Меню для солодкої «королеви полів»

Виробники сільськогосподарської продукції знаходяться у постійному пошуку культури з мінімальними вимогами до догляду і максимально можливою рентабельністю. Однією з таких є кукурудза цукрова (Zea mays sacharata). Рівень рентабельності від її вирощування за різними даними сягає до 400–600 %.

Якби мене на кілька днів

Перетворили на корову –

Я б Zea силосну не їв!

Я б їв лише цукрову!

Проте труднощі зі збором і подальшою реалізацією продукції стають на шляху розповсюдження площ цієї культури на українських полях. Як наслідок, на 1 українця припадає до 1 кг зерна кукурудзи цукрової, хоча рекомендована медична норма споживання цього продукту становить 3 кг. Для порівняння у США цей показник у десятки разів вищий, ніж в Україні. Ось чому значна частина продукції із цукрової кукурудзи імпортується із європейських держав, зокрема Угорщини й Польщі.

Як видно з діаграми, передовим континентом у виробництві продукції цукрової кукурудзи є Америка. Цікаво, що за агрокліматичними показниками лісостепова зона України дуже близька до «кукурудзяного поясу» Сполучених Штатів. Тому перспективи у цієї культури є. Проте для досягнення високих результатів необхідно вміло використовувати агропотенціал українських полів, опираючись на досвід науковців і виробників.

Для успішного вирощування цукрової кукурудзи існує ряд правил (Johnny’s Selected Seeds):

1.     Ізоляція гібридів у просторі або часі для отримання зерна із відповідними характеристиками (Iowa State University, 2002).

2.     Мінімальна температура ґрунту при посіві – 13–16 оС.

3.     Правильно відрегульована сівалка, враховуючи особливості насіння:

1)    насіння цукрової кукурудзи менше, ніж звичайної;

2)    оптимальна глибина посіву – 2 – 2,5 см;

3)    формування рівного сім’яложе.

4.     Висока вологість ґрунту.

5.     Забезпечення необхідними макро- і мікроелементами.

6.     Фіксування дати, коли 50 % переходять у фазу цвітіння. Урожай буде готовий до збору через 18–24 дня залежно від температури. Тепліша погода сприяє прискоренню дозрівання.

7.     Дотримання умов збирання і зберігання отриманої продукції.

Для отримання високих врожаїв і подовження терміну надходження качанів для реалізації рекомендовано висівати гібриди цукрової кукурудзи у такому співвідношенні: 20% ранньостиглих, 30 % середньоранніх, 30 % середньостиглих і 20 % середньопізніх. Важливо правильно підібрати тип кукурудзи цукрової залежно від подальшої реалізації продукції. Так, кукурудзу солодку і півдищеної солодкості використовують для консервування і заморожування, а суперсолодку – для споживання свіжою. Вибір типу кукурудзи для вирощування безпосередньо впливатиме на можливі прибутки і вимагає продумування стратегії реалізації продукції ще до висіву насіння.

Розглянемо основні моменти, які є важливими для формування оптимального поживного режиму ґрунту за вирощування цукрової кукурудзи.

Вологість ґрунту. Цукрова кукурудза потребує поливу. В залежності від умов зволоження виробники практикують від 1 до 3 поливів (400-500 м3 води на 1 кг). Якщо поливати тричі, то це потрібно робити у період формування 9–10 листка, перед викиданням волоті і на початку наливу зерна (періоди максимальної потреби).

Оптимальним способом поливу рослин є крапельний. За такого способу вирощування потрібно враховувати добову потребу кукурудзи у волозі у наступні періоди росту і розвитку:

–         сходи – 3 листки – 10 – 15 м3/га;

–         3 листки – початок наростання листової маси – 20 – 25 м3/га;

–         викидання волоті –35 – 40 м3/га;

–         цвітіння – 50 – 55 м3/га;

–         після цвітіння – 40 м3/га;

Висока вологість ґрунту є основною вимогою для максимального коефіцієнта використання поживних речовин, особливо азоту. Враховуючи ціну на мінеральні добрива, цей аспект вирощування цукрової кукурудзи потребує особливої уваги сільгоспвиробників. Як бачимо із графіка, найбільша ймовірність зниження врожаю кукурудзи від водного стресу спостерігалася на початку фази цвітіння. За 1 день може втрачатися до 10 % потенційного врожаю цієї культури. Тому для уникнення негативних наслідків потрібно забезпечити вологою рослини у цей період.

