Фермерські продукти в середньому дорожчі на 30 % за магазинні аналоги. Як довести безпечність продукції?

Фермерські продукти в середньому дорожчі на 30 % за магазинні аналоги. Однак самий лише факт того, що ви фермер, чи напис «фермерське» на пакуванні не переконає покупця викласти більше кровних за вашу сметану, ковбасу чи яблуко, коли супермаркет за рогом. Маєте переконати споживача, що вищу ціну він платить за вищу якість, тобто безпечність і корисність продукту харчування.

Щоб продавати дорожче, варто дбати про безпечність своєї продукції та виробництва самостійно, не чекаючи «перевіряючих», не «купуючи» папірці, не ховаючи голову в пісок, коли щось пішло не так, й ось чому: 

Причина 1. Ніхто не знає ваш товар краще, ніж ви самі

Цю просту істину давно знає кожен, хто ходить скуповуватися на базар. Якщо ви не вперше купуєте сир у продавчині, то, певно, чули від неї слова, сказані змовницьким тоном: «Оцей вам не треба, не беріть. Хороший – ось цей і цей». Що вона додала в той, що «вам не треба», ви ніколи не дізнаєтеся, але точно знаєте, що в «хорошому» ваша «молочна фея» впевнена.  

Цю просту істину давненько знають і в країнах ЄС, тому саме на відповідальності виробника за безпечність і якість своєї продукції там побудовано харчове законодавство. Кожну партію твого продукту ніхто ззовні не перевіряє: це суто твоя турбота. Скільки ж це інспекторів потрібно, щоб переконатися, що вся харчова продукція є безпечною? Тому ти сам засвідчуєш документально, що з твоїми ковбасами-сирами-хлібами все гаразд. Але раптом, не дай боже, якась несподівана перевірка виявить, що надані тобою документи занадто прикрашають дійсність, — готуй штраф у десятки тисяч євро, а удар по репутації може взагалі вибити такого виробника з ринку. Тут і конкуренти допоможуть, щоб інцидент не забувся.     

В Україні пробували всяке. Основна ідея, яка прийшла до нас із радянських часів, – залякати виробника постійними перевірками, щоб він боявся й виробляв якісний продукт. Питання не в тому, чи хороша ідея зробити відповідальними за якість вашого продукту державних інспекторів, а в тому, що вона не веде до потрібного результату — якісного й безпечного виробництва. 

От в Україні 4 органи  займалися контролем безпечності харчових продуктів (Державна санепідемслужба, Державна ветеринарна та фітосантірна служба, Держспоживінспекція, Державна економічна інспекція http://market.avianua.com/?p=4100). Але не було серед них того, хто гарантує безпечність продуктів загалом, коли вони потрапляють «з лану до столу», оскільки кожен орган забезпечував контроль лише окремої ділянки виробництва. Зараз функції контролю за безпечністю харчових продуктів покладено на Держспоживслужбу. 

Тому нове українське харчове законодавство, яке встановлює базові вимоги до безпечності харчових продуктів, нарешті також прописало: за безпечність харчових продуктів відповідальний виробник, який їх виготовляє. Він повинен правильно організувати всі технологічні процеси та забезпечити належне виробниче середовище, запровадити всі необхідні для конкретного підприємства заходи, щоб харчовий продукт не завдав шкоди споживачу. 

Такий підхід у законодавстві є ефективнішим і вигіднішим, ніж періодичні лабораторні дослідження й оформлення супровідних документів, і не лише для споживача, але й для виробника. Він дозволяє виявити проблему не тільки тоді, коли продукт «зійшов з конвеєра», а ще на ранній стадії виробництва, внести корективи і так уникнути великих збитків.

Причина 2. Помилка може… зміцнити репутацію 

Помилка може трапитися з кожним, і вона не повинна означати для добросовісного фермера сумного фіналу. Законодавство передбачає можливість такої помилки й прописує, що треба робити в цій ситуації. Головний принцип – «вияви помилку першим і не бійся повідомити про неї». Чим швидше повідомиш, тим краще для всіх.

Отже, уявімо: попри всі запроваджені заходи, які мали б забезпечити виробництво якісної продукції, ви як виробник увели в обіг небезпечну продукцію (відправили клієнту чи представили кінцевим споживачам). Що робити? 

