Без уряду агрохімічний консенсус неможливий

Як ми уже повідомляли, представники аграрних асоціацій та Союз хіміків України працюють над Меморандумом, який не лише врегулював би відносини між першими і другими на ринку агрохімічної продукції, але й знайшов би шляхи виходу з кризи для вітчизняного Хімпрому. Перемовини тривають з літа, проходять важко, в гострих дискусіях, компромісу досягти не вдається. Під час останньої зустрічі нібито зупинилися на формулі ціноутворення: FOB Китай, Персидська затока плюс 12,5%, однак аграрії не хочуть підтримувати вимогу хіміків до уряду щодо повернення їм вилученого газу. Сторони також мають дещо інші погляди на майбутнє галузі…Олексій Голубов: «Якщо знищимо галузь, то вже її не відновимо»

–Это уже не первый Меморандум аналогичного направления, но ранее, с учётом того, что со стороны правительства подписантом был Премьер-министр, авторитет документа был более представительным и сроки его оформления более сжатыми, – комментирует проблему Президент Союза Химиков Украины Алексей Голубов. – В настоящее время появился ещё один фактор, тормозящий завершение этой работы: ни одно из украинских предприятий-производителей минеральных удобрений не является владельцем собственной продукции, она принадлежит компаниям, поставляющим давальческое сырьё, для большинства предприятий холдинга OSTCHEM – это Аграрный фонд, для ДНЕПРАЗОТ – это УКРНАФТА, для ОПЗ – ЭРУ.

И поэтому директора предприятий с прохладцей относятся к этому Меморандуму. Мы с трудом предварительно договорились зафиксировать цены на удобрения по формуле FOB Китай, Персидский залив плюс 12,5%. При этом наша маржа минимальная. Но она может в любой момент испариться, потому что ситуация быстро меняется. Неделю назад цена на карбамид была 275$, сейчас уже 240. Сегодня вы в плюсе, а завтра в минусе. Вообще, включать в Меморандум вопрос о цене – это рыночный нонсенс, мы ж не диктуем аграриям, по какой цене они должны продавать зерно, а нам пытаются поставить ценовые рамки, тем более на продукцию, которая нашим предприятиям не принадлежит.

–Так вы предлагаете пункт по цене убрать?

–Нам надо отойти от вопроса цены и сообща думать, о перспективе, как спасти отрасль, потому что если остановятся наши предприятия и заводы-гиганты превратятся в металлолом, восстановить эти уникальные мощности уже никто не сможет. Аграрии тоже потеряют, потому что импортом своевременно обеспечить растущие потребности сельского хозяйства будет невозможно.

Необходимо решать проблемы на уровне Кабмина. Самая главная – сырье. Российские предприятия получают газ в 4 раза дешевле, фосфорное сырье – в 3 раза, калийное – в 2,5 раза. Ну, как с ними конкурировать? Поэтому мы предлагаем дать допуск нашим предприятиям к добыче газа, они привлекут инвестиции, будут получать по относительно приемлемым ценам (а не самым высоким в Европе) сырье и производить конкурентную продукцию. От этого будет польза и государству – возрастёт поступление налогов в госбюджет, и аграриям – в виде своевременной поставки минеральных удобрений. Во-вторых, во многих странах мира, к примеру, в Казахстане, аграрии получают дотации на закупку удобрений отечественного производства.

У нас масса предложений, давайте выработаем общими усилиями программу действий, но для этого нужна только политическая воля правительства. Такие положительные примеры в нашей истории уже были, например, в 2003-2004 годах правительство дотировало закупку отечественных минеральных удобрений, а в 2009 году, когда предприятия были на грани остановки, в течение месяца нашло выход из кризисной ситуации, снизив цену на природный газ, который используется как технологическое сырьё. В результате предприятия продолжили работу с минимальной, почти нулевой рентабельностью, отрасль была спасена, аграрный сектор обеспечен минеральными удобрениями, а в бюджет страны поступили налоги от работающих предприятий.

Лариса Старікова: «Ми зацікавлені в модернізації Хімпрому»

–Робота над текстом Меморандуму триває, ми узгоджуємо наші позиції, але процес дещо затягнувся через різницю в підходах, – висловлює свою думку керівник аналітичного центру Аграрного союзу України Лариса Старікова. – Ми зацікавлені в модернізації великого вітчизняного агрохмічного бізнесу, щоб він йшов в ногу зі світовим, розвивався за інноваційними стратегіями, а не лише реагував на поточну ситуацію. Аграрії хотіли б, щоб наш Хімпром був більш конкурентноздатним, від цього виграли б в питані ціни і якості продукції всі. Але  відповідної державної політики щодо реалізації цього завдання немає, а тому наша промисловість, на жаль, йде на дно. В цій ситуації хіміки хочуть, щоб аграрний сектор рятував хімічну промисловість всіма методами: просив в уряду повернути газові борги, передбачив в бюджеті дотації аграріям на придбання міндобрив вічтизняного виробника.