рН ґрунту. Оптимальний діапазон рН – від 5,8 до 7,0 (University of Minnesota, 2010). При зниженні рН нижче 5,5 урожайність може знижуватися на 1 – 4 т/га. Загальновідомо, що рН ґрунту є найважливішим фактором, що впливає на доступність мікроелементів. За кислої і нейтральної реакції ґрунтового середовища підвищується рухомість заліза, марганцю, міді, бору й цинку, за лужної – молібдена.

Обробіток ґрунту. В Україні намітилася тенденція до мінімізації обробітку, зокрема впровадження нульового обробітку. Така технологія позитивно впливає на накопичення органічної речовини та збереження вологи у ґрунті. Враховуючи вологолюбність рослин цукрової кукурудзи, виникає логічне запитання чи є можливим її вирощування за нульового обробітку? Загальновідомо, що звичайну кукурудзу таким чином вирощують і за кордоном, і на українських полях. Такі зміни у веденні сільського господарства сприяють отриманню економічного, енергетичного й екологічного ефекту.

Як показують результати вирощування кукурудзи цукрової, отримання високих врожаїв також є можливим. Першочерговим завданням для впровадження технології нульового обробітку є накопичення рослинних решток на поверхні. Тому обов’язковим є вирощування покривних культур. Виробники з американського континенту за багаторічного використання no-till на своїх угіддях отримують високі врожаї цукрової кукурудзи, які можуть суттєво перевершувати результати, що отримані за глибокого обробітку ґрунту, особливо у посушливі роки. Така закономірність стає можливою завдяки додатковому збереженню вологи і пролонгації вивільнення поживних речовин із рослинних решток.

Існують і протилежні думки щодо можливості застосування мінімальних технологій обробітку ґрунту. Когорта науковців стверджує, що вища якість цукрової кукурудзи забезпечується при традиційному обробітку ґрунту, яка базується на глибокій оранці. Поверхневий обробіток і особливо no-till, на їхню думку, призводить до зниження продуктивності й погіршення смакових якостей.

Сіяти чи садити? Відштовхуючись від реалій сьогодення, оптимальним способом вирощування кукурудзи цукрової є висів насіння у відкритий ґрунт. Для цього потрібна зернова сівалка і мінімум додаткових заходів. Для отримання дуже ранньої продукції можна вирощувати ранньостиглі гібриди під плівкою. Сіяти потрібно орієнтовно 20 квітня. Цей спосіб є більш затратним, проте дає змогу виробнику якомога раніше «запустити» конвеєр цукрової кукурудзи і мати при цьому позитивний економічний ефект.

Для максимально ефективного використання земельних ресурсів і посівного матеріалу можна використовувати розсадний спосіб вирощування. Економія насіння може досягати до 3 кг/га (витрати          зменшуються на 40-70 $/га). Проте потрібно займатися вирощуванням розсади і мати спеціальну машину для її висадки. А це суттєво збільшує затрати на вирощування.

З точки зору агрохімічного забезпечення посівів кукурудзи, кращим варіантом є вирощування через розсаду. Це пов’язано з рівномірністю формування майбутньої площі живлення рослин і більш ефективним використанням добрив, засобів захисту і води на 1 га. Звісно, сучасні технології точного внесення агрохімікатів дають можливість застосовувати її лише у тих місцях, де росте рослина. Проте такі технології ще не скоро стануть буденністю для наших аграріїв.

