Що дає угода про вільну торгівлю з Туреччиною?

Шлях угоди від намірів до повноцінного запуск був тривалим через тривалі внутрішньодержавні процедури:

• 3 лютого 2022 року — Угоду про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки було офіційно підписано в Києві під час візиту президента Туреччини Реджепа Ердогана.

• 2 серпня 2024 року — Туреччина офіційно завершила внутрішні процедури та ратифікувала Угоду про ЗВТ з Україною.

• 14 липня 2026 року — Верховна Рада України проголосувала за закон про ратифікацію Угоди (проєкт підтримали 236 народних депутатів).

• 5 серпня 2026 року — Закон України № 4932-IX про ратифікацію був офіційно оприлюднений (в «Урядовому кур’єрі») та набрав чинності, після чого угода остаточно запрацювала для двосторонньої торгівлі та бізнесу.

Ба більше, ще до цього, Україна та Туреччина домовились, що, відповідно до Угоди між урядами двох країн, громадяни України мають право в’їжджати до Туреччини на підставі внутрішніх паспортів у вигляді ID-карток (з безконтактним електронним носієм). Водночас, громадяни Туреччини не можуть приїхати до України за внутрішнім турецьким удостоєнням особи (Nüfus Cüzdanı / Kimlik Kartı) для туристичних чи приватних поїздок у загальному порядку безвізу. Для в’їзду в Україну громадянам Туреччини обов’язково потрібен дійсний закордонний паспорт (за винятком окремих визначених законодавством статусів на кшталт посвідок на постійне/тимчасове проживання).

Із цікавого і корисного з боку саме торгівельного партнерства….

Потужності та завантаженість заводів з виробництва добрив: Турецькі підприємства мають сукупну потужність понад 8 мільйонів тонн мінеральних добрив на рік (розподілених приблизно по 17 великих виробничих майданчиках). Проте заводи зазвичай працюють лише на 60–70% від своєї проєктної потужності, випускаючи близько 4,5–5 мільйонів тонн товарної продукції на рік.

Попри власне виробнцтво, ринок Туреччини відчуває постійний внутрішній дефіцит: Потреби турецького сільського господарства вищі — щорічне споживання тримається на рівні 6,5–7 мільйонів тонн. Через цей розрив країна критично залежить від імпорту (особливо азотних добрив, таких як сечовина/карбамід), залучаючи постачальників з Близького Сходу (Оман, Єгипет, Катару) та інших регіонів. Головний чинник собівартості добрив — енергоносії: Виробництво аміаку та карбаміду надзвичайно енергоємне. Природний газ становить 80–90% у структурі собівартості виробництва добрив у Туреччині. Державна енергетична компанія BOTAŞ регулярно переглядає та підвищує тарифи на газ для промислових підприємств (зокрема, фіксувалося чергове здорожчання регульованих цін), що безпосередньо б’є по рентабельності місцевих заводів і призводить до стрибків цін на внутрішньому ринку (індекс цін на агрохімікати демонстрував суттєве зростання).

І вже щодо експорту ми маємо цікавий момент, турецькі добрива підпадають під чутливе регулювання CDAM, яке і грузинські, як і азербайджанські. Для України така ситуація виглядає привабливою.

Вплив екологічного регулювання (CBAM): Через інтеграцію торговельних процесів з Європейським Союзом турецькі виробники змушені адаптуватися до правил європейського Механізму прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), який охоплює сектор добрив. Це вимагає від підприємств додаткових інвестицій у модернізацію технологій та зменшення викидів вуглецю задля збереження конкурентоспроможності експорту.

Орієнтовна вартість CBAM-зобов’язань по карбаміду: З урахуванням поступового введення механізму у 2026 році (коефіцієнт знижки на безкоштовні квоти складає 97.5%), для карбаміду за базовим методом («Other Countries») навантаження сягає близько 153 євро за 1 тонну продукції (якщо ж брати регіональні дефолтні показники на кшталт ближньосхідних аналогів з нижчими викидами реформінг-газу — орієнтовно 43–45 євро/т). 

 Орієнтовна вартість CBAM-зобов’язань по аміачній селітрі: Через високий коефіцієнт викидів $N_2O$ на тонну селітри фінансове навантаження є суттєво вищим, ніж на карбамід, і становить близько 135–137 євро за 1 тонну продукції (за офіційними розрахунками для базових показників із урахуванням знижки 2026 року).

Таким чином, тепер азотні добрива, і не тільки, з Туреччини возити стане ще простіше, без мит… а для цього українські бізнесмени можуть навіть не брати із собою закордонний паспорт…

Інфоіндустрія

 

 

Читайте нас у Telegram