Завдяки народним селекціонерам виноградна зона України змістилася на північ

Виноградар із 20 річним стажем Іван Безродний є постійним учасником виставки-конференції «Золоте гроно», де він спілкується з колегами, друзями, народними селекціонерами. Цьогорічне виноградне свято, на його думку, було наймасовішим і дуже цікавим в плані появи нових виноградних форм, які виводять народні селекціонери.  Іван Дмитрович своєю працею довів, що будь-який із сортів, чи форм, які представлені у південному регіоні можуть прижитися і дати врожай і на Київщині, де він тримає власний виноградник. Але для цього потрібна спеціальна технологія, з її особливостями він познайомив журналістів AGRO FM та ІА «Інфоіндустрія» у молодому винограднику, який він два роки розбив під Києвом. –Ми знаємо, що Київщина не належить до виноградної зони, а тому багато місцевих виноградарів пробують багато сортів для того, щоб знайти ті, які в цих умовах дозріватимуть. Скільки сортів пробували ви? – запитуємо у Івана Дмитровича.

–Моя відповідь скептикам така: в наших умовах, можна вирощувати дуже успішно дуже багато сортів та гібридних форм винограду. Для цього я розробив програму, яка сприяє приживанню винограду та швидкому одержанню врожаю. Мене іноді запитують, а через скільки років буде врожай? Я вважаю це запитання вже не актуальне, його треба ставити так: чи буде в наступному році після посадки врожай? А тому скептики повинні перебудувати свою свідомість.

–В чому ж полягає ця програма?

–Ось у цьому винограднику, де ви перебуваєте, було застосовано метод прискореного пророщування пагінців. 15 лютого дістаю із льоху лозу, дезінфікую мідним купоросом( 3%) впродовж 15 хв, потім просушую, а далі нарізаю пагінці, і вимочую в стимулюючих препаратах. Хто якими звик працювати, а я обробляю укорінювачем Чаркор, тобто чарівним коренем, я працюю з цим препаратом у продовж 15 років і результат мене повністю задовольняє. Він стимулює появу великої кількості корінців і сприяє їхньому швидкому розвитку, гарний корінь – запорука доброго врожаю.

–Коли висаджуєте у відкритий грунт?

–Пагінці пророщуються до травня, а потім відбувається 10-денне загартування: виношу в тінь, або трохи відчиняю двері в теплиці, додаю з кожним разом все більше сонячних променів, після такої процедури виноград добре переносить різні стреси та інші  кліматичні навантаження, легко проростає і дає добрий врожай. Цей метод називається «забіг». Він народний, але я його по-своєму вдосконалив, виходячи зі свого бачення.  Має рацію той, хто досягає результату.

–Посадили, що далі?

 –Суми активних температур у нас цілком достатньо, щоб вирощувати навіть форми і сорти пізніх строків дозрівання, за 20 років моєї практики, перший збір врожаю був, після 5-6 вересня, сьогодні в кінці липня вже можемо пробувати майже дозрілі ягоди. Грунт тут також сприятливий для цієї культури, але його треба привести в порядок. Тут земля була така, що її й кайлом не розіб’єш, дуже ущільнена, а тому викопали ями 80 на 80, внесли по дві тачки перегною, розсипали його в міжряддях, передискували. Виноградник тримається під паром, жодної травинки. Щоб утримати вологу і менше його поливати, робимо часте рихлення, де мотоблоком, де сапою, з’явилася велика кількість черв’яків, які структурували ґрунт, в процесі розпаду органічних речовин утворилося дуже багато корисних бактерій, які також роблять свою роботу. Далі йдуть зелені операції: обломка пасинків, прищіпка та інші, які треба зробити вчасно, зі знанням справи, потім чеканка, щоб лоза визрівала. В цей час відбувається визрівання лози і закладка плодової бруньки наступного врожаю, ніякими стимуляторами я тут не користувався, тому що мені цікаво, як на цих ґрунтах розкриється потенціал куща, нам вдалося це зробити, вчасно були зроблені обробки по знищенню різних хвороб, оскільки тут поряд пасіка, застосовуємо інсектицид Омайт. Перший по небезпечності шкідник – філоксера, але в нас її немає. Із південних областей ми одержуємо матеріал у вигляді пагінців, а тому ні коренева, ні листова філоксера до нас сюди на добралася. Дуже допікає виноградний Зудень.

–Щоб мати таку велику колекцію сортів, мабуть, доводиться спілкуватися з багатьма селекціонерами?

