“Одразу після початку війни компанія придбала прикордонний елеватор у Словаччині…”
10.07.2022
Про досвід організації роботи закордонного підприємства розповідає Таїр Мусаєв, комерційний директор Баришівської Зернової Компанії Grain Alliance, у інтерв’ю журналу The Ukrainian Farmer.
Уже за тиждень після початку війни ми поїхали на західний кордон і знайшли пункт переходу, від якого широка колія разом з європейською заходить на прикордонний елеватор у Словаччині. Це старе підприємство 1980-х років будівництва, яке вже близько п’яти років не провадило перевалювання зерна, проте за технічним станом могло й далі працювати за основним цільовим призначенням. Практично відразу було укладено угоду про придбання цього підприємства, перераховано авансовий платіж, і вже за місяць усі процедури щодо переходу до нового власника були завершені.
Наприкінці травня до підприємства почало надходити перше зерно, а з червня обсяги збільшувалися до промислових масштабів. Це дало змогу хоч якоюсь мірою допомогти Укрзалізниці з вивезенням зерна. Словацький елеватор має обсяг одночасного зберігання 20 тис. тонн, і за нормальної логістики з обох боків є можливість досягти двох і навіть трьох обертів на місяць. До того ж логістика з українського боку працює без зауважень. Однак із європейського боку існує низка труднощів. Звісно, що тамтешня влада не тримається осторонь і зі свого боку намагається оптимізувати всі процеси, щоб покращити ситуацію. Існує певна економічна зацікавленість — українське зерно дешевше за європейське. Також не забуваємо і про політичну підтримку багатьох країн Європи в питанні вивезення українського зерна.
Для функціонування елеватора залучили українських працівників віком старших за 60 років. Місцевих практично неможливо залучити до роботи, бо переважна більшість поїхали працювати у більш розвинені країни. Поруч з українським кордоном депресивні регіони — з економічного погляду, тому місцева влада прямим текстом каже — привозьте своїх працівників і сплачуйте за них податки до місцевого бюджету!
Ще один нюанс роботи за кордоном стосується розмитнення українського зерна. Не секрет, що у сипкі вантажі з України часто містили контрабанду. Тут репутація нашої держави добряче підмочена і потрібно попрацювати щонайменше кілька місяців, а може, й більше, щоб контроль став не таким жорстким.
Третя проблема — постачання елеваторного обладнання. Якщо в Україні є кілька відомих виробників, які в будь-який момент готові зробити все що потрібно, то тут ситуація інша. Підприємства працюють не кваплячись, елементарне замовлення можуть обробляти 3–5 днів. Це пов’язано зовсім не з великим завантаженням виробника — просто вони так звикли працювати, без поспіху.
Логістика також є непростим питанням. Тут усе планують заздалегідь, і якщо хтось хоче й далі експортувати зерно до Європи, потрібно домовлятися вже тепер, обговорювати обсяги й укладати угоди.
Читайте нас у TelegramПов’язані теми:
