Чому добрива не спрацювали?

Площа кислих грунтів в Україні перевищує 10 млн. га і щорічно в складі сільськогосподарських угідь ця площа збільшується на 10-15 тис. га. В останні роки по окремих господарствах ситуаця катастрофічна - добрива, не діють.

Інформаційна агенція «Інфоіндустрія» публікуює надзвичайно актуальний матеріал доктора наук, професора Веремеєнко Сергія Івановича, статя зачепає проблеми які все частіше зустріявються на полях України.

В ряді областей зон Полісся та Лісостепу доля закислених ґрунтів складає від 40 до 80 % площі ріллі. Посилення кислотності ґрунтів викликано різким скороченням об’ємів вапнування, що обумовлено відсутністю бюджетного фінансування, стимулювання з боку держави заходів з хімічної меліорації грунтів та, нерідко, недооцінкою ефективності та важливості даного заходу у виробництві.

Чи дійсно проблема хімічної меліорації кислих грунтів є актуальною в сучасних економічних умовах, що склались в аграрному секторі?

По-перше, в структурі посівних площ сільськогосподарських культур відбулись кардинальні зміни. В центральній та північній частині України, де поширені переважно кислі ґрунти, основні площі крупних та середніх сільськогосподарських підприємств / до 90%/ займають такі високорентабельні культури як кукурудза, соя, соняшник, пшениця, ячмінь. Це найбільш вимогливі, кальцієфільні культури, які ростуть найкраще при нейтральній реакції ґрунтового розчину.

По-друге, до мінімуму знижене внесення традиційного органічних добрий /гною, гноєвих компостів тощо/. Перевага надана фізіологічно кислим мінеральним добривам.

По-третє, за високо інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур для забезпечення високої продуктивності та класності зерна, вносяться надвисокі дози азотних добрив, які сильно підкислюють ґрунти.

По-четверте, кліматичні зміни, які посилились останні десятиліття і сприяють просуванню теплолюбивих кальцієфільних сільськогосподарських культур на північ, лише посилюють процеси втрати ґрунтами кальцію ти їх закислення.

Не зважаючи на загострення проблеми закислення ґрунтів за останнє десятиліття, яке часто призводить до недоборів врожаїв /за деякими оцінками, зниження врожайності сягає 30-50 % а іноді і більше/, агрономи далеко не завжди належним чином оцінюють роль кислотності, як фактора росту та розвитку рослин та, загалом, показника, який визначає рівень родючості ґрунту. Нерідко причиною є дещо упереджене ставлення до хімічних меліорацій грунтів обумовлене спрощеним уявленням  ролі цього заходу.

До стереотипів, що гальмують запровадження широкого вапнування кислих грунтів відносяться такі:

  1. Вапнування — дороговартісний захід з тривалим періодом окупності;
  2. Складність рівномірного внесення та малих доз розмелених меліорантів або вологих вапнякових матеріалів /вапняковий шлам, гажа, дефекат тощо/;
  3. Застарілі погляди на вапнування грунтів як захід корінної меліорації кислих грунтів із внесенням високих доз меліорантів з розрахунку на величини гідролітичної кислотності.

Наскільки обґрунтовані такі застороги?

Дійсно, традиційно склалась практика, що основним прийомом хімічної меліорації кислих грунтів є внесення повної дози меліоранту з врахуванням величини гідролітичної кислотності . При цьому доза меліоранту складає 5-7 т/га і більше, а періодичність вапнування – 5 — 8 років. При внесенні пилоподібних матеріалів розкидачами за екстенсивних технологій, коли продуктивність сівозміни складала в кращому випадку 35-45 зернових одиниць з гектара, окупність такого заходу дійсно складала 4-5 років і більше.

За сучасних інтенсивних технологій, навіть основне вапнування з повною нейтралізацією ґрунтової кислотності, забезпечує повну реалізацію генетичного потенціалу сучасних гібридів та підвищення врожайності на 50-70 %. При цьому, окупність такого заходу складає 1,7-2,5 роки на сильно кислих  ґрунтах та 2,5-3,5 роки на середньокислих ґрунтах.

Крім того, в сучасних умовах все більшого практичного значення набуває підтримуюче вапнування грунтів, коли вносяться відносно невеликі дози вапнякових матеріалів – 200-600 кг/га.