Органічні добрива. На ґрунтах із низьким вмістом гумусу доцільно з осені вносити органічні добрива, зокрема гній, у нормі 30-40 т/га. Низький вміст органічної речовини, у більшості випадків, означає і низький рівень забезпечення цинком і бором, особливо на піщаних ґрунтах. За високого вмісту органіки вищезгадані мікроелементи стають більш доступними, проте блокується використання міді та марганцю.

Тим не менш, господарства не завжди можуть використовувати гній через економічні, виробничі або технічні причини. Альтернативою для поповнення ґрунту органікою можуть бути сидеральні культури. Крім того, вони позитивно впливають на утримання поживних елементів і вологи, біологічні, фізіологічні та ґрунтові характеристики. Для отримання високого врожаю кукурудзи доцільно вирощувати вику волохату, конюшину білу, жито, ріпак озимий та ін. Ефект від вирощування сидеральних культур можна прирівняти до внесення гною у нормі 20–30 т/га.

Органічні добрива та сидеральні культури позитивно впливають і на урожай початків, і на якість продукції, зокрема на вміст цукрів. Проте навіть високі норми органічних добрив не можуть забезпечити рослини цукрової кукурудзи необхідною кількістю елементів живлення. Тому необхідно вносити додатково макро- та мікроелементи у складі мінеральних добрив.

Мінеральні добрива. Успішне вирощування цієї культури визначається погодно-кліматичними умовами, агротехнологічними факторами та внесенням добрив, яке є одним із ключових моментів. На формування 1 т якісного зерна необхідно азоту – 24–32 кг, фосфору – 10–14 кг, калію – 25–35 кг, кальцію і магнію – по 6–10 кг, сірки – 3–4 кг, заліза – 0,2 кг, марганцю – 0,11 кг, цинку – 85 г, міді – 14 г, молібдену – 1 г. Для оптимального забезпечення рослин елементами живлення добрива треба вносити на основі лабораторного аналізу ґрунту.

Азот. Цукрова кукурудза потребує значної кількості азоту для розвитку вегетативної і генеративної частини. Це твердження не стосується ранньостиглих гібридів через їх занадто короткий період вегетації. Для отримання високого врожаю кукурудзи для середньопізніх і пізніх гібридів необхідно вносити близько 100 – 150 кг/га азоту (Cordea М. et al, 2011). Такі високі норми можуть бути економічно невигідними для середньоранніх гібридів.

Існує багато методик для встановлення норми азотних добрив. Більшість із них враховують винос елементів живлення, вміст мінерального азоту й органічної речовини у ґрунті, культуру-попередник та ін. показники. Для прикладу можна взяти розрахунок норми добрив за вмістом нітратного азоту у шарі 0-60 см навесні перед посівом.

Оптимально застосовувати азотні добрива за два або три внесення. Перше внесення – 10-20 кг азоту при посіві разом із фосфорно-калійними добривами. При цьому добрива треба розмістити на 5 см у сторону і вниз від насінини. Така локація допоможе врятувати насіннєвий матеріал кукурудзи від негативної дії мінеральних добрив. Інші два внесення можна провести однаковими нормами у фазу 4-6 листків і 10-12 листків. Останнє може забезпечити рослини у період найбільшої потреби – у фазу цвітіння.

Добрива підбирають із врахуванням можливостей господарства. Основні вимоги – якісна заробка азотних добрив, щоб уникнути газоподібних втрат азоту, і використання інгібіторів нітрифікації для зменшення вимивання нітратного азоту із кореневмісного шару. Під кукурудзу цукрову доцільно вносити КАС, який містить всі три форми азоту, і, відповідно, матиме пролонговану дію.

Кукурудза цукрова, особливо при вирощуванні з поливами, росте швидко і вимагає азоту більше, ніж у посушливих літніх умовах звичайна кукурудза. У вологому ґрунті підвищується доступність азоту за рахунок підвищення активності процесів мінералізації рослинних решток попередника або покривних культур.

