Продукти переробки плодоовочевої продукції – найбільш жорсткий ринок з точки зору конкуренції

Комерційна переробка плодоовочевої продукції в Україні – terra incognita для багатьох як професійних, так і дрібних виробників овочів і фруктів. Цей ринок привабливий з огляду на створення доданої вартості, але  потребує значних коштів для створення виробничих потужностей. Ще 30 років тому основна кількість консервних заводів переробляла від 1000 тонн  до 20 тисяч тонн плодоовочевої сировини на рік.  Нове ж покоління підприємців-переробників працює в основному з обсягами менше 100 тонн, рідше від 100 до 500 тонн.

27 вересня в Миколаєві відбулася конференція «Переробка плодоовочевої і ягідної продукції. Сучасні тренди». Організатором виступив Фонд ЛАСКА за підтримки Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP, який фінансується Урядом Канади.

Понад 170 учасників з 7 областей України намагалися розібратися в тонкощах функціонування переробної плодоовочевої сфери та змінах, що відбулися останніми роками у цьому секторі. На перший погляд, переробка – це створення доданої вартості, здавалося б, прибутковість бізнесу гарантована. 15 спікерів і стільки ж доповідей для обговорення допомогли заглибитися в тему та зрозуміти, що і в переробці досить багато підводних рифів, які потрібно вміти обходити.

Отже, що ми маємо на сьогодні? Як розповів спеціаліст Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC) зі створення ланцюжків доданої вартості у плодоовочевому бізнесі Сергій Потапов, великі транснаціональні компанії придбали вітчизняних лідерів переробки свіжих овочів і фруктів та інтегрували в свої ланцюжки, таким чином, дали можливість українським виробництвам розвиватися далі, але з можливостями використовувати фінансові ресурси та технології з материнських компаній. Наприклад, завод «Сандора» – частина світового бреду «ПепсіКо».

Інший шлях – створення підприємств замкнутого циклу у найбільш кліматично сприятливій зоні вирощування фіксованої культури. Наприклад, південь України дає змогу отримувати конкурентну по відношенню до всього світу собівартість вирощування томатів відкритого ґрунту для переробки. Тому дуже стрімко (за 10 років) Україна увірвалась  у десятку світових лідерів із виробництва томатної пасти. Саме  завдяки миколаївській компанії «Агрофьюжн» через залучення великих іноземних інвестицій обсяг виробництва томатної пасти сягнув 750 тисяч тонн  на рік. Але «Агрофьюжн» – це вертикально інтегрований холдинг, власне вирощування, 3 переробні заводи, що здатні приймати 12 тисяч тонн сировини на добу.

Продукти переробки плодоовочевої продукції, що орієнтовані на кінцевого споживача, відносяться до ринку товарів, що швидко обертаються (FMCG), і цей ринок найбільш жорсткий з точки зору конкуренції. Управління собівартістю, зокрема, управління собівартістю сировини – це найважливіша частина менеджменту будь-якого переробного підприємства.

Сергій Потапов говорить про те, що товарообіг FMCG-продуктів (зокрема, продуктів переробки свіжих овочів і фруктів) повинен постійно збільшуватися, щоб переробка та виробництво були рентабельними. Зараз великі переробні підприємства  переживають технологічну революцію: використання штучного інтелекту для оптимізації процесів, сучасних комп’ютерних засобів для керування й обліку, дронів та систем моніторингу на етапі вирощування сировини. Все це допомагає знижувати собівартість й успішно конкурувати за місце на полиці  ринку товарів, що швидко обертаються (FMCG).

Ще 30 років тому основна кількість консервних заводів переробляла від 1000 тонн  до 20 тисяч тонн плодоовочевої сировини на рік, але кількість таких підприємств знизилася до критичного рівня: лише одиниці витримали конкурентну боротьбу за споживача та ринок збуту. Нове ж покоління підприємців-переробників працює в основному з обсягами менше 100 тонн, рідше від 100 до 500 тонн. Цим молодим виробникам-переробникам важливо перейти на сходинку вище: там, де потреба в сировині більше,  більше і варіантів роботи з сучасними каналами збуту, зокрема, з мережевими супермаркетами чи експортом.

Як подолати розрив між 500 тоннами і 20 000 тоннами сировини? Сергій Потапов вважає, що просто потрібно більше вирощувати за контрактною моделлю та фіксованою специфікацією якісну продукцію для переробника. Доброю поміччю у такому вирощуванні могли б стати Аграрні Розписки, що вже ефективно спрацювали у переробній промисловості минулого сезону. Більш того, саме завдяки використанню цього фінансового інструменту найближчим часом банківський сектор зможе фінансувати переробні підприємства під заставу майбутнього врожаю або продуктів первинної переробки. Саме цей ресурс міг би прискорити розвиток переробної галузі у цілому, бо брак фінансових ресурсів після накопичення готової продукції на складі переробника стримує фінансування майбутнього сезону вирощування сировини.