Ці умови для нас неприйнятні, це означає просто стати в чергу за хімічною промисловістю, щоб разом із нею йти в нікуди, нам немає сенсу вкладати гроші у неефективне виробництво. Ми хотіли б також, щоб наш Хімпром був надійним і передбачуваним партнером та з більшою повагою ставився до аграріїв. Нас шокувало те, що наші хімічні підприємства зібрали авансом кошти, а потім не виконали свої зобов’язання, тобто промисловість стала фактором нестабільності на ринку. Незважаючи на це, аграрії, розуміючи в якій складній ситуації опинилася хімічна галузь, виявили добру волю і сіли за стіл переговорів із її представниками.

Звичайно, ми беремо до уваги пояснення хіміків, що на собівартість міндобрив впливає висока ціна газу, але ринок є ринок, а тому аграрії хочуть бачити нормальну ціну для себе. Якщо ж ми встановимо меморандумом високу ціну для наших виробників, тоді й інші гравці ринку будуть на неї орієнтуватися, отже, виходить, що український АПК буде субсидувати закордонну промисловість.

–Чи не залишаться без добрив українські аграрії, якщо зупиниться вічтизняний Хімпром?

–Аграрний сектор вітає диверсифікацію ринку, яка відбулася протягом останнього року. На ньому з’явилося багато нових гравців зі своєю продукцією, він вже досить збалансований. Тобто якщо наш виробник вийде з ринку, то катастрофи для АПК не станеться, хіба що держава втратить робочі місця і великого платника податків. А тому було б добре, якби про перспективи цієї галузі дбали не тільки аграрії й хіміки, а й уряд. А тому Меморандум потрібен, робота над ним – дуже корисний процес, бо в ньому зростають обидві сторони.

Павло Коваль: «Ми не можемо розкидатися галузями»

– Питання дуже складне, – говорить генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. –  З одного боку не можна руйнувати промислові галузі в Україні, в тому числі й хімічну, яка обслуговує аграрний сектор, а з іншого – аграрії страждають від її монополізму, ненадійності в партнерстві, я маю на увазі весняну історію з непоставленою продукцією. Хоча забезпеченість АПК мінеральними добривами на осінній комплекс польових робіт становить 97%. Тобто аграрії не страждали через відсутність добрив. Інше питання, які ціни довелося за них сплачувати.

Вони були високими, причому продукція вітчизняного виробника була навіть дорожчою від імпортної. Але ми розуміємо, що більш обєктивної ціни, ніж ринкова не може бути, обмежити її якимись механізмами неможливо. Звичайно, це могла б зробити держава шляхом здешевлення певних складових собівартості міндобрив, зокрема, газу, організації його видобутку з вугілля тощо. Низку заходів, спрямованих на порятунок і розвиток хімічної галузі ми запропонували в Меморандумі, та оскільки згоди з хіміками не дійшли, підписали його ще влітку в односторонньому порядку та подали Прем’єр-міністру. Ми виходили з того, що втративши хімічну промисловість, можемо втратити десятки тисяч високооплачуваних робочих місць, що рикошетом ударить і по АПК. Восени ми знову запустили цикл переговорів, аргументуючи це необхідністю зебезпечення осіннього комплексу польових робіт і формування певних запасів азотних добрив на весну, але знову, на жаль, не дійшли згоди. Нам кажуть, якщо буде знищена хімічна промисловість, що буде робити АПК? Але в нас є такий приклад: галузь переробки нафтопродуктів за відсутності власної сировини занепала, але голоду пально-мастильних матеріалів не відчуваємо, і купуємо їх за світовими цінами. Вихід ми знайдемо, але аграрії дуже відповідальні люди, які вболівають за всю державу. Ми не можемо розкидатися галузями, тим більше якщо вони нормально працююють і приносять користь державі. Україна була потужним експортером мінеральних добрив, а сьогодні їх імпортує, а це залежність у такому стратегічному питанні, як виробництво продовольства. А тому між аргументами хіміків і аграріїв треба знайти баланс. Ми не піонери в роботі з ринковими цінами. Якщо не можемо знайти нормальну формулу ціноутворення, яка б всіх влаштувала, давайте знову порушувати питання про ціну на сировину для виробництва міндобрив. Ми готові разом з хіміками звертатися до виконавчої влади з новими пропозиціями, в який спосіб ми це бачимо. Ми будемо повертатися до цієї дискусії, щоб знайти реперні точки, на які можемо спертися, аби збудувати співпрацю з хіміками, не дивлячись ні на які складності…

Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram

Пов’язані теми:

Популярні Новини

Підпишись на Infoindustry