Фосфорно-калійні добрива безпосередньо впливають на синтез вуглеводів. Потребу встановлюють на основі даних агрохімічного обстеження ґрунтів та орієнтовного виносу запланованим врожаєм. Фосфор найбільш ефективний на початкових етапах росту і розвитку цукрової кукурудзи, а калій – від фази 5–6 листків до цвітіння. Із асортименту фосфорних добрив можна віддати перевагу амофосу або РКД.   Їх можна вносити у основне або передпосівне удобрення, частково при посіві (до 20 кг/га P2O5). Якщо вносилась органіка у ґрунт, дози фосфору і калію можна зменшити на 30–40%.

Фізіологічна роль калію проявляється у підтримці сприятливих фізико-хімічних властивостей протоплазми для життєдіяльності клітини. Калій підвищує посухостійкість рослин та стійкість до грибних і вірусних захворювань. Чітко виявляється його позитивна дія на синтез моноцукрів, їх перетворення в більш складні вуглеводи і транспорт у рослинах. Для забезпечення кукурудзи цукрової калієм найкраще підходять магніє- і сірковмісні. Проте найвигідніше буде використовувати калій хлористий. Його бажано вносити восени у основне удобрення. Калій потрібно внести і при посіві (до 20 кг/га К₂O).

Дослідники встановили важливість калійного живлення для отримання високої продуктивності цукрової кукурудзи. Так, підвищення норми калійних добрив з 130 кг/га до 180 за високого вмісту калію у ґрунті сприяло підвищення врожайності на 10 % та прискоренню росту і розвитку рослин (B. Šimić et al.). Так, фази викидання волоті та цвітіння кукурудзи цукрової наступали на 3–7 днів раніше. Таким чином, виробник може регулювати період збору врожаю, регулюючи калійне живлення.

NPK за краплинного зрошення. Найефективнішою технологією виробництва цукрової кукурудзи є вирощування за умов краплинного зрошення. Основна перевага такої технології – контроль надходження поживних елементів і вологи. За таких умов можливо максимально реалізувати потенціал гібриду кукурудзи за конкретних ґрунтових та погодно-кліматичних умов. Разом з тим суттєво виростає потреба в елементах живлення. Так, за рекомендаціями Haifa потрібно внести 240 кг/га азоту, 92 кг/га фосфору та 386 кг/га калію. Проте очікуваний врожай за цієї технології становить 28 т/га, прибуток від реалізації продукції зростає в 2–3 рази, а норма висіву не відрізняється від звичайних умов вирощування цієї культури (75000 рослин/га). Разом з тим, необхідні суттєві витрати господарства на відповідне обладнання для крапельного зрошення і на закупку дорогих комплексних водорозчинних добрив.

Кальцій є компонентом клітинних стінок і безпосередньо сприяє видовженню і поділу клітин. Він впливає на структурну стійкість і проникність мембран. Саме цей елемент є ключовим для адаптації рослин до стресових умов. Особливо важливо вносити кальцій на ґрунтах зі значенням рН_KCl < 5.5. Норму внесення кальцію доцільно розраховувати за показником гідролітичної кислотності. В якості кальцієвих добрив можна використовувати вапнякові матеріали. Популярності набувають гранульовані добрива такі, як кальцій хлористий, Calciprill та Magprill. Вони мають високий вміст кальцію. Оптимальний строк внесення кальцієвих добрив – восени під глибоку заробку.

Магній є складовою молекули хлорофілу. Враховуючи потужну листову масу, яку формує кукурудза, важливість цього елемента не викликає сумнівів. Магній активує багато ферментів і сприяє синтезу цукрів. Внесення магнієвмісних добрив на ґрунтах із низьким його вмістом є необхідною складовою системи удобрення культури. Одним з найкращих добрив із ринкового асортименту є сульфат магнію. Норму добрив доцільно визначати за вмістом цього елемента у ґрунті.

