Полісся все більше страждає від пилових бурь, і може перетворитися на пустелю

Полісся з усіх природно-економічних зон, яких у державі п’ять, найбільше страждає від змін клімату.

Науковці Інституту сільського господарства Полісся провели дослідження, метою яких стало виявлення особливості змін клімату шляхом співставлення  метеорологічних показників за період 1946–2020 рр. в Правобережному Поліссі, в центральній його частині (Житомирська область), а також вивчення їх впливу на сільське господарство.

За результатами аналізу основних агрокліматичних показників в умовах Житомирського Полісся у найближчий період найбільш ймовірно, що кількість посушливих років буде збільшуватися, а інтенсивність посух посилюватися. Це відбувається на фоні стійкого підвищення температури повітря не тільки в холодний період року, а й в інші сезони, особливо у червні та серпні. Ситуація ускладнюється ще й нерівномірністю випадання опадів упродовж вегетації сільськогосподарських культур.

«Коли у нас 20 років тому було 620-700 мм опадів у рік, то ми проводили меліорацію у вигляді осушення, відводячи надлишок води. Якщо сьогодні майже вдвічі менше опадів, то виникає питання, як затримати воду хоча б весняного паводку. Через зміни клімату до нас на Полісся прийшли непритаманні сільськогосподарські культури. Якщо раніше вирощували льон, хміль, картоплю, жито, просо, гречку, то зараз тут з’явилися кукурудза, соя, ріпак, соняшник», – акцентує директор наукової установи, академік НААН Сергій Рижук.

Серйозною проблемою для Полісся також є стан ґрунтів.

Інститут сільського господарства Полісся у рамках  програми  наукових досліджень проводить глибинне вивчення того, що відбувається з ґрунтами Полісся. Про це Сергій Рижук розповів у інтерв’ю Укрінформ.

“У нас не просто знищується орний шар, а вже йде опустелювання. Підтвердженням тому і є пилові бурі – від Новограда-Волинського до Олевська і Коростеня. Наш інститут поставив зараз в одну із програм наукових досліджень – глибинне вивчення того, що відбувається з ґрунтами Полісся, коли упродовж 4 років із 5 є посуха, коли прийшли південні культури, а з ними і бур’яни, хвороби, шкідники. Тобто Інститут має на 180 градусів змінити підходи. У нас для цього наразі немає достатнього ресурсу, а просто бажання, як у вчених”, – додав Рижук.

 

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram

Пов’язані теми:

Популярні Новини

Підпишись на Infoindustry