–Роль народних селекціонерів у розвитку вітчизняного виноградарства величезна. Завдяки їм виноградна зона України змістилася на північ. У мене багато друзів селекціонерів в Запорізькій, Миколаївській областях, у Всеросійському інституті виноградарства ім Я. Потапенка в Новочеркаську, в цьому краю живе багато народних селекціонерів – учнів знаменитого Івана Олександровича Кострикіна, який завдяки своїм роботам зробив такий прорив у виноградарстві, що увесь виноградний світ заздрить. Він розробив програму «Рожева хмара», в рамках якої відбулася низка послідовних схрещувань, котрі дали нові сорти, стійкі до захворювань, з великими, смачними плодами. І на сьогодні маю такий вибір сортів, що просто голова іде обертом, які з них висаджувати в першу чергу. Селекціонерам, які дають мені лозу на випробування, я даю чесну інформацію про результати, не зловживаю різними підживленнями для нарощування величини ягоди. І вони дуже задоволені, що співробітничають із таким північним регіоном, як Київщина, яка є зоною ризикованого виноградарства. І ми дуже раді від того, що нам довіряють, з нами діляться. І ми своєю чергою, також ділимося сортами з виноградарями, ведемо просвітницьку роботу серед населення, мої саджанці дуже поширені майже в усіх регіонах України.

Особливо теплі стосунки у мене сформувалися із громадою села Цекинівка, що в Ямпільському районі на Вінниччині. Там висаджують багато моїх саджанців, які показують хороші результати. В цьому селі щороку проводять Свято села, приїздять гості з Молдавії, з Києва, дуже цікаве свято, доброзичливе, радісне. Але якість місцевого вина не відповідає і прекрасним умовам, цього краю, і сучасним споживчим вимогам. А тому торік ми посадили там великий виноградник сорту Карат, а в цьому році з його урожаю вже буде зроблено літрів 200 вина. Це чудовий сорт, мені його подарували в інституті Потапенка. Я його адаптував до наших умов, показав його характеристики і якості вина і в багатьох виникло бажання його придбати. Вино відрізняється чудовим ароматом і багатим букетом смаків. Професійні винороби ставлять йому високу оцінку.

–Розкажіть про сорти, які висаджені в цьому винограднику…

–Ось Подарунок Несвятая – ультраранній сорт, він вже дозрів, заховали ми його в сіточки від птахів і ос,  має потужну силу росту, лоза, зверніть увагу, чиста без усяких плямочок. В наступному році я тут залишу всього чотири пагони для розвитку, а решта піде на створення нових саджанців. Пробуйте на смак. Ну, як?

–Дуже смачно…

–Далі йде сорт Атос – також ультраранній, гарне гроно, може сягати до трьох кг і більше, поряд – киш-миш Велес Загорулька, він також дозрів, чудовий за смаковими якостями, засихає, перетворюється на ізюм, іде на сушку переробку, на вино. З хорошим мускатом.

Сорт Дубовський рожевий – автор Гусєв із Волгоградської області, дуже цікавий селекціонер, який вибудовує цікаві комбінації. Результат чудовий, це лідер із лідерів, на цьогорічній виставці він користувався успіхом. Гроно рихле, ягода дуже великих розмірів, насичений гармонійний смак, цьому кущу пішов всього другий рік, навантаження 14 грон, витягує всі. Про таку лозу мріє кожен лозовод. У мене немає до нього претензій, жодного мінусу я в ньому не знаходжу. Це окраса будь-якого виноградника, на нього чекає велике майбутнє.

А ось один із кращих сортів Олександра Васильовича Бурдака – Лорана, тут два куща, перший врожай показує непогане навантаження, м’якоть ягоди щільна, хрустка на смак, з хорошим гармонійним смаком, але до 1 вересня йому треба повисіти, цією формою задоволені всі, критиків немає. Критерії у Бурдака такі: ягода має хрустіти як огірок, бути м’ясистою, з гарним смаком, із відтінком мускату.

А це сорт Олега Щеннікова – молодого миколаївського селекціонера, з великим потенціалом, єдиний мінус автора – він дуже скромний і сором’язливий, я йому завжди кажу: треба більше розповідати людям про свої роботи, адже в тебе прекрасні форми. Зверніть увагу на розмір ягід, вони м’ясисті, соковиті, з чудовим смаком. Грона величезні, а тому лоза не витримує, лягає на землю, зараз ми її повернемо на місце.

Конструкція шпалери така, що під час вегетації кущі йдуть назустріч один одному, і ти заходиш, як в галерею. Така конструкція хороша тим, що сонце не завдає опіків ягодам, не треба додатково натягувати якісь захисні сіточки, листя живить гроно, притіняє його, а тому я не люблю обривати листя, хоча якщо його на певному етапі перед дозріванням обірвати, урожайність зростає удвічі.

–Чи треба лозу укривати на зиму?

 –Обов’язково, коли робимо це, залишаємо два пагони. От ми бачимо минулорічну лозу, яка підв’язана, вона вся видаляється, робиться канавка, рукою притримується, а другою рукою загрібаємо кілька пагонів на глибину 10 см, навесні беремо за кінчик витягуємо, витрушуємо і підв’язуємо на першу проволоку горизонтально. Тут чотирьохрукавна система, а можна робити восьмирукавну: пятий, шостий, сьомий, восьмий можна розмістити на другому дротику і розкидати їх управо і вліво. Таким чином врожай можна сформувати у два яруси.