Сірка є важливим компонентом синтезу білків. Цей елемент приймає участь в утворенні вітамінів, гормонів і хлорофілу. Недобір 1 кг діючої речовини цього елемента унеможливлює використання майже 10 кг азоту. За низького вмісту сірки у ґрунті потрібно вносити її у передпосівне внесення та при посіві. Серед добрив для цих цілей найкраще підходять сульфоамофос, сульфати калію або магнію. Компенсувати незначний брак сірки можна за допомогою листкового внесення сірчанокислого магнію.

Ключове значення сірки для кукурудзи цукрової полягає у тому, що вона входить до складу диметилсульфіду (ДМС). Ця сполука безпосередньо відповідає за характерний аромат свіже приготованої цукрової кукурудзи. Вміст ДМС у зерні безпосередньо залежить від генотипу та періоду збору врожаю. Так, для суперсолодкої цукрової кукурудзи (sh2) цей показник може знизитися на 9 % від 20 до 29 дня після запилення (Wong et al., 1994). Для синтезу ДМС необхідно вносити і азотні, й сірковмісні добрива.

Мікроелементи. Необхідність внесення мікроелементів безпосередньо залежить від вмісту мікроелементів у ґрунті, особливостей гібриду та погодно-кліматичних умов конкретного періоду вегетації. Враховуючи загальноукраїнську тенденцію до зниження об’ємів застосування органічних добрив та мікродобрив, важливість внесення цих елементів живлення не викликає сумніву. Для забезпечення цукрової кукурудзи мікроелементами та дотримання їх позитивного балансу у ґрунті потрібно застосовувати відповідні добрива у основне або передпосівне внесення. Проте десятки років аграрії використовують «безлімітний» запас поживних речовин, вважаючи за доцільне обпудрювати насіння або вносити мікродобрива у позакореневе підживлення.

Досвід провідних аграрних країн вказує на необхідність дотримання закону повернення речовин у ґрунт. Такий метод господарювання в кінцевому результаті сприяє формуванню екологічно стійких агроландшафтів. А що ми маємо в Україні? У нашій державі 56% мають низький вміст рухомого цинку, 8% – рухомої міді, 25% – рухомого бору (за даними Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. А. Н. Соколовського УААН).

Потреба кукурудзи цукрової у мікроелементах відрізняється від звичайної. Принципова різниця полягає у підвищеній потребі першої щодо марганцю та бору – елементів, які приймають участь у синтезі і транспортуванні вуглеводів у рослині. Для ефективного використання мікроелементів мікродобрива доцільно вносити перед або при посіві, а потім корегувати норму позакореневими підживленнями у процесі вегетації кукурудзи.

Цинк є компонентом декількох ферментативних систем, функція яких транспорт електронів, а також синтез білків. Цей елемент є частиною ауксина – гормона, що регулює ріст рослин. Цинк є необхідним для синтезу хлорофілу і утворення вуглеводів. Ось чому вирощування високих врожаїв якісного зерна кукурудзи цукрової є неможливим без застосування цинковмісних добрив.

Кукурудза цукрова позитивно реагує на цинковмісні добрива. За внесення солей цинку урожайність культури може підвищитися до 7–12 %. Як бачимо на графіку, на ґрунтах із середньою забезпеченістю цинком доцільно вносити 7,5 кг/га Zn, високою – 2,5–3 кг/га. Для припосівного внесення можна використовувати цинковмісні добрива, при цьому враховуючи супутні елементи і їх ціну. Агрохімічно доцільним і економічно вигідним може бути застосування сульфату цинку.

Марганець – активатор ферментів, що включені у перетворення кисню у процесі фотосинтезу, та інших ферментативних систем. Він є складовою окисно-відновних реакцій, системи транспорту електронів і структурним компонентом металопротеїнів. Рекомендована норма внесення – 3,5–6 кг Mn/га.

