Без сучасної інфраструктури вижити на яблучному ринку неможливо

Після провальних сезонів, які періодично повторюються, найпідприємливіші виробники плодів, ягід та овочів стали будувати інфраструктуру, яка дає змогу максимально розтягнути сезон зберігання та реалізації. Так, зокрема вчинив керівник фермерського господарства В’ячеслав Тодосійчук, який вирощує яблука на 50 га у Хотинському районі Чернівецької області та реалізує продукцію під брендом "Агромаркет".

Десять років тому збудував холодильник у селі Недобоївці. Проте залишилися вільні площі, на них стали проситися зі своєю продукцією інші фермери. Сподобалося, побачили переваги такого зберігання, оскільки в звичайному погребі продукція через два три-місяці втрачає споживчі кондиції: стає не такою соковитою, набуває рихлості, тобто практично не годиться для реалізації. До того ж плоди як мінімум на 10% усушуються. Тоді як в холодильнику яблуко залишається до травня таким, наче щойно зірване з гілки. Окрім того ціни у травні у півтора разу вищі, ніж у січні.

Ясна річ, в регіоні стала швидко розповсюджуватися інформація про нові можливості, що відкриваються завдяки новій технології зберігання. До В’ячеслава прийшла група садівників і стала просити, щоб він збудував відповідну інфраструктуру, яка буде їх обслуговувати. Фермер пішов їм назустріч, щороку збільшуючи потужності зберігання і таким чином навколо нього згрупувалося близько 50 фермерів — садівників, які вирощують плоди на площах від одного до 100 га. В’ячеслав говорить, що структуру, яка утворилася, швидше можна назвати кластером, ніж кооперативом. Фермери свідомо не пішли на кооперацію, оскільки це зробило б  цю інфраструктуру некерованою і не стабільною, оскільки склад її клієнтів постійно змінюється, дехто припиняє свій бізнес, в такому випадку виникає проблема повернення частки. Одне слово, велика морока. Проте В’ячеслав не захотів зв’язуватися і з програмами державної підтримки. «Без неї важче, але спокійніше», – пояснює.

До виробничо-зберігального блоку, який збудував Тодосійчук сьогодні входять сучасні холодильники, два сортувальних комплекси, які доробляють яблука та готують їх для експорту, одна з них потужністю 8 т/год, друга – 4 т\год, виробництво гофро-картонної і дерев’яної тари – шпонованих ящиків. Фермерам пропонується на вибір кілька послуг: зберігання, автоматичне сортування, тобто яблука миються, сортуються по вазі, кольору, розміру.

На цьому майданчику може бути сформована велика партія продукції для постачання на внутрішній чи зовнішній ринок і кожен фермер може взяти участь у цьому процесі. Тут створені зручні умови для виробника і оптового покупця. Тобто це, по суті яблучний гіпермаркет. У Вайбері для учасників об’єднання створена група, туди надходять заявки від оптових покупців, всі 50 виробників її бачать, хто бажає продати, миттєво відгукується, і виходить діалог. Окрім цього ми організовуємо навчання для фермерів на теми застосування ЗЗР, засобів живлення, зрошення та з інших питань.

Незабаром з’явиться ще одна послуга: переробка плодів на соки на давальницькій основі. Фермер здає яблука, одержує сік, який зможе реалізувати  самостійно, або ж на цьому майданчику. В’ячеслав розповів, що вже підписано контракт із австрійцями на постачання та встановлення відповідної виробничої лінії.

–Минулий сезон був провальний. Яка ситуація на ринку сьогодні? – запитую Вячеслава.

–Всі очікували, що буде добрий сезон і повернуть втрачене за минулий рік. Але поки що цього не відбувається. Ціна, в принципі непогана – в межах 8-10 грн\кг, але належного попиту немає через низьку купівельну спроможність людей, а тому немає руху на ринку, експорту в цьому році практично теж не було, оскільки впав курс долара, в такому випадку за кордоном наші яблука за ціною 10 грн/кг нікому не цікаві.

–Які основні експортні напрямки буковинського яблука?

–Експортуємо не ми, а трейдери, які купують у нас оптові партії яблук. Минулого року багато яблук пішло в Ірак, Єгипет, Іран, Сірію, Дубаї.

–Я чув таку думку, що і в нас, і в поляків однакова сортова палітра, і це дуже нам дуже шкодить. То чи виграли б ми якби оновили сорти?..

–Ми приклад брали з поляків, бо вони перші почали освоювати інтенсивні технології вирощування плодів. Вони й зараз лідирують, виробляючи 5 млн тонн яблук, а ми – лише близько одного млн т. І ми, і вони були одночасно орієнтовані на східний ринок, тобто на Росію. Тепер разом із ними починаємо змінювати експортний вектор на Близький Схід та Азію, а там дещо інші вимоги до плодової продукції, інші споживчі смаки, підлаштуватися під це не так просто, потрібні серйозні інвестиції, поляки роблять це швидше, у них можливостей більше, у наших фермерів не так швидко все виходить, але все ж чимало із них активно займаються оновленням сортів. Річ у тому, що на Близькому Сході не розуміють двокольорових сортів, там має бути чітко виражений колір, якщо декларуєте червоний, то його має бути не менше 80%, якщо зелений, то чітко зелений, так само із жовтим. Двокольорові сорти там не сприймають. А в нас їх дуже багато, бо вони користувалися попитом на інших ринках. 60% світового ринку займає сорт Гала, він, до речі, дуже популярний і в Україні, Фуджі, також люблять у багатьох країнах світу. До речі, перший за виробництвом яблук цього сорту – Китай.

–Які сорти переважають в наших садах?

–В кожному регіоні – різні сортові пріоритети. Переважає група двокольорових яблук Джонаголд, цей сорт не потребує вибагливого зберігання, також Айдаред, Лігол. Ці сорти користувалися попитом років 5 тому.

–Які прогнози на цей рік?

–Садівництво в Україні переживає нелегкі часи, минулий рік був збитковий. Поки що не бачу світлої перспективи. Дуже багато викликів, на які дрібним садівникам дуже важко відповісти. Він одержав збитки, потім не має за що обробити, зібрати, зберегти продукцію, зазнає ще більших збитків, але в нього вже є якась техніка, сад, досвід, знання, але нічого не залишається, як все покинути і виїхати за кордон, бо нема звідки одержати підтримку. Ми зі своєю інфраструктурою просто знахідка для садівників, до нас вже записуються на чергу, проте ми не можемо всіх задовольнити. Гадаю, що перспектива садівництва саме ось в таких об’єднаннях, яке створене у нас. Центром такого кластеру може бути або переробне підприємство, або ж комплекс для зберігання та сортування. На яких засадах і на які гроші це має створюватися, то вже окреме питання. Про це має подумати держава і галузеві асоціації.

Інфоіндустрія