиція з контрактного виробництва – тобто створювати продукти для тих, у кого немає виробничих потужностей. Готові працювати і в секторі BtoB, виробляти private label, переробляти будь-які плоди та ягоди.

“Ми готові й відкриті до співпраці, маємо креатині ідеї, і йдемо лише вперед! Наша мета – завантажити свої виробничі потужності, надати робочі місця, щоб наші працівники могли самореалізовуватися, годувати свої сім’ї й вести гідне життя, – продовжує вона. – Маємо великий запал та енергію на те, щоб розвиватися та розвивати бізнес саме в Запоріжжі, попри те, що тут дуже сильний дефіцит кадрів. На жаль, з міста виїхало половина населення”.

 

А сад зростає…

Тим часом сад родини Ольшанських росте. Минулорічний гарний урожай залишився не зібраним і пропав. Цього року урожай менший і сад все чекає на звільнення і дбайливі руки. Декілька касетних прильотів, посікли трохи дерев, виробничі будівлі та готель для працівників повністю зруйновані.

“Сад росте, деревця в порядку, все охороняють наші працівники й потроху доглядають. Ми віримо, що все повернемо. Іншого бути не може! Наші воїни, наші янголи, йдуть вперед! До нашого села залишилось якихось 15 км”, – оптимістично підсумовує Наталія Ольшанська.

 

Світлана Цибульська

Читайте нас у Telegram

Пов’язані теми:

Підпишись на Infoindustry