Як вижити аграрію в умовах українського півдня

Аграрії українського півдня, зокрема, Тарутинського району на Одещині, шукають нових технологій, які можуть врятувати їхній бізнес в умовах жорсткої посухи. Як розповідає керівник СПК «Колос» Микола Кустуров, торік озимі засіяли дуже швидко до дощу, в зиму вони увійшли з чудовим розкущенням, були надії на хороший урожай. Вже стали будувати плани, щодо розрахунку з боргами, оновлення техніки. Але на так сталося, як гадалося. Бо зима була безсніжною, весна сухою, в квітні вдарили морози до мінус 9, потім понадіялися, що буде дощ – кинули по 200-250 кг/га селітри, але зробили ще гірше, бо опадів так і не дочекалися. В результаті зібрали з гектара по тонні пшениці, по 1,5 т/га – ячменю, по тонні соняшникового насіння. У деяких сусідніх господарствах ситуація ще гірша, є фермери, які зібрали по 100 \150 кг соняшникового насіння на га. Для дрібних господарств, бюджет яких тримався в основному на цій культурі – це справжня катастрофа. Допомоги від держави не одержали, хоча зібрали всі необхідні документи. Тобто безвихідь така, що хоч плач. І перспектив щодо зміни кліматичної ситуації – жодних.

Ми кілька років тому знайшли старі метеорологічні записи буджацьких пастухів, в яких описуються кліматичні умови з 1984 року, розповідає Микола. Посухи повторюються тут періодично, але останніми роками тенденція розвивається в бік різкого зменшення опадів та підвищення температури. Один із виходів зрошення. Але де взяти воду? Обвідні канали доходять лише до Татарбунар. Я розглядав варіант будівництва свердловини, але перше питання вартість електрики, дуже дорого, потім – вартість води, теж недешево, третє питання: треба укласти, як мінімум, на 25 років угоди оренди землі, бо нема гарантій, що поле із зрошенням не перейде, комусь іншому. Поляки пропонують обладнати підземне крапельне зрошення, але вартість такого задоволення мінімум 1 тис.дол\га. Уявіть скільки мені треба на моїх 200 га? А потім це все залишити? В таких умовах ми просто вимушені думати про докорінну зміну технологій, тобто про перехід на міні-тіл, стріп-тіл, або ноу-тіл, говорить Микола Кустуров.

Придбали комплект техніки Väderstad, дві сівалки Rapid, які були у вжитку, новий культиватор дисковий культиватор Сarrier 500, та комбінований агрегат Top Down 300. Тобто одержали практично повний технологічний комплект та одразу вискочили на новий технологічний рівень. Це дає змогу експериментувати і з технологіями обробітку, і з густотою посіву.  Завжди сіяли близько 5 млн.шт/га, в цьому році за новою strip-till технологією зупинилися на нормі 3,5-4 млн.шт/га. «Робимо два рядочки з проміжком 12,5 см, потім відступаємо від них на 25 см, щоб була більша освітлюваність, площа живлення, адже в посушливий рік рослина поводить себе по- іншому, на сівалці один ряд глушимо і досягаємо того, чого хочемо. Колеги ідуть ще далі: 19 см міжряддя і проміжок 38 см, і урожай кращий, ніж при традиційній густоті. Шукаємо, експериментуємо, інакше не вижити в нашому степу неможливо», – ділиться досвідом фермер.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram

Пов’язані теми:

Популярні Новини

Підпишись на Infoindustry