Дмитро Крошка: «В українських фруктах набагато менше хімії, ніж у європейських»

З головою асоціації «Укрсадпром» Дмитром Крошкою підсумовуємо здобутки, аналізуємо проблеми 2017-го, намагаємося зазирнути у 2018-й і трохи далі.

–Минулий рік був не легший, ніж всі інші, а в багатьох випадках навіть гірший, але він показовий, треба розуміти, що вже минуло два роки, як було запроваджено ембарго на постачання українських фруктів до Російської Федерації, котра тривалий час виконувала роль основного ринку збуту для наших садівників, – почав розмову голова асоціації. – Втрата російського ринку стала дуже серйозним ударом по галузі, оскільки до РФ поставлялося 98% українських фруктів. А тому 2017-й став своєрідним стартом, від якого почався вихід українського садівника на інші ринки. Саме в минулому році Україна зробила надзвичайно багато ефективних кроків, щодо поширення інформації про українське садівництво у світі. Як на мене, дуже успішною для нас була участь у виставці «ASIA FRUIT Logistica». В китайському галузевому журналі за її результатами навіть вийшла стаття «Україна – нація невідомих виробників». Найпоширеніше запитання відвідувачів українського стенду було таке: «Що таке Україна? Де ви є?» Це свідчило про те, що про Україну, як виробника фруктів, в цьому регіоні практично не знають. Торік ми також побачили, що український садівник не дозрів, щоб конкурувати з італійськими, європейськими, південно-африканськими та іншими виробниками, зрозуміли, що треба зробити, аби усунути всі недоліки.

–Наскільки вдалося замістити оці 98%, які ми втратили? Які ринки вдалося відкрити в цьому році?

–Нам дуже посприяла Асоціація з Європейським Союзом, завдяки цьому вдалося позбутися кількох відчутних технічних бар’єрів, були зменшені мита на експорт продукції, збільшені квоти на експорт, узгоджені фітосанітарні процедури. Українські виробники в рамках цих вимог почали сертифікуватися, запроваджувати сучасні системи контролю якості виробництва продукції. Завдяки цьому частка експорту українських ягід і фруктів до ЄС є найбільшою. Євросоюз став основним ринком збуту для наших виробників. Однак ми на цьому не зупинилися, активно займалися освоєнням ринку азіатсько-тихоокеанського регіону, оскільки він є абсолютним імпортером. На цьому напрямку є плюси, зокрема вищі ціни у порівнянні з ЄС, але є й мінуси. Наприклад, недосконала логістика, повна відсутність прямих морських шляхів, окрім цього Україна має узгоджувати фітосанітарні умови на кожен вид продукції, тоді як із ЄС ці питання вирішені.

– Якій країні приділяли найбільше уваги?

–Мабуть, Індії, тому що ринок цієї країни, є одним із найбільших у світі, він спрощений щодо контролю якості продукції, там не має таких вимог, як у ЄС щодо низки сертифікатів. А тому ми можемо поставляти туди не менше продукції, ніж до РФ. Дуже багато було зроблено для того, щоб узгодити фітосанітарні умови на яблука і лохину, і ця робота сьогодні на фінішній прямій. Наступний етап – безпосереднє спілкування наших виробників і експортерів фруктів і ягід із потенційними партнерами, під час яких вони дізнаються про вимоги щодо якості, асортименту, сортів, упаковки, схем логістики, цін тощо. Я думаю, що українські виробники швидко – протягом 2-3 років, освоять індійський ринок. Індія – це як орієнтир, для всього азіатсько-тихоокеанського регіону. Дуже перспективним для нас є також ринок Об’єднаних Арабських Еміратів, тому що це країна, з якою в нас немає бар’єрів по фітосанітарним умовам, а тому ми можемо туди експортувати хоч сьогодні, питання лише в обсягах партій якісної продукції, які треба сформувати.

–Я чув, що українські яблука навіть почали конкурувати з польськими на британському ринку…

–Так, ми є конкурентами з польськими виробниками, тому що сортовий склад наших яблук дуже близький до їхніх. Однак ми почали виходити не тільки на ринки Великобританії, а й Швеції, Норвегії. Коли відбулися перші поставки до цих країн, покупець одразу відчув різницю між українським і польським яблуком…

 –І чим же ми беремо? Що в наших яблуках є таке, що подобається європейцям?

–Основною нашою конкурентною перевагою є органолептичні показники продукту. Він, можливо, ще не має органічного сертифікату, але набагато чистіший і смачніший. Коли ми відправляли зразки в Іспанію, Голландію та інші країни, то чули захоплені відгуки про те, що наші фрукти мають неповторні смак і аромат. Це досягається завдяки нашим унікальним природно-кліматичним умовам, це дає змогу значно менше вносити добрив і засобів захисту порівняно з іншими країнами, і за рахунок цього зберігати природність, натуральність українського продукту, яка дивує іноземного споживача. Це наша найбільша перевага. І я сподіваюсь, що українські садівники цим скористаються.