Якщо продукція ще не дійшла до полиць магазинів – виробник просто вилучає її; інцидент вичерпано. Якщо ж продукція вже потрапила до магазину й продається, то виробник має, по-перше, вилучити непродану продукцію; по-друге, зобов’язаний повідомити за допомогою засобів масової інформації споживачів, які придбали продукт, про те, що він може бути небезпечним, — це називається «відкликати». Контактна інформація про клієнтів дозволяє виконувати цю вимогу закону також малим та середнім підприємствам.

Приємного мало, але ваша відповідальність перед споживачами дозволить зберегти здоров’я десяткам або сотням людей. І в цій ситуації ви не «той, хто випускає небезпечну продукцію», а «той, хто уважно стежить за якістю своєї продукції» і кому важливе здоров’я споживачів. Отже, інші партії вашої продукції, які є в продажу, не нашкодять. Хіба багато споживачів втратить довіру до виробника, який ціною фінансових втрат сам відкликає продукт?

Найбільш відомим прикладом тут є добровільне відкликання «Тойотою» автомобілів через проблеми з подушками безпеки. Воно практично не підірвало довіру споживачів до бренду. Натомість компанія «Фольксваген», яка намагалася приховати реальну кількість викидів шкідливих газів в атмосферу, все одно була змушена відкликати автомобілі після перевірок викидів, але при цьому понесла значні іміджеві втрати. 

…Зрештою, на місці того, хто купив чиюсь небезпечну продукцію, могли опинитися ваші діти. Адже світ тісний, чи не так?

Причина 3. Більше доказів безпечності – більше довіри

«Найкраща капуста в місті! Вирощена на екологічно чистих ґрунтах із використанням джерельної води! Ніяких пестицидів! Кожна грядка тестується дикими кроликами!» — звучить красиво, але бездоказово. Щоб переконати споживачів, що ваш продукт якісний і безпечний, потрібні докази. 

Хороша новина: на відміну від попередніх років, коли різні перевірки мали на меті виявити «неякісність» вашого продукту, тепер ви маєте стимул і змогу самостійно збирати (навіть накопичувати) докази того, що ваш продукт – це саме те, що потрібно

Частина вимог є обов’язковими, і їх треба дотримуватися, якщо ви збираєтеся торгувати не лише на продовольчому ринку. До них належать такі: бути легалізованим виробником, регулярно проходити перевірки, впровадити заходи з гігієни, НАССР чи простежуваність, правильно маркувати продукцію.

А частина – це вже ваша ініціатива. Наприклад, добровільні сертифікати, добровільні перевірки клієнтами, лабораторний моніторинг продукції. Навіщо вам цей клопіт?

Ось приклад. Три українські підприємства – члени однієї з Асоціацій пройшли незалежний аудит для отримання права маркування продукції позначкою «без антибіотиків». У результаті цього аудиту вони довели свою відповідність вимогам на рівні «Вирощується без використання антимікробних засобів». https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3205395-tri-ptahofabriki-ukraini-markuvatimut-produkciu-poznackou-bez-antibiotikiv.html Підприємства врахували бажання частини покупців споживати безпечну та якісну їжу, оцінили свої можливості випускати таку продукцію і попіклувалися про те, щоб підтвердити це документально. У результаті вони отримали конкурентну перевагу як виробники, які випускають продукцію з вищими стандартами.    

Добровільна сертифікація проводиться тоді, коли законодавство не передбачає підтвердження вимог, яким ви готові відповідати. Тоді добровільно можете отримати незалежне підтвердження якісних та інших переваг продукції. Часто це роблять на виконання вимог клієнтів.

«Добровільна частина» сертифікатів здатна вирізнити вас і вашу продукцію серед інших.

Отже. За якістю власної продукції стежите ви. Чим більше доказів безпечного виробництва продукту, тим більш бажаним постачальником ви є для магазинів, тим надійніше виглядаєте в очах покупців інтернет-магазинів, тим більшими є  можливості пропонувати й продавати вашу продукцію. 

Усе це має сенс тоді, коли ви маєте намір не просто «нацарювати 5 рублів, — і втекти», а відповідально й надовго розташуватися серед українських виробників якісних та безпечних харчових продуктів. 

Інфоіндустрія