Бор. Бор впливає на розвиток клітини і її видовження. Він сприяє транспорту цукрів через клітинні мембрани і побудові клітинних стінок. Бор регулює вуглеводневий метаболізм, відіграє важливу роль в утворенні амінокислот і синтезі протеїнів. Рекомендована норма внесення – 1,7–3,5 кг B/га.

Мідь. Мідь впливає на активність різних ферментативних систем і не може бути заміненим іншими іонами металів. Цей елемент сприяє побудові клітинних стінок та синтезу протеїнів. Мідь впливає на збільшення вмісту білка і цукру в зерні, підвищує стійкість до ураження хворобами. Рекомендована норма внесення – 3,5–7 кг Cu/га.

Залізо є головним елементом для синтезу хлорофілу, хоча і не входить до її складу. Це особливо важливо для кукурудзи цукрової, яка формує велику асиміляційну поверхню. За короткий період вегетації ця культура має синтезувати значну масу органічної речовини. Ось чому і потреба в залізі є досить високою. Крім того, цей елемент впливає на фіксацію азоту, транспорт електронів та роботу дихальних ферментативних систем. Рекомендована норма внесення – 1–2 кг Fe/га.

 Хлор. Цьому елементу живлення відводять негативну роль, аргументуючи це його шкідливим впливом на процеси, що відбуваються у рослинних клітинах. Саме хлору «приписують» погіршення якості сільськогосподарської продукції. Проте цей елемент бере участь у збереженні енергії та регуляції осмотичного тиску всередині рослин. Як аніон, цей елемент урівноважує катіони у клітинах. Варто зазначити, що хлор вноситься як додатковий компонент мінеральних добрив, зокрема калію хлористого. Наведемо деякі цифри: рослини кукурудзи виносять близько 4,5 кг хлору із зерном і 80 кг із побічною продукцією (Iowa State University, 1998). Якщо калій хлористий вноситься з осені, то більша частина цього елемента за рахунок високої розчинності хлорвмісних солей промиється у нижні горизонти. Тому проблем із надлишком хлору бути не може.

Біостимулятори росту. Чи потрібні біостимулятори росту за вирощування цукрової кукурудзи? Ці речовини виконують роль активатора біохімічних процесів у рослинах в період стресових умов. Якщо дотримуватися плану живлення рослини, забезпечуючи необхідними макро- та мікроелементами, графіку поливів, особливо у критичні фази по відношенню до вологи, то головним стресовим фактором буде температура: на початку вирощування – ґрунту, під кінець – повітря. Рослина кукурудзи, яка отримуватиме необхідну поживу, вже буде більш стресостійкою, ніж незабезпечена. Тому дивитися треба по ситуації, але за виконання основних вимог по вирощуванню цієї культури, особливої необхідності немає.

Діагностика під час вегетації кукурудзи. Щоб визначити дози мінеральних добрив для прикореневого або позакореневого підживлення потрібно проводити діагностику рослин. Дуже часто у статтях і підручниках йде мова про візуальну діагностику, тобто основні зміни у рослинному організмі, які можна спостерігати на власні очі. Проте такий вид обстеження більше схожий на констатацію факту. Зміни, що відбулися у рослинах, вже є невідворотними і про їх високу продуктивність мова не йде. За допомогою візуальної діагностики ми можемо зробити висновок про можливі лабораторні аналізи у ґрунті для вирощування наступної культури.

Більш продуктивним буде визначення вмісту елементів живлення у певних органах рослин, а потім встановлення рівнів забезпеченості відповідно до табличних даних. Це так звана хімічна діагностика. Вона може проводитися і у польових, і в лабораторних умовах. У першому випадку – результати менш точні, але визначення проводиться швидко, у другому – збільшуються затрати часу від моменту відбору до прийняття конкретних рішень. Отримані дані ми порівнюємо з табличним матеріалом (наприклад, за рекомендаціями Церлінг В. В. або певної наукової установи). Цей варіант значно кращий, проте це усереднені дані, які не враховують умов вирощування культури і вибору гібрида.

