Ринок винограду: споживач вимагає чогось нового і незвичайного
20.08.2018
Ринок столового винограду України став вибагливим, вимагає чогось незвичайного і за смаком, і кольором, і формою, і величиною. Споживач десертного винограду не хоче традиційних сортів, йому подавай екзотику. Саме це покликало до життя народну селекцію, котра засипала ринок продукцією сотень виноградних форм. А тому виноградар повинен підлаштовуватися під нові споживчі тренди. Такого висновку дійшов підприємець, власник СФГ «Ніка» із Токмацького району Запорізької області Сергій Глущенко, якого днями відвідали учасники конференції «Золоте гроно 2018», котру організувала компанія «Інфоіндустрія». Наприклад, серед кольорових сортів на ринку “Столичний” попитом користуються Лівія, Софія, Преображеніє, по темним сортам – Кодрянка, місцеві ринки можуть питати Галу. На Троєщині фахівець із винограду зробив більш ексклюзивні побажання. Але основні сорти, які користуються найбільшим попитом – Преображеніє, Лівія, Кодрянка, Киш-миш лучистий.Тож якщо перша плантація “Ніки”, розбита 8 років тому, була засаджена сортами Лора, Аркадія, Дунав, Рішельє, Новий подарунок Запоріжжю, що на той момент відповідало вимогам ринку, то вже другу ділянку господар засадив, підлаштовуючись під сучасні споживацькі тренди.
«Але питання не лише в підборі сортів, а в тому, що всі фермери викидають продукцію в один і той же проміжок часу, що обвалює ціну, – розмірковує фермер. – А тому треба думати, як розтягнути сезон постачання ягоди на ринок. Кожен може у своїй місцевості дізнатися про суму ефективних температур. Наприклад, ця точка нижче за температурним режимом на 2 градуси, ніж Мелітополь чи Кам’янка-Дніпровська. Боротися за ранній врожай? Для цього треба ставити теплиці, що потребуватиме солідних витрат, хоча ефект від цього сумнівний, бо на відкритому ґрунті можна одержати більшу віддачу. Мій варіант – відтягнутися з пропозицією в глиб осені, нехай спокійно продають Одеса, Херсон, а ми за рахунок пізнішого дозрівання прийдемо в жовтні та листопаді. Задля цього треба підбирати пізні сорти, накривати ягоду, як це роблять турки…»
Сергій Глущенко прийшов у виноградарство вісім років тому. Тоді ця справа здавалася йому набагато рентабельнішою і перспективнішою, ніж торгівельний бізнес, яким він досі займався. Бо ціна на продукцію мала пристойний рівень, було чимало вигідних каналів збуту. Придбав в одному із сіл кілька закинутих городів, розчистив від чагарників, збудував свердловину, обладнав крапельне зрошення. Однак після того, як виноградний ринок обвалився, не пошкодував про зроблене, навпаки став шукати шляхи підвищення рентабельності виноградного сектору своєї фірми. Він – яскравий приклад бізнесового підходу у дрібному виноградарстві. Нема сумніву, що він знайде правильні рішення, які допоможуть не лише зберегти, а й розвинути господарство.
Співпраця із супермаркетами – перспективний напрямок для «Ніки». Але поки що вони за обсягами закупок не дотягують до ринків. Він прораховував різні варіанти реалізації. Наприклад, доставка продукції власним транспортом у Київ чи Харків. Так, це небагато вигідніше, від закупівель оптовиків, але якщо такої можливості немає, то ціна 8-12 грн за кг – це найкраще, що можна придумати на сьогодні, вважає підприємець.
Чи може він розраховувати на державні компенсації за придбані саджанці? Ні. Бо по-перше, для цього треба, щоб сільськогосподарське виробництво становило 75% його бізнесу, по-друге, підтримка надається лише за саджанці тих сортів винограду, які є в реєстрі сортів, а їх всього два – Лора і Аркадія. А тому треба, щоб асоціації виробників добивалися, щоб механізм підтримки був більш гнучким.
Інфоіндустрія
Читайте нас у TelegramПов’язані теми:
