Олег Кулініч: «Голосів за законопроект про ринок сільгоспугідь у ВР не набереться…»

Незабаром стартує парламентська осінь 2017-го. Чого очікувати від неї аграріям? Чи вдасться нечисленному аграрному лобі змінити систему бюджетної підтримки АПК, скільки конкретно коштів перепаде виробникам? Чи візьметься парламент за розгляд законопроекту про обіг сільгоспугідь? Відповіді на ці та інші запитання шукаємо в розмові з народним депутатом України, головою земельного підкомітету  Аграрного комітету ВРУ Олегом Кулінічем.–Я хотів би, щоб парламент продуктивно попрацював над законопроектами, які згенеровані комітетом ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин та земельним підкомітетом, і пройшли перше або навіть друге читання, – говорить народний депутат. – Вважаю найактуальнішим на сьогодні законопроект №4355, який має розв’язати проблему передачі земель за межами населених пунктів місцевим громадам. Переконаний, що цей документ системний і збалансований, в ньому чітко виписані механізми передачі цих земель і контролю за цим процесом. Ми подбали також і про долю земель, які «підвисли» ( до них належать 1,5 млн га угідь колективної власності під спорудами колишніх КСП), та про невитребувані паї. Законопроект дуже ретельно підготовлений, над ним працювали десятки експертів і депутатів, внесено 700 правок. На мою думку, саме його треба підтримувати в першу чергу.

–Зважаючи на те, що децентралізація в сільській місцевості здебільшого проходить за принципом: «один район – одна громада», є побоювання, що землями конкретного села будуть розпоряджатися чиновники в районі…

–Концепція законопроекту №4355 полягає в тому, що громада, яка об’єдналася, одержує ці землі у власність, а ті, які зберегли самостійність, – у користування, тобто є стимул для об’єднання. Сам курс на об’єднання правильний і треба ним рухатися й далі. І якби мету і зміст цього процесу одразу розтлумачили місцевим громадам, то, можливо, деякі з них сьогодні йому не опиралися б. Було б також корисно розробити і реалізувати пілотні проекти нової моделі, щоб показати, як вона працює на практиці, які її переваги перед колишньою. Люди побачили б, що об’єднання – це реальний механізм соціально-економічного розвитку території. Як депутат-мажоритарник добре знаю соціальну інфраструктуру сільських районів, яка свого часу створювалася всіма громадами, отже, тепер вона має на них і працювати. Бо створити в районі ще одну чи дві повноцінні соціальні бази в нинішніх умовах просто неможливо. В будь-якому випадку, якщо колегіальний орган буде розпоряджатися землями громади, це буде краще, ніж якби це робив Держгеокадастр.

–Що друге на порядку денному?

–Не менш важливим є законопроект №6049-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який  уже підтриманий комітетом. Про що йдеться. Зараз практично на кожному полі виникла так звана шахматка. Триває дуже жвавий процес зміни орендарів та розриву угод з метою самостійного господарювання, тобто люди виходять із єдиного масиву. Я це бачу по Полтавській області, коли на одному полі користуються паями два-три орендарі плюс п’ять одноосібників. Їх треба якось розмежувати в межах поля і дати лад відносинам між ними. На жаль, юридичного механізму для цього не існує. Щоправда, іноді цього можна досягти на рівні особистих домовленостей. Але в більшості випадків виникають конфлікти, і робота на цьому земельному масиві фактично паралізується, є багато випадків рейдерства. Ми пропонуємо модель, яка дає можливість розмежуватися в межах поля абсолютно нормально і цивілізовано. Якщо ми хочемо мати взагалі якусь перспективу ринку землі, то повинні напрацювати міцну і надійну законодавчу базу, котра дасть змогу рухатися до нього. Цей законопроект теж повинен стати законом.
Крім іншого, це – нормальна європейська практика. Майже в кожній європейській країні є закон, який визначає порядок консолідації. Мета у всіх одна – не допустити подрібнення земельних масивів, і, з іншого боку – зробити так, щоб кожен землекористувач мав змогу користуватись своєю земельною власністю якомога зручніше, не порушуючи при цьому інтереси інших.

–Чи немає планів взятися за перебудову системи підтримки аграріїв?

–Це ще одна актуальна тема. Система підтримки аграріїв дуже недосконала, оскільки бюджетні гроші практично не доходять до багатьох виробників – і великих, і дрібних. Як голова підкомітету і депутат-мажоритарник я одержую дуже багато звернень від аграріїв, які займаються одночасно і тваринництвом, і рослинництвом з приводу непорозумінь із поверненням ПДВ. Навесні у них виникає великий податковий кредит, який перекриває суму податкового зобов’язання, яке сплачене і могло б повернутися у вигляді дотацій. Тобто, повністю «з’їдаються» кошти, які мали б одержати аграрії. А коли йде реалізація продукції, скажімо, у липні, то виникає податкове зобов’язання і знову ж таки нема змоги одержати дотацію на тваринництво. Тобто система не працює. А тому ми з колегами та фахівцями думаємо над тим, як її перебудувати.