Однією з потенційно об’єктивніших діагностик є функціональна. Вона базується на зміні активності хлоропластів листків рослин без додавання елемента, а потім з його додаванням. У випадку підвищення фотохімічної активності порівняно з контролем роблять висновок про необхідність елементу, при зниженні – про надлишок. На прикладі досліджень на кукурудзі (зразок №1 і №2) можна простежити, що навіть у одному полі за однакових умов вирощування одного гібрида, потреба може бути у різних елементах, що може бути спричинено поділом поля на різні за родючістю ділянки або особливостями рельєфу. Варто зазначити, що візуально рослини кукурудзи не відрізнялися і були нормального зеленого забарвлення.

Ось чому для своєчасної корекції живлення сільськогосподарських культур потрібно проводити діагностику, яка дає швидкі відповіді. Що стосується цукрової кукурудзи, то залежно від її типу за вмістом цукру (солодка, підвищеної солодкості та суперсолодка) потреба в ключових елементах, що відповідають за синтез вуглеводів, може зростати. Всіх факторів, які впливають на поживний режим ґрунту і на ріст та розвиток кукурудзи, врахувати не можна. Тому діагностика має проводитися з певною періодичністю протягом вегетації культури.

Як наслідок, за внесення добрив, що рекомендуються дистриб’юторами для позакореневого підживлення культури, не забезпечується потреба в необхідних елементах живлення, а також вносяться елементи, потреби в яких немає, що може призвести до пригнічення роботи листового апарату. Вносячи монокомпонентні добрива ми даємо необхідну поживу для рослин і, в більшості випадків, економимо кошти на позакореневих підживленнях. Для цієї операції підходять добрива у вигляді хелатів металів (наприклад, Росток Цинк, Інтермаг моно марганець та ін.), а для внесення бору – борвмісні (наприклад, Вуксал Борон, Цеовіт Бор та ін.). Важливо, що такі мікродобрива можуть використовуватися у бакових сумішах.

Якість продукції. Незважаючи на необхідність правильного підбору поживи для рослин, якість зерна цукрової кукурудзи безпосередньо залежить від умов збирання. Температура повітря має бути нижче 20–22^оС. Тому збір початків треба проводити або після 18 год вечора, або до 7 год ранку. Охолодження продукції і додаткова її доробка відразу після збору зменшують втрати цукрів. Для того щоб оцінити ступінь збитків від неправильного зберігання, наводимо такі цифри: зерно за температури 30 ^оС втрачає 50 % цукрів, а за 10 ^оС – 17%. Оптимальні умови для зберігання: температура – 0 ^оС, вологість повітря – 98% (Oregon St. University Extension Service, 2004).

Із існуючих технологій заморожування найбільш ефективною є «шокова», яка дозволяє зберегти в плодах до 80 % вітамінів і поживних якостей продукту. Ця технологія передбачає дію на зерно температури                  -35 – -40^оС протягом 20–35 хв.

Не варто забувати, що завдяки біохімічному складу цукрова кукурудза значно частіше пошкоджується хворобами та шкідниками. Тому значну увагу потрібно приділити захисту рослин упродовж вегетації. Це є однією з ключових умов отримання високих врожаїв кукурудзи з хорошою якістю зерна.

Заключення. Досвід виробників цукрової кукурудзи показує, що за вдало підібраної системи удобрення, враховуючи конкретні ґрунтові та погодно-кліматичні умови, можна отримувати врожай початків на рівні 9–14 т/га. Прибавка врожаю від застосування добрив під цукрову кукурудзу може становити – 30–50 %. Враховуючи витрати на їх закупівлю і внесення (близько 25–35 %), дохід за рахунок добрив може досягати до 400 $/га. Тому хочеться вірити, що незабаром на прилавках супермаркетів буде достатньо цукрової кукурудзи, яку вирощено на наших українських полях.

Олексій Тарасенко, завідувач лабораторії оптимізації живлення рослин

кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І.Душечкіна НУБіП України

Читайте нас у Telegram