Наскільки менше хімічних обробок застосовують наші виробники?

–Як мінімум, удвічі порівняно з європейськими країнами і це теж один із факторів унікальних органолептичних якостей. Але нам треба попрацювати над передпродажною доробкою, бо європейський споживач звик купувати у супермаркеті добре фасовану, оригінально упаковану, марковану продукцію. Якщо ми пройдемо цей етап, то зможемо бути конкурентом не лише Польщі, а й іншим виробникам, стати повноцінним самостійним партнером. Колись погоду на ринку ЄС робили Франція, Голландія, Іспанія, Італія, але через кілька років останнім довелося посунутися перед натиском Польщі, котра запропонувала якісний і недорогий продукт. Після цього старі виробники вимушені були зосередитися на підвищенні якості фруктів та ягід. Нам теж одразу треба братися за розв’язання цієї проблеми, тим більше, що маємо таку можливість. На мою думку, наше українське яблуко і ягоди мають бути не нижче середнього цінового сегменту та бути дорожчими, від аналогічних польських продуктів. Але для цього треба вчитися європейському маркетингу. Виробляти, більше, дешевше, вищої якості, знати що і де користується попитом, вміти показати клієнту товар, запросити його в господарство, щоб він зрозумів, в чому відмінність і перевага українського продукту і навіть скуштував його. Я думаю, що протягом наступного року ми вже зможемо вийти на вищу ціну, особливо на тих маркетах, де була проведена ця робота.

 –Куди рухаються світові технології садівництва?

–До економії ресурсів, підвищення якості. В кращих господарствах діє принцип: «менше вкладаєш, більше заробляєш». Це досягається за рахунок оптимізації технологій: впровадження більш точного внесення добрив, засобів захисту рослин, раціонального витрачання води та електроенергії, збереження і транспортування продукції. В Ізраїлі, Польщі, Голландії – скрізь можна знайти позитивний досвід і запровадити його у своєму господарстві.

–Наскільки ми готові швидко бігти за цими світовими тенденціями?

–З бажанням вчитися, впроваджувати нове у наших садівників проблем немає, є лише один лімітуючий фактор – інвестиції та кредитування, оскільки садівництво потребує великих вкладень, які повертаються через десятки років. Впровадження сучасних технологій можуть дозволити собі тільки великі компанії, які мають 300- 500 га. Сортувальна лінія коштує мінімум 300 тис євро, сховище – не один мільйон доларів. Серед наших технологічних лідерів компанія «Маїс», що в Черкаській області, яка закінчує будівництво великого фруктосховища, фермерське господарство «Гадз» із Тернопільської області, котре має потужну сортувальну лінію, СТОВ «Енограй» із Херсонської області, яке запровадило надсучасні технології садівництва. У 2017 році на базі цього господарства ми проводили не один захід, пов’язаний із виробництвом черешні. Коли торік туди приїхали представники американської фірми, яка поширює найсучасніші технології вирощування черешні, вони були шоковані. «Не вже таке може бути!?» – дивувалися вони. Завдання нашої асоціації поширювати цей досвід, надавати допомогу в розвитку бізнесу. Поки що нам це вдається.

–Наскільки серйозними були збитки від стихії?

–Ми проаналізували історію галузі і з’ясували, що за останніх 50 років такого не було. Український садівник дуже постраждав, реальні збитки становили не менше 3 млрд гривень. Ці суми ми розраховували відповідно до формул, якими користуються наші сусіди в Європі, бо в Україні такого ще ніхто ніколи не робив. Втрат зазнали господарства по всій території України. Десь більше, десь менше, мороз в цьому році поширювався плямами. В одному районі є господарства, де врожай міг повністю загинути, інше господарство буквально через поле завдяки тому, що було в затишнішому місці, зазнало менших утрат. Стихія вдарила не лише по валу, а й по якості продукції, особливо ягідних культур. І якщо компанія розраховувала вирощувати полуницю, для того щоб реалізовувати у свіжому вигляді у ресторанах і супермаркетах по високих цінах, наприклад, по 30-40 грн, то після пошкоджень вимушені віддавати по 15-20 грн. Є непоодинокі приклади, коли виробники, котрі навіть у кооперації не витримали таких утрат і збанкрутували, бо не змогли повернути кредити. Що стосується яблук і кісточкових, втрати, звичайно, теж колосальні. І тільки завдяки тому, що була досить висока ціна на сік, деяким господарствам вдалося покрити частину збитків.

Оця стихія підштовхнула аграріїв в бік агрострахування, або до якихось нових технологічних рішень, які допомогли б захистити сади від морозу та граду?  

–Такі технології і справді є, це і протиградові сітки, і протизаморозкове зрошення, і теплогенераційні установки, і таке інше. Але це настільки дорого, що ніхто їх в Україні не запроваджуватиме. Наприклад, теплогенераційна установка, яка коштує 30 тис євро, може охопити площу не більше 5 га, а якщо в господарстві сад 100 га, то рахуйте, скільки треба таких пристроїв, щоб захистити всю площу?

А тому агрострахування – однозначно є найкращим механізмом запобігання збиткам. Член нашої асоціації компанія «Дельтафрут» – єдиний виробник, який зміг укласти договір страхування від заморозку. Її керівник Антон Рубан ще в лютому минулого року звернувся до членів асоціації із закликом щодо укладення угод страхування садів і ягідників в Україні. Асоціація почала вивчати це питання, провела  анкетування і опитування серед виробників, переговори зі страхувальниками і перестрахувальниками, і тут вдарив мороз, тобто ми не встигли завершити роботу, але далі продовжували над нею працювати, маючи свіжі приклади жахливих збитків. Аграрії готові страхуватися, але мороз добряче налякав страхові компанії, тому що вони  одразу прорахували і наші, і свої майбутні збитки. Їм знадобився час, щоб осмислити ситуацію. Але вони побачили, наскільки перспективний і об’ємний ринок агрострахування. Ми вивчили технології страхування, які впровадженні в Європейському Союзі, які дають змогу досить легко і швидко прорахувати виникнення ризику і його вартість. Я, думаю, незабаром зможемо презентувати масовий продукт страхування у 2018 році. До весни мають бути перші результати. Антон, до речі, ще страхові виплати не одержав.

–Тепер про аграрну політику держави, наскільки вона сьогодні лояльна до садівників?

–Не можна сказати що вона зовсім нелояльна до садівництва, тому що цій галузі дуже велику увагу приділяє Мінагрополітики і уряд в цілому. Це проявляється в першу чергу в тому, що садівництво враховане у прийнятій урядом концепції розвитку фермерських господарств, де визначене однією із пріоритетних галузей. З минулого року відновлена програма державної підтримки садівництва. Якщо на 1 січня 2017 року вона передбачала виділити садівникам 75 млн грн, то з 1 січня 2018 року – 300 млн грн. Якщо подивитися на ситуацію, в якій опинилася галузь, в результаті діяльності не лише профільного міністерства, а й інших відомств, то найбільшою проблемою є оподаткування. Ви знаєте, що з 1 січня 2017 року був повністю скасований спецрежим адміністрування ПДВ, натомість були впроваджені дотації, які себе ще не проявили. Акумуляція ПДВ для садівництва, особливо, для господарств, які обробляють старі сади, була основою рентабельності, тому скасування цієї пільги є серйозним ударом. Перехід на загальну систему адміністрування ПДВ з 1 січня 2018 року нівелює всі плюси, які були зроблені урядом з погашення заборгованості. Я, до речі, хочу підтвердити, що уряд повністю погасив заборгованості по програмі виплат від 1,5% збору за минулі роки. За цих коштів господарства змогли частково покрити збитки, які вони понесли торік від заморозків.

Однак багато садівників так і не зрозуміли, змісту податкових змін, які вступили в дію з 1 січня цього року. Думаю, що десь у лютому, коли вони усвідомлять негативні наслідки новацій, ми очікуємо на їхню гостру негативну реакцію. Аби запобігти цьому, підготували та зареєстрували законопроект №7420, за авторством народних депутатів Миколи Люшняка і Андрія Кота, які входять до складу Ради Асоціації, що має на меті створити для українських садівників такий же податковий клімат, який діє для виробників в ЄС, адже згідно з угодою про Асоціацію з ЄС, Україна має адаптуватися до європейського законодавства, але саме наша система адміністрування ПДВ є однією з причин, яка гальмує вихід на європейський ринок. Ми можемо вирощувати високі врожаї, гарно пакувати продукцію, але не зможемо конкурувати за ціною.

–Що ви хотіли б побажати українським садівникам?

–Щоб вони залишили у минулому році старі проблеми, однак перенесли в новий всі хороші починання, успішно продовжили цікаві проекти, а також гарної погоди, сприятливого інвестиційно-податкового клімату, миру, добробуту та інших гараздів.

Розмовляв Олександр КАРПЕНКО.

Кор. «Інфоіндустрії».