–Незабаром, вочевидь, буде розглядатися проект бюджету на 2018 рік. Ви будете боротися за якісь конкретні цифри підтримки для фермерів, галузей та розвитку сільських територій?

 – Щонайменше на наступний рік повинен залишитися хоча б той розмір підтримки, який було заявлено на цей рік – 5,5 млрд грн. Але ми будемо працювати, щоб змінити систему адміністрування ПДВ в аграрному секторі таким чином, аби розділяти рахунки продукції, на які поширюється дотація, так, як це було раніше. Щоб дотація виплачувалася не за сплаченим ПДВ, а нарахованим. Це дасть змогу невеликим підприємствам, які займаються  тваринництвом, отримувати дотацію.

 –Цього року дуже багато аграріїв, зокрема садівників і рослинників, особливо, на Київщині, Полтавщині постраждали через стихію і посуху. Тобто вони опиняються в скрутній фінансовій ситуації. Чи немає думок щодо запровадження державного механізму підтримки страхування?

–Безумовно, над цим треба працювати. Багато аграріїв цього року постраждають від недобору врожаю, окрім цього дуже зріс рівень орендної плати, він сьогодні сягає в деяких регіонах 10-12%. Я вважаю, що це непосильний фінансовий тягар, який не дає можливості в повній мірі розвиватися дрібним та середнім аграрним підприємствам. Тут має бути комплекс заходів і в сфері державної підтримки, та участі бюджету в страхуванні на підставі відповідного закону, який давно ухвалений, але не працює, бо під нього не виділяють кошти. А тому треба вдосконалювати і сам закон, і добиватися виділення коштів, і встановлювати жорсткіший контроль з боку держави за діяльністю страхових агентств, які часто вишукують масу причин, аби не виплачувати аграріям відшкодування. Я погоджуюсь, що тут величезне поле для роботи законотворця.

 –Чи можна встановити таку закономірність: чим нижчий рівень державної підтримки аграріїв, тим вищі ціни на харчові продукти…

–Звісно, коли собівартість продукції зростає, то ясно, що й кінцева ціна готових продуктів буде збільшуватися. Чому зростає собівартість? Тому що рівень орендної плати виріс надзвичайно, спецрежим ПДВ, який давав можливість акумулювати якісь кошти на спецрахунках, скасували, кредитування відбувається за надзвичайно високими відсотками, збільшується вартість енергоносіїв, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. А тому якщо держава хоче стримати інфляцію, підвищувати купівельну спроможність населення і водночас підтримувати розвиток АПК, то має приділяти увагу цим проблемам. Повинен виконувати свою роль і Антимонопольний комітет, бо часто різниця між закупівельними цінами і роздрібними дуже велика. Словом, аграрна політика потребує збалансування.

–Чи дійдуть руки у парламентарів до закону про обіг сільгоспугідь?

–За моїми спостереженнями, голосів у парламенті за такий законопроект немає, принаймні у парламенті цього скликання. Чому я так кажу, бо навіть абсолютно нейтральна, технічна постанова про результати парламентських слухань щодо запровадження ринку земель, в якій були прописані речі, котрі треба робити для наведення ладу в земельній сфері, набрала менше 200 голосів. Одне словосполучення: «ринок землі» лякає і аграріїв, і політиків. Дуже багато спекуляцій навколо цієї теми. А тому я не бачу перспектив результативного голосування по такому законопроекту.

–Серед тих законопроектів, які там зареєстровані, чи є хоч один реальний, який відповідає вимогам суспільства?

–Я завжди про це говорив і під час виступів з трибуни ВР, і на ефірах: поки ми не створимо однакові умови для дрібного, середнього виробника і великого холдингу, поки не передамо землю громадам за межами населених пунктів, поки не врегулюємо проблему консолідації земель, то взагалі говорити про ринок землі немає сенсу. Ми маємо йти до нього виваженими кроками. Законопроект у цій сфері має відзначатися особливою відповідальністю, бути простим і зрозумілим, захищати інтереси держави, громад, власників землі і аграріїв. Ті ж законопроекти, які пропонуються, як на мене, не відповідають цим вимогам…

Розмовляв Олександр Карпенко.

«Інфоіндустрія»

Читайте нас у Telegram