Плодородие
Огляд стану ґрунтів України та їх родючості
В Україні є 41,7 млн. га с/г угідь, у тому числі 32 млн. га ріллі. Вони займають відповідно 68% від усієї площі, а рілля – 53%. Стан ґрунтового покриву України, особливо на сільськогосподарських угіддях і в районах видобутку корисних копалин незадовільний, а у деяких місцях критичний. В Україні, як, зокрема, і у всьому світі, іде процес деградації ґрунтів, або втрата їх родючості, який спеціалісти називають «тихою кризою планети». У той же час ґрунтознавство як наука має так звану «незатребуваність» зі сторони державних організацій та бізнесу.
Огляд стану ґрунтів України та їх родючості
В Україні є 41,7 млн. га с/г угідь, у тому числі 32 млн. ріллі. Вони займають відповідно 68% від усієї площі, а рілля – 53%. Стан ґрунтового покриву України, особливо на сільськогосподарських угіддях і в районах видобутку корисних копалин незадовільний, а у деяких місцях критичний. В Україні, як, зокрема, і у всьому світі, іде процес деградації ґрунтів, або втрата їх родючості, який спеціалісти називають «тихою кризою планети». У той же час ґрунтознавство як наука має так звану «незатребуваність» зі сторони державних організацій та бізнесу.
Діюче законодавство України виявилося несприйнятливим до того, що на даний час існують поняття «земля» і «ґрунт», які відносяться до одного і тому ж природного ресурсу, проте характеризують їх з різних сторін. У Законі України «Про охорону земель» наведено такі поняття як «земельні ресурси» та «ґрунт», що суперечать одне одному. Земельні ресурси – це сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, а ґрунт – це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості. Якісна оцінка ґрунтів – це кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще або гірше за властивостями забезпечує ріст і розвиток сільськогосподарських культур.
Якісна оцінка ґрунтів за областями свідчить, що Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області мають низькі за родючістю ґрунти. Це області, які знаходяться у зоні Карпатських гір. Ґрунти Житомирської, Львівської, Тернопільської та інших поліських областей також мають низький еколого-агрохімічний бал – від 38 і вище балів. Найбільш високородючими ґрунтами характеризуються Харківська, Кіровоградська, Одеська області та АР Крим – еколого-агрохімічний бал становить більше 60.
В Україні розорано 78% сільськогосподарських угідь, у деяких областях (Вінницькій, Кіровоградській, Херсонський, Черкаській) – більше 85%. Це досить високий відсоток розорювання. Порушені оптимальні співвідношення природних угрупувань – лісів, луків та боліт. Такого рівня розораності угідь ніколи не знали розвинуті країни світу. (Наприклад, у Франції розорано 32%, Англії – 18,5% , США – 20% сільськогосподарських угідь).
Тому в Україні все більшого масштабу набуває водна та вітрова ерозія ґрунтів, яка призводить до втрати щороку мільйонів тонн (від 450 до 600) родючого шару ґрунту. Споживацьке ставлення до ґрунтів обернулося тим, що понад 30 млн. га земель сільськогосподарського призначення на сьогодні визнано деградованими, а від 14 до 17 млн. – ерозійно небезпечними.
Причини втрати родючості ґрунтами України такі:
– господарства вносять недостатньо органічних і мінеральних добрив, фактично припинили роботи з вапнування й гіпсування ґрунтів, їх захист від вітрової та водної ерозії. Від’ємний баланс поживних речовин і гумусу призводить до агрохімічної деградації та дегуміфікації ґрунтів;
– висока розораність ґрунтів й недотримання сівозмін, зокрема збільшення площ посіву енергонасичених культур (соняшник, ріпак, кукурудза), призводить до активного розвитку ерозійних процесів, які стали причиною щорічних втрат показників родючості ґрунтів і погіршення фітосанітарного стану ґрунтів;
– зменшені обсяги хімічної меліорації, що призводить до зростання площі кислих і засолених ґрунтів;
– спостерігається тенденція до збільшення накопичення токсичних речовин і важких металів;
– значні площі не використовуються, заростають бур’янами, втрачають свою цінність як основний засіб агровиробництва;
– земельну реформу проведено без економічного та екологічного обґрунтування. Паювання земель виконано без урахування рельєфу, ступеня деградації ґрунтів. Все це різко знижує екологічну стійкість ландшафтів і зменшує родючість ґрунтів;
– конституційна вимога щодо необхідності особливої охорони державою основного національного багатства — землі — залишається нереалізованою;
– кошти земельного податку, призначені для охорони земельного фонду, використовуються на інші цілі.
Багато країн, серед яких США, Німеччина, Франція, Канада, Китай, вже прийшли до розуміння того, що підвищення і охорона ґрунтів, боротьба з деградацією та їх забрудненням можуть проводитися лише на державному рівні. І що саме цікаво, що чим більший дефіцит ґрунтів у зарубіжних країнах, тим дієвіші закони про їх охорону. Зразкові механізми охорони ґрунтів створені у Голландії і Японії: там де людині кожний квадратний метр ґрунту дається такою важкою працею і тому вона знає їй ціну. Америка – велика країна, проте там служба охорони ґрунтів організована на досить гарному рівні. Ця служба була створена після того, як американці розорали прерії і отримали катастрофічні пилові бурі.
На даний час законодавством не визначено повноваження Мінагрополітики у сфері державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення. Як наслідок, порушуються сівозміни, набула значного поширення монокультура (соняшник, кукурудза на зерно, ріпак та ін.), обсяги впровадження сучасних технологій ведення сільського господарства недостатні, що в комплексі призводить до зниження родючості ґрунтів та забруднення їх.
Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» моніторинг за використанням ґрунтових ресурсів на даний час проводять 7 центральних органів виконавчої влади: Мінприроди (ґрунти на землях різного призначення), МНС (забруднені ґрунти), МОЗ (ґрунти у місцях проживання і відпочинку населення), Держкомліспгосп (ґрунти лісового фонду), Держводгосп (зрошувані та осушувані землі), Держкомзем (ґрунти на землях різного призначення), Мінагрополітики (ґрунти на землях сільськогосподарського призначення). Мінагрополітики на сучасному етапі здійснює лише моніторинг ґрунтів і агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, тобто відслідковування за зміною якісного стану ґрунтів внаслідок господарської діяльності, а дієвих важелів законодавством не передбачено.
Тому, як вважають фахівці, на сучасному етапі виникла необхідність створення Державної служби охорони родючості ґрунтів, як урядового органу державного управління, і яка б взяла під жорстокий контроль всі питання раціонального, заощаджуючого і екологічного безпечного використання ґрунтів. Крім того, з метою збереження ґрунтів пропонується прийняти Закон України «Про ґрунти». Щодо останнього, то 23 листопада 2011 року КМУ схвалив законопроект «Про ґрунти та їх родючість»
Єдиний шлях правильного використання ґрунтових ресурсів – це впровадження оптимальних ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства, які можуть розробити лише спеціалісти – ґрунтознавці, агрономи, агрохіміки.
Король Оксана
за матеріалами відкритих джерел
Діюче законодавство України виявилося несприйнятливим до того, що на даний час існують поняття «земля» і «ґрунт», які відносяться до одного і тому ж природного ресурсу, проте характеризують їх з різних сторін. У Законі України «Про охорону земель» наведено такі поняття як «земельні ресурси» та «ґрунт», що суперечать одне одному. Земельні ресурси – це сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, а ґрунт – це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості. Якісна оцінка ґрунтів – це кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще або гірше за властивостями забезпечує ріст і розвиток сільськогосподарських культур.
Якісна оцінка ґрунтів за областями свідчить, що Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області мають низькі за родючістю ґрунти. Це області, які знаходяться у зоні Карпатських гір. Ґрунти Житомирської, Львівської, Тернопільської та інших поліських областей також мають низький еколого-агрохімічний бал – від 38 і вище балів. Найбільш високородючими ґрунтами характеризуються Харківська, Кіровоградська, Одеська області та АР Крим – еколого-агрохімічний бал становить більше 60.
В Україні розорано 78% сільськогосподарських угідь, у деяких областях (Вінницькій, Кіровоградській, Херсонський, Черкаській) – більше 85%. Це досить високий відсоток розорювання. Порушені оптимальні співвідношення природних угрупувань – лісів, луків та боліт. Такого рівня розораності угідь ніколи не знали розвинуті країни світу. (Наприклад, у Франції розорано 32%, Англії – 18,5% , США – 20% сільськогосподарських угідь).
Тому в Україні все більшого масштабу набуває водна та вітрова ерозія ґрунтів, яка призводить до втрати щороку мільйонів тонн (від 450 до 600) родючого шару ґрунту. Споживацьке ставлення до ґрунтів обернулося тим, що понад 30 млн. га земель сільськогосподарського призначення на сьогодні визнано деградованими, а від 14 до 17 млн. – ерозійно небезпечними.
Причини втрати родючості ґрунтами України такі:
– господарства вносять недостатньо органічних і мінеральних добрив, фактично припинили роботи з вапнування й гіпсування ґрунтів, їх захист від вітрової та водної ерозії. Від’ємний баланс поживних речовин і гумусу призводить до агрохімічної деградації та дегуміфікації ґрунтів;
– висока розораність ґрунтів й недотримання сівозмін, зокрема збільшення площ посіву енергонасичених культур (соняшник, ріпак, кукурудза), призводить до активного розвитку ерозійних процесів, які стали причиною щорічних втрат показників родючості ґрунтів і погіршення фітосанітарного стану ґрунтів;
– зменшені обсяги хімічної меліорації, що призводить до зростання площі кислих і засолених ґрунтів;
– спостерігається тенденція до збільшення накопичення токсичних речовин і важких металів;
– значні площі не використовуються, заростають бур’янами, втрачають свою цінність як основний засіб агровиробництва;
– земельну реформу проведено без економічного та екологічного обґрунтування. Паювання земель виконано без урахування рельєфу, ступеня деградації ґрунтів. Все це різко знижує екологічну стійкість ландшафтів і зменшує родючість ґрунтів;
– конституційна вимога щодо необхідності особливої охорони державою основного національного багатства — землі — залишається нереалізованою;
– кошти земельного податку, призначені для охорони земельного фонду, використовуються на інші цілі.
Багато країн, серед яких США, Німеччина, Франція, Канада, Китай, вже прийшли до розуміння того, що підвищення і охорона ґрунтів, боротьба з деградацією та їх забрудненням можуть проводитися лише на державному рівні. І що саме цікаво, що чим більший дефіцит ґрунтів у зарубіжних країнах, тим дієвіші закони про їх охорону. Зразкові механізми охорони ґрунтів створені у Голландії і Японії: там де людині кожний квадратний метр ґрунту дається такою важкою працею і тому вона знає їй ціну. Америка – велика країна, проте там служба охорони ґрунтів організована на досить гарному рівні. Ця служба була створена після того, як американці розорали прерії і отримали катастрофічні пилові бурі.
На даний час законодавством не визначено повноваження Мінагрополітики у сфері державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення. Як наслідок, порушуються сівозміни, набула значного поширення монокультура (соняшник, кукурудза на зерно, ріпак та ін.), обсяги впровадження сучасних технологій ведення сільського господарства недостатні, що в комплексі призводить до зниження родючості ґрунтів та забруднення їх.
Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» моніторинг за використанням ґрунтових ресурсів на даний час проводять 7 центральних органів виконавчої влади: Мінприроди (ґрунти на землях різного призначення), МНС (забруднені ґрунти), МОЗ (ґрунти у місцях проживання і відпочинку населення), Держкомліспгосп (ґрунти лісового фонду), Держводгосп (зрошувані та осушувані землі), Держкомзем (ґрунти на землях різного призначення), Мінагрополітики (ґрунти на землях сільськогосподарського призначення). Мінагрополітики на сучасному етапі здійснює лише моніторинг ґрунтів і агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, тобто відслідковування за зміною якісного стану ґрунтів внаслідок господарської діяльності, а дієвих важелів законодавством не передбачено.
Тому, як вважають фахівці, на сучасному етапі виникла необхідність створення Державної служби охорони родючості ґрунтів, як урядового органу державного управління, і яка б взяла під жорстокий контроль всі питання раціонального, заощаджуючого і екологічного безпечного використання ґрунтів. Крім того, з метою збереження ґрунтів пропонується прийняти Закон України «Про ґрунти». Щодо останнього, то 23 листопада 2011 року КМУ схвалив законопроект «Про ґрунти та їх родючість»
Єдиний шлях правильного використання ґрунтових ресурсів – це впровадження оптимальних ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства, які можуть розробити лише спеціалісти – ґрунтознавці, агрономи, агрохіміки.
Король Оксана
за матеріалами відкритих джерел