«Знав би, де впадеш – соломку підстелив би…» Та де ж її взяти?

Незабаром на всій території України будуть проходити жнива. Це час, коли аграрії рахують вирощений урожай, вся країна прогнозує ціни на той чи інший продукт, а також горять поля, ліси, тварини і, навіть, часом, люди. Відкрите спалювання рослинних решток – загальноприйнята сільськогос­подарська практика. Вона зумовлена, в першу чергу, дешевизною видалення соломи, бур’янів та інших рослинних решток. Про шкоду та про негативні наслідки таких дій для ґрунту, тварин, а також довкілля більшість на­магається не замислюватись.

Що в ґрунті «болить»?
В першу чергу, хотілося б розглянути вплив спалювання рослинних решток на грунт, адже він страждає найбільше від такого прояву недбалості та безвідповідальності людей.
Мабуть, усім давно відомо, що невід’ємною складовою будь-якого ґрунту є органічна речовина, вона є полідисперсним гетерогенним комплексом, різні частини якого сильно відрізняються за генезисом, складом і властивостями. Фактично, будь-яка речовина, властива рослинним чи тваринним організмам може бути виявлена в органічній частині ґрунту. Роль органічної речовини в ґрунтах величезна: це, насамперед, джерело елементів живлення, вона впливає на доступність мінеральних добрив, мобілізацію поживних елементів із важкодоступних форм, на фізико-хімічні та колоїдні властивості, токсикологічний стан, водний і тепловий режими, підвищення біологічної активності ґрунтів, екологізацію систем землеробства. Органічні речовини та гумус сприяють створенню оптимальних умов для ефективного використання високих доз мінеральних добрив, водночас знижуючи побічну негативну дію та сприяючи закріпленню їх надлишку в ґрунті.
В результаті сільськогосподарського використання ми вже значно змінюємо водний, повітряний, тепловий, світловий і поживний режими ґрунту. До того ж, із ґрунту вилучається значна кількість поживних речовин, частина яких компенсується внесенням добрив, але основна їхня доля назавжди виноситься з урожаєм. Найголовніше те, що до ґрунту надходить значно менша кількість органічних решток порівняно з ґрунтом природної екосистеми.
Основним джерелом відтворення органічних речовин у ґрунті, який обробляється, є культура польових рослин, їх кореневі та післязбиральні рештки. З рослинними рештками у типових сівозмінах в ґрунт надходить органічних речовин більше, ніж з органічними добривами. Деяке нагромадження органічної речовини в ґрунті відбувається уже під час вегетації рослин за рахунок регенерації кореневої системи, кореневих виділень та посиленої діяльності мікроорганізмів. Отже, сільськогосподарські культури, як і взагалі рослини, є не лише «споживачами», а й активними «творцями» ґрунтової родючості.
У наш час землеробство ведеться з повним порушенням закону повернення в ґрунт основних елементів живлення. Баланс гумусу впродовж останніх десятиліть – негативний. Унаслідок незбалансованого внесення та виносу органічної речовини щорічно втрачається понад 18 млн т гумусу, що становить разом із втратами від ерозії близько 1100 кг із гектара. Для зміни ситуації необхідні радикальні заходи з поповнення ґрунту органічною речовиною.
Потужним резервом органічної речовини для відновлення запасів гумусу в ґрунті може бути побічна продукція рослин. Найбільша питома вага в побічній продукції, безумовно, належить соломі злакових зернових культур, органічними сполуками якої є целюлози, геміцелюлози і лігніни.
Отже, рослинні рештки містять багато елементів живлення, які використовують наступні культури сівозміни і за вилучення їх із поля (для худоби та ін.), за сучасного інтенсивного землекористування відбувається значна втрата ґрунтової родючості.
Спалювання стерні призводить до ще гірших наслідків. Солома згорає на одному квадратному метрі за 30-40 секунд, температура на поверхні ґрунту за цих умов сягає 360°С, а на глибині 5 см – близько 50°С. Внаслідок цього «агротехнічного» прийому вигорання гумусу відбувається у шарі 0-5 см, а суттєві втрати продуктивної вологи в 0-10 см шарі ґрунту. Дані досліджень, отримані вченими в різних регіонах України показали, що спалювання соломи погіршує біологічні та водно-фізичні властивості ґрунту. Зокрема, збільшується його брилистість, зменшується з 66-72% до 52-67% частка агрономічно найбільш цінних агрегатів, а водостійкість падає з 52,0-58,5 до 49,4-52,0.
Агровиробники виправдовуються тим, що заорювання стерні та соломи є трудомістким і дорогим агрозаходом, а спалювання стерні та соломи ефективне для боротьби з шкідниками та хворобами. Однак фахівці та науковці розуміють антиекологічність та безумство такого заходу. Так, наприклад, американські вчені, що виконують досить ретельні дослідження, констатують, що спалювання соломи та стерні не може вважатися ефективним заходом боротьби з грибковими хворобами. А от шкода, якої завдають ґрунтам і навколишньому середовищу, очевидна навіть не компетентним в цій справі людям.
При спалюванні соломи та стерні повністю гине мікрофлора, яка формує найбільш родючий шар ґрунту. Слід зауважити, що смертельною для всіх організмів, що формують ґрунт, є температура 40°С, а при спалюванні рослинних решток температура, як вже зазначалося, сягає 340–360°С. Це, безумовно, позначається на родючості, а отже, і на наступному врожаї сільськогосподарських культур. Для відновлення продуктивності ґрунту після подібного заходу потрібен не один рік.
Після польових пожеж перетворюючись на попіл, згорають напіврозкладені органічні рештки, а за температури вище 100°С спалюється гумус, особливо коли солома лежить у валках або копицях. За цих умов відбувається безповоротна втрата органічного вуглецю і азоту. Також гинуть корисні мікроорганізми, водорості, мезофауна, особливо дощові черв’яки та інша біота ґрунту. Знищуються також корисні комахи і птахи.
Можливо, не всі замислюються, що спалювання рослинних решток завдає значної шкоди людям, адже у повітря потрапляють сполуки важких металів у великих кількостях, чадний газ, низка канцерогенних сполук. Особливо небезпечний дим для маленьких дітей, людей хворих на бронхіти, астму, риніти.

