Який насправді дефіцит пасовищ в Україні

Станом на 1 листопада поточного року в господарствах населення утримується 2,04 млн голів ВРХ, з них 1,2 млн – це корови. І вони потребують  пасовищ та сіножатей, пише Українська асоціація розвитку тваринництва та технологій.

Норми випасу худоби на один гектар (вони встановлені постановою Кабінет Міністрів України від 23 жовтня 2019 р. № 970 «Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції»):

– телята на відгодівлі – 5 голів;

– бички від 12 до 24 місяців – 3,3 голови;

–  телиці – 2,5 голови;

– дійні корови – 2 голови.

Виникає логічне питання, чи вистачить існуючих пасовищ для наявного поголів’я худоби та його збільшення, адже, за таких норм випасу для наявної кількості лише корів необхідно близько 1 млн га пасовищ.

Наявність пасовищ в Україні

Як повідомила Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит Української асоціації розвитку тваринництва та технологій, в Україні наявні 7,54 тис. земельних ділянок для пасовищ загальною площею 79,8 тис. га.

Зокрема, 566 ділянок загальною площею 780 га у Київській області, 439 площею 2872 га у Вінницькій та 75 площею 215 га у Тернопільській області.

Враховуючи кількість корів, адже вони є основою у скотарстві для підсобних господарств населення, на вищезгадану кількість пасовищ має припадати 150 тис. корів, не враховуючи бичків, нетелів та телят. А реалії – зовсім інші.

Наприклад, у Київській області при вищезгаданих нормах випасу наявна кількість пасовищ може вигодувати 1,56 тис. корів. А станом на 1 листопада 2021 року в господарствах населення утримується 21,2 тис. голів корів.

Подивимося на Вінницьку область: на наявних площах може випастися 5,7 тис. корів, а утримується в господарствах населення 85 тис. корів.

У Тернопільській області ситуація ще гірша: ресурсу пасовищ має вистачати для 430 корів, а громадяни тримають 72 тис. корів.

Звичайно, у структурі годування худоби, крім пасовищ, є і інші види кормів. Але особливістю приватного сектору є саме акцент на випасі худоби та заготівлі сіна, адже в іншому випадку для громадян утримання худоби стає просто нерентабельним.

Спроби знищення громадських пасовищ періодично викликають протести населення та переростають у мітинги селян – як наприклад на Чернігівщині, у селі Вознесенське у квітні поточного року.

Не варто забувати, що пасовища є основою дрібного бізнесу на селі за рахунок виробництва молока та його переробки на молочні продукти, їх збуту на ринках найближчого міста. І саме пасовища є тим джерелом потенціалу для подальшого створення м’ясомолочних сімейних ферм та кооперативів на базі підсобних селянських господарств населення.

У свою чергу, зменшення кількості пасовищ, пояснює чому в Україні впродовж останніх 30 років щорічно кількість ВРХ знижується на 5-7%. І в той же час, це дає зрозуміти, чому вітчизняне скотарство особливо гостро потребує підтримки, уваги й вжиття невідкладних заходів.

P.s. Якщо поглянути на закордонний досвід, то там фермери не відмовляються від випасу на пасовищах, а навпаки, шукають шляхи як ефективніше їх використовувати. Наприклад, у швейцарських Альпах після літнього випасу корів поранених тварин уже не перший рік доставляють у пониззя гелікоптером.

Інфоіндустрія