Спотикачі для «органічного» виробника
03.01.2019
Органічне землеробство є досить поширеним у світі методом вирощування сільгосппродукції та ведення тваринництва. Сьогодні, за різними даними, на планеті близько 45 млн га земель сертифіковані як органічні. Найбільші ринки споживання органічної продукції – США, Німеччина та Франція. Є надія, що після прийняття Закону України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» вітчизняний ринок теж почне активно розвиватись. Проте поки що певна кількість українських покупців не мають довіри до продуктів із маркуванням «органік», ще частина – не готові переплачувати за них значні кошти.
Суть органічного землеробства полягає у повній відмові від хімічних добрив, засобів захисту рослин, протруйників насіння чи десикантів. Для отримання сертифіката «органічного виробника» не можна використовувати і гній, отриманий в результаті інтенсивного ведення тваринництва. Обов’язковою умовою для того, щоб гній можна було вносити на поле, є вільний вигул тварин, відмова від антибіотиків та інших шкідливих препаратів, що використовуються при утримуванні тварин.
Основні засоби праці
Поповнення ґрунту органічною речовиною та елементами живлення найчастіше здійснюється за допомогою компостів, сидератів, бобових культур. Останніх у сівозміні, до речі, повинно бути не менше ніж 30%, не враховуючи сою. Боротьба з бур’янами здійснюється виключно механічними способами: міжрядними культиваціями та боронуванням. Кількість входів у поле при цьому збільшуються у двічі або й утричі порівняно з традиційною системою землеробства. Боротьба з хворобами «покладена на плечі» науково обґрунтованої сівозміни, яка покликана врегулювати процеси і наблизити їх до природніх. В «органіці» сівозміни 8-ми, або й 12-пільні, порівняно з короткоротаційними 4-пільними, економічно вигідними сівозмінами традиційного землеробства. Виробники органічного молока та м’яса стверджують, що безприв’язне утримання тварин сприяє зменшенню хвороб, оскільки вони мають доступ до природних ліків, зокрема різних рослин, грибів тощо.
Продукція
Ринок органічної продукції в усьому світі стрімко зростає. Так, із 2010 року його об’єм збільшився більше ніж удвічі. Водночас попит досі перевищує пропозицію. Причин такої статистики може бути безліч: різке погіршення екології і, відповідно, здоров’я людей; зростання купівельної спроможності населення розвинених країн; державна підтримка для виробників органічної продукції.
Найбільш поширена продукція під маркою «органік»:
рослинництво: зернові, фрукти, овочі та продукти їх переробки;
тваринництво: молоко, м’ясо та продукти їх переробки;
бджільництво: мед;
кормовиробництво.
Кроки українського виробника
В Україні виробництво органічної продукції теж зростає та розвивається. Після прийняття важливого рішення про виходу на органічний ринок вітчизняний виробник стикається з багатьма питаннями, вирішення яких потребує значного часу, знань, коштів. Перш за все потрібно обрати землю, яку планується сертифікувати. Якщо ґрунти раніше використовувались в сільському господарстві, то, ймовірно, виробництво супроводжувалось унесенням добрив і пестицидів. Для вирощування на цих ґрунтах органічної продукції потрібно здійснити низку досліджень на наявність шкідливих речовин і ввести на цих землях так званий перехідний період.
Це значить, що протягом 2–3 років не можна використовувати будь-які хімічні препарати, дотримуючись при цьому всіх вимог органічного землеробства. Як правило, протягом цього часу агровиробник отримує значно менші врожаї, продаючи продукцію за звичайними цінами.
Якщо врахувати ще і великі інвестиції в сертифікацію, придбання агрегатів, переобладнання складів, місць утримання тварин тощо, виявиться, що не кожне підприємство зможе собі дозволити органіку, хоч би які благородні цілі не мали на меті його власники.
Спеціалісти
Спеціалісти, які вже багато років супроводжують виробництво і сертифікацію органічної продукції, радять переводити під органіку землі, які не використовувались раніше, або ті, що не приносять достатнього прибутку за традиційного землеробства. В першому випадку – за наявності документів, які підтверджують, що на цих полях нічого останнім часом не вирощувалось і не вносилось, перехідний період відсутній (або зведений до 1 року) і ґрунти вже можна сертифікувати як органічні. В другому випадку – малородючі землі покращуються за допомогою органічної системи землеробства і дають вищі врожаї.
Разом із тим у вітчизняного виробника виникає ще одна проблема – чужа земля. Сьогодні в Україні немає продажу землі, й більшість господарств працює на орендованих ділянках. Органічне землеробство передбачає ж не лише бізнес, а й відновлення родючості ґрунтів. Це значить, що на одному місці можуть декілька років поспіль вирощуватись, наприклад, багаторічні трави, що безумовно відновлює ґрунти. Тобто фермер протягом цього часу лише вкладає кошти та ресурси, не маючи жодної окупності і не знаючи, чи зможе він працювати на цьому полі вже наступного року.
Звісно, так працюють більшість великих агропідприємств у нашій країні, вирощуючи органічну продукцію на двох, п’яти і навіть п’ятнадцяти тисячах гектарів.
Щодо самої сертифікації, то в Україні цим займається близько 15 органів, які різняться країною походження, вартістю та асортиментом послуг. Так, певні сертифікаційні органи можуть видати сертифікат лише на органічне рослинництво та тваринництво, не сертифікуючи при цьому виробництво кормів чи меду.
Питання
Питання, які постають перед вітчизняним виробником після прийняття рішення про вирощування органічної продукції:
ризики перехідного періоду тривалістю 1–3 роки (втрати врожайності);
вартість органічної сертифікації (залежить від обраного стандарту та площі);
інтеграція тваринництва;
рекультивація ґрунтів (за допомогою сидератів, покривних культур, обґрунтованих агротехнологій);
планування «здорових» сівозмін.
Ринок
Мабуть, основна з усіх проблем вітчизняного виробника – це ринок збуту, адже всередині країни його немає. Сьогодні майже всю органічну продукцію з України експортують. При чому попит на органічні молочні продукти є навіть в Дубаї, і компанія-виробник стверджує, що він постійно зростає. Це свідчить про дійсно високий рівень якості продукції, що перевірено зарубіжним споживачем. Відповідальність за дотримання усіх вимог лежить, звісно, на виробниках, адже жоден сертифікаційний орган не відновить втрачену на ринку репутацію, яку держава завойовувала багато років поспіль.
Переваги
Загалом для кожного з нас є багато переваг із розповсюдженням органічного землеробства. Це і зменшення використання пестицидів на полях, які в будь-якому разі мають негативний вплив на здоров’я людей, і зниження забруднення ґрунтів нітратами та іншими шкідливими речовинами, і збереження земель від ерозії завдяки «здоровим» сівозмінам. Стосовно користі органічної продукції існує багато різних думок – зрештою, ця продукція значно детальніше контролюється як в середині держави, так і на зовнішньому ринку, що зменшує ризики високого вмісту, наприклад, нітратів. Це важливо, зважаючи на те, що в нашій країні практично немає регулювання якості продукції. Варто сподіватися, що вітчизняні виробники все ж таки матимуть суттєву державну підтримку, що дасть їм поштовх іще стрімкіше розвивати органіку в Україні.
Вікторія Олійник канд. с.-г. наук
Читайте нас у TelegramПов’язані теми:
