Виноград садили зазвичай навесні, але іноді й восени. Перед посадкою грунт орали плугами на глибину 25 сантиметрів. Між рядами 1,5 метри, а від куща до куща 1 метр. На місце посадки куща ставили мітку з очерету. При посадці саджанець встановлювали так, щоб верхнє вічко черешка знаходилося на рівні ґрунту. Після утрамбовування землі навколо нижньої частини черешка верхню обрізали, насипали горбок землі та встановлювали очеретину. Висаджені живці винограду починали плодоносити через 2 роки на 3-й і плодоносити продовжували 40 і більше років. Після чого виноградник треба було викорчовувати та посадити новий.
Обрізання винограду проводили ранньою весною, після розмерзання ґрунту. Виноградна лоза після обрізки використовувалася як паливо, особливо для випікання хліба.
Обприскування проводилося мідним купоросом та вапном.
Коли виноград дозрівав, його збирали лише вручну, у спеціальні ємності – шъръпънъ, тобто великі ящики, розширені догори, напівкруглої чи квадратної форми.
Ще на початку ХХ століття витискання винограду робили ручним способом. Для цього ретельно мили ноги, входили голими ногами в ємність і топтали виноград. Тиснули виноград також, попередньо склавши в мішки з рідким переплетенням ниток.
Отриманий муст (куль, шър) випускали зі спеціального отвору в нижній частині ємності в дерев’яні тази – діжки (каче), а потім переливали в бочки. З муста готували вино. Молоде вино було готове до вживання після 40 днів відстоювання у бочці.
Вижимки (джибрі), що залишилися, віджимали ще раз на спеціальних ручних пресах (тяскъ). За старих часів тяги виготовлялися місцевими ремісниками. Гвинти у них були дерев’яними, оскільки залізо коштувало дорого.
І в наш час у сонячні вересневі дні господарі викочують із підвалів пузаті бочки, миють їх, обдають парою, замішаною на листі волоського горіха. Виносять важкі преси, діжки, цебра.
Нагадаємо, що 14 лютого своє свято – Трифон Зарезан – відзначають виноградарі та винороби.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
