Найбільшою проблемою органічного виробництва в Україні є невизначеність з регулюванням поширення ГМО, сказав Андрій Пилипченко. Фермери навколо сіють генетично модифіковану сою, а тому компанія вимушена створювати буферні зони, які можуть досягати до 600 м, продукція, котра мала б бути вирощена на цих значних площах, могла б бути органічною, отже, йдеться про значні збитки.
Друга проблема – недосконала логістика. Компанія досягла рівня, коли може швидко завантажувати маршрути, але це втрачає сенс, бо в портах бракує сертифікованих органічних елеваторів. А тому виробники органіки фактично відсікаються від портової перевалки. Третя проблема – демпінг із боку казахських виробників, які дешевими цінами просто ламають європейський ринок органічного льону, чечевиці та інших продуктів. Українські виробники перебувають у нерівних умовах порівняно з казахськими. Адже останні мають дешевшу орендну плату за землю, 50% вартості пального їм компенсує держава, але в той же час всі вантажі з території Казахстану ідуть в Європу транзитом через Україну. А тому держава мала б звернути увагу на ці питання, вважає А.Пилипченко.
Інфоіндустрія