А це ось гібридна форма Ібіца запорізького селекціонера і мого друга Михайла Олексійовича Гречка. Це кишмиш третього класу, дозріває дуже рано, універсальний у використанні, іде на виробництво родзинок, на виготовлення вина і навіть можна використовувати, як столовий. Стійкий до захворювань, потужна сила росту, витягує весь врожай, який тут є. Я буквально вчора ознайомив Михайла Олексійовича з результатами випробувань і він був дуже задоволений, що тут його сорти приживаються.

Гібридна форма Бурдака Сенатор – сонячного кольору, великі ягоди, хрусткі із насиченим смаком. Тут було 18 грон, сила врожайності просто неймовірна, і прищіпували і пасинкували, все одно його буквально розпирає, рідко який сорт протягом першого року може витягнути весь врожай, він себе добре показав.

–Поки що друге місце за смаком, – зауважують журналісти

–Сорт Василя Ульяновича Капелюшного – зеленого кольору, але ягоди трохи продовгуваті і великі. В нього була собачка Єрошка, розумна і гарна, і нібито жартома на її честь назвав цей сорт, але вся наша компанія виноградарів сприйняла її всерйоз і залишила. Сорт проходить випробування, в цьому році з’явилася горохуватість, тобто багато дрібних ягід у гроні, але потенціал Єрошки дуже потужний.

Виноград рожевий, великий, трошки видовжений – Парижанка, також виведений Капелюшним, ягода дуже смачна, з великим гроном, її дуже люблять шершні і оси, бо дуже солодка, як мармелад, довелося вдягнути другий мішечок, бо шершні один прогризли, за тиждень ягода набере додаткових тонів і буде неперевершена, стане менше води, підвищиться цукристість. Загадковий смак.

–Кажуть, що для того, аби форма утвердилася, як сорт, її треба років 15 спостерігати. Чи були такі випадки, коли форма перших два роки себе показує чудово, а потім деградує?

–Будь-яка форма, навіть сорт може зіграти в той чи інший бік: чи дикості чи розвитку, дуже важливо наскільки він здатен нести свою генетику і зберігати її під впливом різним кліматичних умов, в інститутах для цього розроблені методики, а селекціонери-народники провели кілька схрещень, одержали ягоду, ага, сподобалася, вони знають батьківську пару, починають перепрививати на старий кущ і швидко нарощувати лозу і врожай, вона не випробовується ні на стійкість до морозу, ні до хвороб і стресів, тому багато форм, які на перший погляд здаються перспективними, незабаром витісняються іншими більш прогресивними, які не виключено також можуть потягнути так звану дикість у свою лозу…

–Назвіть основні критерії якості виноградного сорту…

 –Юрій Буйненко із Луганська, який був теоретиком виноградарства назвав такі критерії виноградного сорту чи форми: нема урожаю ­– нема сорту, другий – стійкість до хвороб, третій – смачна ягода, гроно нормальних розмірів.

Сорт болгарської селекції Веліка я посадив скраю, бо він любить простір, має дуже велику ягоду темного кольору,  яка досягає 5 см,  лоза дуже потужна, чудові смакові якості, і що дуже важливо дає хороше потомство. Але до 1 вересня вона має набрати все, чого їй не вистачає.

Форма Михайла Гречка Мілана, серед білоягідних форм це мій кумир, гарної форми гроно, колір сонячний, і смакові якості з мускатом.

Сорт Віктора Миколайовича Крайнова Преображеніє відомий всім, бо тримається дуже довго на ринку, має велику силу росту, гарної форми гроно, розмитий рожевий колір, думаю, що він ще довго радуватиме людей.

Сорт Рошфор Євгена Павловського із Новошахтинська Ростовської області, учня Кострикіна. Це давній сорт, дуже мені подобається, досягає ваги до трьох кг, але бажано, щоб на кущі було не більше 10 грон, форма схожа на інжир, ягода темна.

А це сорт Страшенський – пізній, коли весь виноград уже пішов, він ще довго висить і показує свої кращі якості, грона до півметра. Біля нього люблять фотографуватися.

Сорт Пам’яті вчителя, автор Євген Павловський – висока врожайність, чудові якості, гарна ягода. Каталонія – зверх ранній, автор Олександр Бурдак, ця форма дуже поширена, не знаю людини, яка його критикувала б, вона дуже врожайна, стійка до захворювань, у автора вона готова до 20 липня, тут вона дозріла  29-30 липня, минув місяць вона тримається. Це гордість Бурдака.

–В чому запорука вашого успіху?

–В любові до цієї справи, у терпінні, повазі до природи, постійному зборі інформації, у спілкуванні з колегами…

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram