- Чи є ризик вимивання калію, що вноситься під ріпак взимку?
- Чому внесення калію хлористого в лютому і березні може бути не ефективне?
- Як калій допомагає засвоюватись азоту?
Калій найменш рухливий елемент, тож засвоюється довше
У більшості випадків, особливо коли йдеться про ріпак чи інші олійні культури, безумовно варто вносити за декілька місяців до почакту вегетаційного періоду, тобто у грудні чи січні. Калій хлористий не так швидко засвоюється та вимивається як азотні добрива. Та все ж таки у більшості аграрїв непокоїть вимивання поживних речовин разом із снігом чи вологою на грунті. Чи виправдані ці побоювання?
Одна з причин, чом не варто чекати до кінця лютого – ризик дефіциту води в ґрунті перед посівом ярих більший, ніж ризик вимивання раніше внесених поживних речовин.
Відомо, що рухливість калію в ґрунті в кілька разів нижча, ніж у азоту (іноді повідомляється навіть про вдесятеро нижчу динаміку руху цієї поживної речовини в ґрунтовому профілі). Тепер уявіть собі сценарій, у якому калій вноситься одночасно з азотом. Очевидно, що азот буде переміщуватися швидше, і калій буде доступний для рослин лише після початку вегетації. Важливо розуміти, що брак калію на початку вегетації негативно впливає на поглинання азоту. Це призводить до ситуації, коли ефективність як калійних, так і азотних добрив знижується. На початку вегетації рослина має мати в доступі баланс поживних речовин і крім азоту в цьому балансі важливі і фосфор, і калій, і сірка.
При внесенні калію хлористого важливо розуміти, що крім довго засвоєнні важливо також щоб в грунті не залишилось небезпечних сполук хлору. Який саме термін внесення заздалегідь йдеться? Мінімум – це, по суті, два – три тижні до внесення азоту. При цьому, ми теоретично припускаємо, що ґрунт добре зволожений, що дозволить поживній речовині рухатися по ґрунтовому профілю.
В разі, якщо ґрунт не зволожено достатньо, внесення калію хлористого буде не ефективним, ви просто переміщуєте калій для зберігання в землю.
Знову ж таки, низька вологість грунту не дає поглинання азоту грунтом, що в подальшому обмежує ефект синергії або просто співпраці поживних речовин. Крім того, поглинання азоту в березні було обмеженим, головним чином через низьку вологість ґрунту.
Ріпак, наприклад, має отримати майже всю свою потребу в цьому поживному речовині до початку цвітіння – у випадку добре підживлених рослин мова йде про 90% засвоєння калію. В наших умовах така ситуація майже не досяжна… Але раціональне внесення калію хлористого протягом осені та зими може істотно покращити і засвоєння калію і згодом засвоєння азоту.
Важко визначити, наскільки раніше насправді слід вносити поживні речовини, оскільки кількість опадів та вологість ґрунту є ключовими факторами. На думку польських агрономів, для ріпаку більш раннє внесення, ще взимку, завжди збільшує шанси на своєчасне засвоєння цієї поживної речовини, а отже, і на її необхідну доступність калію на початку вегетації.
Як не дивно, але досвід українських аграріїв на західній Україні показав, що подібна ситуація спостерігається і з азотними добривами. Часткове перенесення навантаження на внесення азоту на пізню осінь зазвичай дає більш ніж задовільні результати. Особливо це стосується сульфату амонію та карбаміду.
В питанні ризиків вимивання калію хлористого, можна відмітити, що ризик невеликий. У випадку озимого ріпаку, 200-300 мм води на квадратний метр має потрапити в ґрунт за відносно короткий період, залежно від типу ґрунту. При цьому відомо, що ріпак має глибоко розвинену кореневу систему. Це означає, що рослина зможе поглинути необхідний калій. Варто зазначити, що калій може бути у безхлорній формі в добривах та навіть з необхідними мікроелементами, це наприклад сульфат калію, нітрат калію ті полігаліт (полісульфат). Перші дві форми добрив засвоюються швидше і можуть вноситись ближче до посіву коли агроном визначився із необхідною нормою внесення калійних добрив. Полісульфат засвоюється набагато повільніше.
Інша ситуація із озимими зерновими культурами, особливо на легких ґрунтах, ризик вимивання поживних речовин за межі кореневої зони вищий. Хоча практично ризики вимивання калію все ж таки не дуже високі, тим не менш, зернові культури починають вегетацію пізніше навесні, це змінює підходи до внесення добрив. Для хлору, вміст якого в калію хлористому може сягати 47% важливо саме вимивання, особливо для овочевих культур. Про “Хлорне питання” можна почитати в цікавому аналітичному матеріалі від Олексія Тарасенка на нашому сайті. Таким чином, застосування калію хлористого для озимого ріпаку в пізні періоди на легких грунтах за декілька тижнів до посіву при наявності необхідного вологи цілком виправдано і необхідно. Не забуваємо про важливий аспект – глибина внесення калійних добрив в грунт має бути максимально наближеною до кореневої системи рослини, адже рухливість калійних добрив найменша серед видів добрив основного живлення.
Дмитро Гордейчук за матеріалами FARMER.PL та Кафедри Агрохімії і якості продукції ім. Душечкіна НУБІП
Читайте нас у TelegramПов’язані теми:
