«Зернові і поле: що після чого садити?»

Одна з відповідей на питання: чому культури дають поганий врожай, криється у невідповідній якості ґрунту. Беззмінне вирощування одного виду зернових культур на одному полі протягом 3 років підвищує рівень інфікованості землі, розвиток патогенів та їхню резистентність. Тому аграрії чергують культури, які вирощують на одній ділянці поля. Сівозміна дозволяє знизити чисельність збудників ґрунтових інфекцій. Це в важливо, адже  ґрунт є основою сільського господарства, яка забезпечує рослини поживними речовинами та сприяє отриманню ними води. Тривале вирощування монокультури виснажує землю і в перспективі зменшує врожайність.

Щоб земля була якомога довше придатною для землеробства слід дотримуватись науково обґрунтованої сівозміни. Вона полягає у послідовному чергуванні культур, коли кожна попередня готує ґрунт для наступної.

Одна і та ж культура чи культурна родина мають однакові хвороби та схильні страждати від однакових шкідників. Отже, щоб їх захистити може підійти навіть один протруйник, який у своєму складі має дві або більше діючих речовин, які можуть повністю контролювати насіннєві та ґрунтові інфекції, як і листові хвороби на початкових етапах. Наприклад, на ділянці поруч зростає жито і тритикале чи аграрій вирощує озимий ячмінь перед овсом. Для аграрія сусідство цих культур – невигідне, адже вони страждають від однакових хвороб. І якщо можливості розмістити ці культури інакше немає, на допомогу приходить протруйник, який складається з тритіконазолу, флудіоксонілу та флуксапіроксаду. Ці три діючі речовини захищають посіви від фузаріозних гнилей, снігової плісняви, сажок та розвитку септоріозу та плямистостей на початкових етапах.

Не слід забувати й про накопичення токсинів, які виділяють зернові під час росту. Такі речовини називають колінами, і переробити їх здатні зернові іншого виду або іншої культури. Перенасичення ґрунту такими речовинами призводить до зменшення врожаю та погіршення фітосанітарного стану полів. Тому корисно після зернових сіяти сою або ж бобові.

Слід пам’ятати про правило родючості при визначенні порядку чергування культур.  Деякі культури покращують родючий шар вже фактом свого зростання на цьому місці, як, наприклад, велика кількість бобових чи багаторічних трав.

Чергування культур у такому порядку поліпшує структуру ґрунту: першими сіяти ярові проміжні культури, після них озимі проміжні культури, ярі зернові, ранню картоплю та горох, продовжити перелік пізньою картоплею, кукурудзою та цукровим буряком. Наостанок лишити озимі зернові і озимий рапс, та багаторічні трави.

Для того, щоб загальний фон родючості залишався незмінним, потрібно максимально довго не повертати культури на попередню ділянку ґрунту. Мінімальний термін повернення складає 3 роки. Якщо посівна площа дозволяє збільшити цей термін, це піде лише на користь.

Якщо необхідно включити у сівозміну поспіль дві вразливі до певного шкідливого організму зернові культури, то першою вирощують більш сприйнятливу, а другою — менш. Наприклад, по чутливості до збудника церкоспорельозної кореневої гнилі першою вирощують пшеницю, а потім – ячмінь.

Посів зернових у такій послідовності “ярий ячмінь – яре та озиме жито – озимий ячмінь – яра пшениця – озима пшениця” посилює шкідливу дію прикореневих гнилей на культури. А у вівса, який є сануючою культурою до комплексу цих гнилей, дана дія посилюється при ураженні цистоутворюючою зерновою (вівсяною) нематодою в такій послідовності: озимий ячмінь, озиме жито – озима пшениця – ярий ячмінь – овес.

Озима та яра пшениця негативно реагують на повторне вирощування або вирощування після інших зернових (за винятком вівса).

Для озимого ячменю необхідний попередник, який рано прибирається і залишає ґрунт в хорошій фізичній стиглості. Найкращий попередник — ріпак, але в багатьох регіонах потрібно зворотне чергування цих культур.

Ярий ячмінь через слабкий розвиток кореневої системи, короткий вегетаційний період і високі вимоги до стиглості й структури ґрунту дуже вимогливий до попередника. Чим бідніший на поживні речовини ґрунт, тим важливіше обробляти зернові після попередника. І чим вище культура землеробства і рівень технології вирощування зернових, тим повільніше знижується врожайність через шкідників, хвороб і бур’янів.

Овес завдяки добре розвиненій кореневій системі й високому поглинанню поживних речовин менш вимогливий до попередника. Через фітосанітарні причини овес не можна вирощувати після вівса або ярого ячменю. Для нього хороший зерновий попередник — жито, а пшениця й озимий ячмінь є можливими попередниками.

Потрібно пам’ятати, що обробіток машинами ущільнює ґрунти. Позитивний ефект знижується при збиранні попередника важкою збиральною та транспортною технікою і при занадто вологому ґрунті.

Урожайність різних видів зернових залежить від ступеня ураження бур’янами та шкідниками, що необхідно врахувати при складанні сівозмін. Правильна сівозміна з урахуванням сумісності культур і дотриманням необхідних пауз при обробленні однієї й тієї ж культури — це запорука отримання здорових посівів.

Маттіас Хорш, керівник відділу маркетингу BASF

Інфоіндустрія 

Читайте нас у Telegram

Популярні новини

Підпишись на Infoindustry