За його словами, бджолярам найлегше списати мор бджіл на сільгоспвиробників, які обробляють поля, замість того, щоб шукати причину в захворюванні або неправильному догляді.
«Я давно стежу за суперечками навколо неонікотиноїдів. Нібито ці препарати вбивають бджіл. Але подивіться на ситуацію зі сторони. У ЄС заборонили їх використання. А бджоли як гинули, так і гинуть. Поряд із цим у тій же Індії або Китаї на мільярди доларів закуповують і використовують неонікотиноїди. Вони в прямому сенсі поливають поля цими препаратами. А стан із бджолами такий же, як і в Європі. Тобто справа не в пестицидах — хоча іноді таке трапляється, але скоріше як виключення, а не правило», — цитує науковця відомий агрономічний журнал.
У свою чергу директор Інституту тваринництва НААН, доктор ветеринарних наук Євген Руденко розповідає, що від неправильного формування бджолосімей в зиму, неякісного корму, порушення правил годівлі бджіл восени, неправильних дій щодо лікування варроозу бджіл взимку і навесні показники загибелі бджіл доходять до 10-15%. У деяких регіонах — до 30%.
За його словами, загибель бджіл є результатом взаємодії факторів, а не певної причини. «У топ-10 основних факторів входить поширення паразитів, хвороб і природних ворогів бджіл, зменшення природної кормової бази бджіл і несприятливий вплив зміни клімату», — каже Євген Руденко.
Однією з основних проблем, на його погляд, у бджільництві залишається варрооз. Це пов’язано як із безпосереднім негативним впливом кліща на життєдіяльність бджіл, який призводить до загибелі, так і з непрямим ефектом, коли кліщ знижує імунітет і загальну резистентність бджіл, що призводить до виникнення і розвитку заразних хвороб (вірусні, гнильці, мікози, ноземоз та ін.). У свою чергу вони викликають загибель бджіл. Широке розповсюдження на пасіках України мають американський і європейський гнильці, ноземоз, вірусні захворювання.
Щодо токсикозів бджіл, пов’язаних із застосуванням пестицидів, таких випадків не так вже й багато. «За офіційними даними лабораторій, кількість випадків загибелі бджіл із цієї причини сягає 4-5% від загального числа бджолосімей, зареєстрованих в Україні», — каже Руденко.
Це вже питання застосування якісних засобів захисту, дотримання правил внесення, повного уникнення контрафакту і, звичайно ж, комунікації між бджолярами та сільгоспвиробниками.
Звісно, не буває простих рішень в складних проблемах, такі проблеми потребують комплексного, частіше спільного вирішення.