Саме якісна сировина впливає на ефективність та собівартість переробки. Думка про те, що  продукцію другого та третього ґатунку можна використовувати у якості основного джерела сировини, помилкова. Переробляти другий та третій клас можливо, але балансу між собівартістю й якістю готової продукції досягнути важко. Споживач зараз дуже чутливо реагує на будь-які зміни та приймає рішення на користь більш якісної продукції. Про це говорили багато спікерів конференції.

– Щоб отримати заморожений продукт експортної якості, необхідно закласти й якісну сировину, для цього не підійдуть фрукти і ягоди 2 або 3 сорту, – каже Тамара Семеренко, представник ТОВ «ТД Олександрівський». – Ми вже 4 роки контрактуємо овочі у виробників, домовляємося перед сезоном про те, що вони вирощують для нас сировину певної специфікації.

– 100% плодоовочевої продукції продати неможливо. Не всі неякісні чи некондиційні овочі та фрукти  можна  переробляти, – заявляє Тетяна Гетьман, керівник департаменту «Маркетинг-Аналітика» оптового ринку «Шувар». – В Україні ще продається те, що ніколи б не продалося в ЄС! Це одна з головних причин, чому експорт овочів зростає дуже повільно. Та обізнаність  українського  споживача потрохи зростає разом із конкуренцією на внутрішньому ринку, тобто зміни відбуваються, і ми всі їх незабаром відчуємо. У виробництві продуктів глибокої переробки є місце для некондиційних овочів та фруктів, але покладати на них основну надію недоцільно.

В Україні вже сформований попит на високоякісну консервовану продукцію, цікавий асортимент, але пропозиція мінімальна. Є про що подумати!

Таку високоякісну продукцію виробляє Ян Островський та реалізує в Україні та Європі під торговою маркою «Стодола».  Консервовані бебі-овочі, екзотика (мелотрія, бамія) італійська джардіньєра, французький рататуй, американський реліш – все це користується попитом. Ян Островський планує збільшити об’єми, під час конференції запросив фермерів до співпраці.

Адам Мельник, власник компанії «Владам», вважає за краще вирощувати сировину для переробки самостійно. На 300 га компанія культивує овочі борщового набору, гарбузи, томати, огірки. Адаму Мефодієвичу за 27 років вдалося створити гнучке та економічно обґрунтоване переробне підприємство, що суттєво диверсифікує ризики основного виробництва за рахунок вирощування овочів для відкритого ринку.

Під час конференції власники переробних підприємств не поспішали ділитися структурою собівартості продукції, вели більш абстрактний діалог з потенційними контрактними фермерами. Як правило, зараз, з огляду на еволюцію взаємовідносин між виробником і переробником, переробні підприємства вирощують сировину для себе самостійно, вважаючи за краще не вступати у взаємини з контрактним вирощуванням або використовують не більше 20% об’єму сировини для попереднього замовлення фермерам.

Виробники обладнання для переробки овочів та фруктів презентували своє устаткування та демонстрували безліч можливостей з переробки. Так, Ігор Бжезицький,  голова правління АТ «Каховський експериментальний механічний завод», заявив, що в Україну кожного місяця ввозиться до 300 тонн сушеної цибулі за ціною до $ 4000 за тонну! Цю нішу могли б зайняти українськи переробники.

Наталя Зеленська, менеджер з розвитку бізнеса ТОВ «ТОЛСМА-ТЕКНІК», звернула увагу учасників конференції на сушені продукти. Фруктові чіпси, снеки користуються великим попитом у світі.

Виробників зацікавила розробка Консорціуму «СИСТЕМА ЕКО ІННОВАЦІЙ» -інфрачервоні сушильні агрегати  АС «ІНДІГО». Використовуючи АС «ІНДІГО» для обезводнення (сушіння) ягід, овочів, фруктів та різноманітних лікарських трав, економиться  електроенергія,  прискорюється технологічний процес. Впровадження  ІНФЧ-технології  обезводнення дає  змогу  практично  без втрат переробляти продукцію сільського господарства та доносити її в якісному вигляді до споживача,  не використовуючи  жодних  консервантів,  стабілізаторів, барвників, регуляторів  кислотності.

Основні висновки конференції зробив Сергій Потапов, і вони такі:

По-перше, нові технології і продукти, отримані в результаті їх використання, так звані «порошкові продукти», ще не змогли зайняти серйозну частку ринку, але потенційно можуть скласти серйозну конкуренцію більшості традиційних продуктів переробки свіжих овочів і фруктів в майбутньому. Приклад: традиційний «фруктовий компот» в банках повністю витіснений соками і нектарами в Tetra Pak.
3л банки з цільноплідною консервацією змінили 350-450-грамові банки з міні овочами або салатами. Можливо, у наступні 3-5 років «порошкові продукти» та технології відтворення здійснять справжній прорив у культурі споживання.

По-друге, вимоги до сировини для професійної плодоовочевої переробки такі ж високі, як і для овочів і фруктів для відкритого ринку: концепція «переробити 3 клас» знаходить все менше і менше послідовників. Переробляти якісну сировину набагато більш економічно ефективно, ніж працювати з 3 класом для свіжого ринку.

ІА “Інфоіндустрія”

 

Читайте нас у Telegram