Українська ГМО-соя: що відбувається сьогодні?

Українська держава має остаточно врегулювати питання з обігом ГМО-продуктів на її території, про це заявили учасники Круглого столу, який відбувся минулої п’ятниці, 1 листопада в УНІАН.Організатори заходу представили результати досліду, який провела міжнародна екологічна фундація AGENT GREEN протягом нинішнього року. З соєвих полів господарств у десяти регіонах України представники цієї організації взяли зразки рослин і відправили на аналіз до Федеральної австрійської лабораторії “Umweltbundesamt”. 29 із 60 зразків дали позитивний результат на наявність ГМО. Це дало підстави зробити висновок, що 48 відсотків соєвих площ в Україні засіяні сортами ГМО. Цей дослід не можна вважати на 100% об’єктивним, цілком можливо, що в результаті більш поглиблених досліджень, котрі охопили б усі регіони, частка ГМО могла б виявитися значно вищою. Адже згідно з даними Міністерства сільського господарства США частка соєвих площ в Україні, засіяних ГМО- сортами, становить 60-70%, а кукурудзяних – 10-12%.

Автор цього дослідження румунський біолог Габріель Паун вважає цю ситуацію загрозливою для Європи і зокрема Румунії, де ГМО сорти не висіваються. Він розповів про історію боротьби з ГМО в своїй країні. В середині 1990-х соєві ГМО-посіви становили в Румунії  понад 90%, частка ГМО в готових харчових продуктах теж була доволі значною. Але перед вступом до ЄС Румунія вимушена була привести своє законодавство у відповідність із європейським. Вирощування ГМО культур фактично опинилося під забороною, виробники харчів змушені були вказувати на упаковці: ГМО чи не ГМО. Але ГМО продукція довго не затрималася в мережах, оскільки люди її просто не хотіли купувати. Торік на окремих соєвих полях на східних кордонах знову були зафіксовані випадки зараження посівів ГМО. Румуни пояснюють це близькістю з соєвими полями України, в якій контроль за обігом ГМО практично відсутній. Габріель Паун закликав українських урядовців та законодавців якомога швидше гармонізувати законодавство щодо контролю за обігом ГМО з європейським.

Регіональний директор Асоціації «Дунайська Соя» Оксана Просоленко повідомила, що асоціація протягом останнього часу провела моніторинг харчів, виготовлених із сої представлених в торговельних мережах на наявність у них ГМО. Продукти були протестовані в європейській лабораторії. З’ясувалося, що склад ГМО у них становить понад 60%. «І  це не випадкове зараження, а продукт, виготовлений свідомо, з приводу цього ми направили офіційне звернення до Держпродспоживслужби», – сказала Оксана Просоленко.

 Голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа, який теж брав участь у цій прес-конференції, заявив, що ця скарга вже опрацьовується. Якщо у вказаному продукті виявиться вміст ГМО, а на упаковці не буде маркування, вся партія буде вилучена з ринку. Адже там, де ГМО перевищує 0,9%, обов’язково має бути позначка «З ГМО». Володимир Лапа зупинився на особливостях українського та європейського законодавства щодо регулювання обігу ГМО. ЄС не забороняє вирощувати ГМО, але процедура реєстрації така тривала і складна, що у виробника відпадає бажання займатися цією технологією. Ця процедура відбувається у три етапи: аналіз ризику, далі ухвалення політичного рішення в структурах ЄС, потім – на національному рівні. Але в той же час, дивною є ситуація, коли фермерам не дозволено вирощувати ГМО, проте імпортувати кормові компоненти із вмістом ГМО можна. В країнах ЄС всі продукти мають бути марковані, проте кінцеве рішення на користь того чи іншого товару приймає споживач.

Що ж заважає Держпродспоживслужбі виконувати ефективний контроль за обігом ГМО-продуктів в Україні? Тут ситуація далека від оптимальної, пояснював Володимир Лапа, у нас навіть перереєстрація сортів відбувається за декларативним принципом, тобто якщо я хочу зареєструвати сорт, я стверджую, що це не ГМО і далі вже починається реєстрація сорту в Україні, законом навіть не передбачено перевірка наявності чи відсутності ГМО, норми закону в цьому випадку треба уточнювати. Партії насіння при надходженні в Україну теж не перевіряються, бо у служби немає таких повноважень. Великою проблемою для контролю за безпечністю харчів є мораторій на перевірки, який діє протягом останніх трьох років. Плюсом є те, що з-під дії мораторію в поточному році виведено захист прав споживачів, безпечність харчової продукції, ветеринарія і карантинний захист рослин. Але табу на перевірки продукції насінництва і розсадництва продовжують діяти. У цій сфері служба може діяти лише за обґрунтованою скаргою споживача. Але проблема в тому, що споживач не може довести прямої шкоди від вирощування ГМО культур на полі, але може довести шкоду від наявності немаркованої продукції на поличці супермаркету. Важко перевірити зберігання зерна на елеваторах, бо там немає споживачів і фізичних осіб. Юридична особа не має права звернутися з проханням про позапланову перевірку. А тому законодавство про державний контроль та нагляд в сфері господарської діяльності в цій частині дуже сильно обмежує діяльність щодо державного нагляду і контролю. У Верховній Раді зараз зареєстровано законопроекти 7210  і 7186, які покликані удосконалити ситуацію. Але треба попрацювати над їх редакцією, аби забезпечити умови для прозорого функціонування ринку насіння та обігу ГМО.

Варто додати, що згідно з чинним законодавством України, на її території можуть вирощуватися лише ті сорти, які внесені до Державного реєстру, однак згідно з даними Інституту експертизи рослин, в реєстрі не значиться жодного ГМО-сорту. Отже, аграрії, які вирощують ГМО сою чи кукурудзу порушують закон. Мораторій на перевірки діє лише на продукцію насінництва та розсадництва, однак промислових посівів він не стосується. Чому Держпродспоживслужба  досі не провела хоча б моніторинг посівів в Україні, такий який зробила міжнародна агенція Agent Green? Незрозуміло.

Через відсутність дієвого державного врегулювання додаткові витрати та ризики лягають на компанії, що виконують не ГМО-контракти. Їхні додаткові витрати можуть становити від 10 до 15 євро на тонну, повідомили представники «Дунайської сої».

Питання законодавчого врегулювання обігу ГМО має бути вирішене не пізніше кінця 2019 року, адже згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, Україна зобов’язана імплементувати в національне законодавство 15 актів права ЄС, що стосуються питань апробації, реєстрації, розміщення на ринку, контролю, співіснування та транскордонного переміщення гентично модифікованих організмів, підсумувала Оксана Просоленко.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram

Популярні Новини

Підпишись на Infoindustry