Альтернатива в надлишку

Жахливо, якщо поля горять систематично, при цьому знищується потенційний ґрунтовий ресурс. З кожним наступним «опіком» ґрунти втрачають життєво важливу структуру і стають все менш родючими.
Багато сільгоспвиробників добре усвідомлюють наслідки таких заходів, проте, можливо, не знають альтернативних. Тим не менше, альтернатива в надлишку – це і використання соломи як палива, і заробка решток у грунт, що має ряд позитивних сторін. За вмістом органічного вуглецю солома різних культур в 3,5–4,0 рази перевищує підстилковий гній, що є надзвичайно важливим у регулюванні балансу органічної речовини ґрунту. Для сприятливого протікання біохімічних процесів в ґрунті після заробки соломи необхідне забезпечення оптимального вуглецево-азотного співвідношення (20-30:1). За існуючими рекомендаціями, для того щоб співвідношення вуглецю до азоту наблизилось до оптимального, необхідно вносити компенсуючі дози азотних добрив: в середньому по соломі кукурудзи – 8 кг/т, колосових зернових культур – 10 кг/т.
Особливо добре реагують на внесення соломи рослини бобових. Їх зростання і азотофіксація при цьому збільшуються. Взаємодія бактерій, що живуть у бульбах коренів і абсолютно вільно в ґрунті – ключовий етап азотного живлення рослин бобових. Можна також не побоюватися затримки розвитку підсіяних бобових через солом’яне покриття, коли солома добре подрібнюється і рівномірно розкидається по полю. Залишена на полі після збирання врожаю зернових, подрібнена солома швидко розкладається, і крізь неї без проблем проростають навіть більш низькорослі культури.
При внесенні соломи в ґрунті збільшується чисельність і активність різних груп мікроорганізмів. Посилений розвиток бактерій, у тому числі фіксаторів молекулярного азоту повітря, призводить до збагачення ґрунту продуктами їх життєдіяльності (амінокислотами, вітамінами й іншими біологічно активними речовинами).
З господарсько-економічної точки зору подрібнення і розкидання соломи доцільно проводити одночасно зі збиранням зернових культур. Заробку соломи краще проводити на невелику глибину, оскільки вона краще мінералізується при загортанні її дисковими боронами у верхній товщі орного шару ґрунту (на 0-15 см). При цьому за сприятливих погодних умов (температурного і водного режимів) її мінералізація
з осені реалізується до 50%.

Призупинити втрату родючості
Застосування соломи як добрива, крім усього іншого корисне з точки зору екології та економіки, а саме: утилізується величезна маса орга­нічної речовини, що мінералізується у ґрунті, а елементи продуктів напіврозпаду цілком поглинаються ґрунтовим комплексом; солома повторно включається до кругообігу мінерального й органічного живлення рослин для формування нової біомаси і вирощування майбутнього врожаю; солома розкладається в ґрунті протягом тривалого часу, не забруднює його високими концентраціями нітратного азоту, органічного фосфору та калію; сталий баланс надходження до ґрунту і витрат рослинами елементів живлення з соломи виключає вимивання рухомих елементів і винесення їх із поверхневим стоком; рівномірно розкидана у полі солома у спеку захищає ґрунт від пересихання і ущільнення, не даючи погіршуватися його фізичним властивостям.
Отже, на сьогодні існує безліч способів, щоб видалити з поверхні ґрунту непотрібні рослинні рештки, не лише не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, а й навпаки – підвищуючи родючість ґрунтів.

Вікторія Олійник
канд. с.-г. наук, агрохімік-консультант ТОВ «Агроскоп Інтернешнл»