Поява на ринку нових гранульованих форм вапнякових меліорантів, які не поступаються за ефективністю пилоподібним матеріалам, дозволяє значно спростити їх застосування і вносити як самостійно, так і в поєднанні з іншими мінеральними добривами та комбінованими сівалками під час посіву. При цьому, з’являється можливість локального внесення вапнякових матеріалів у ґрунт окремо або в поєднанні з іншими видами агрохімікатів. Такий спосіб внесення меліорантів забезпечує окупність застосування меліорантів в першій рік лише за рахунок приросту врожаю. навіть на ґрунтах із середньою потребою у вапнуванні.

В такому підході переконались більше трьох сотень сільськогосподарських підприємств, серед яких і найбільші агрохолдинги України.

Тому технологічні складнощі застосування вапнякових матеріалів усуваються за використання гранульованих форм меліорантів та знижуються витрати на їх внесення, з’являється можливість гнучкої зміни дози, способів та термінів внесення меліорантів.

Окупність вапнування кислих грунтів за сучасних високо інтенсивних технологій скорочується до мінімуму, а ширше застосування підтримуючого вапнування є рентабельним заходом навіть без врахування післядії вапнування, підвищення якості продукції та покращення екологічного стану грунтів.

Думка, що вапнування затратний економічно невигідний прийом обумовлена також тим, що враховується лише прямий ефект підвищення врожаю. Вапнування – захід, який носить пролонгований характер та має комплексний вплив на рослини та ґрунти.

Навіть внесення невеликих доз 200-600 кг/га вапнякових матеріалів має тривалість дії не менше двох років. Внесення більших доз має післядію 4-6 років та більше. При порівняльних дослідженнях на полях де вносили гранульовані меліоранти в дозах 500-600 кг/га, та на полях де вапно вносили у нормі 5-6 тонн/га, приріст урожайності був майже однаковий. Це доводить теорію, про те, навіть малими дозами вапна можна активувати грунтові  обмінні процеси в кращу сторону, та реалізувати потенціал урожайності культурних рослин.

Крім того, як відомо, на кислих ґрунтах погіршується розвиток рослин та блокується поглинання поживних елементів кореневими системами. За оптимізації рН ґрунтів помітно зростає коефіцієнт використання поживних елементів добрив, що дозволяє зекономити не менше 20-30 %, а на сильно кислих ґрунтах до 50 %, мінеральних добрив для отримання одного і того ж рівня врожаю.

Дослідження показують, що на вапнованих ґрунтах маса надземної частини рослин зростає на 30-50 %, маса та довжина коренів у 2-3 рази більша ніж на сильно кислих ґрунтах.

Не слід відкидати як додатковий такий бонус від вапнування як підвищення якості продукції, в результаті повного засвоєння поживних речовин, що також підвищує прибуток.

Окремо треба брати до уваги, що на кислих ґрунтах щороку погіршується дисбаланс елементів при внесенні нових добрив.

Слід додати, що середня вартість якісних гранульованих меліорантів становить 3000-3500 грн/т, тому навіть при внесенні 0,5 т/га, ми витрачаємо на вапнування 1500-1800 грн/га, а приріст урожайності у 3-5 центнери умовних зернових одиниць уже в перший рік використання дозволяє окупити даний захід.

Таким чином, вапнування грунтів в сучасних умовах безумовно економічно виправданий та технологічно простий захід.

Важливим позитивним ефектом, який забезпечує прямий чи опосередкований вплив на підвищення врожайності сільськогосподарських культур є покращення агроекологічного стану грунтів та відтворення їх родючості.

Зниження кислотності та оптимізація рН ґрунтів покращує груповий склад ґрунтових мікроорганізмів та підвищує біологічну активність грунтів. Зокрема, значно збільшується кількість бульбочок на коренях сої та інших бобових та покращується азотфіксація рослинами, збільшується азотфіксація і вільноживучими у ґрунті азотфіксуючими бактеріями та загалом азотне живлення рослин. Зростає доступність рослинам фосфору, калію, ряду мікроелементів. В той же час, великі норми вапна на тривалий час блокують майже всі мікроелементи

В кислому середовищі, навіть при позитивному балансі органічної речовини, коли приорюється солома, інші рослинні рештки, утворення гумусу не відбувається, а органіка розкладається з утворенням кислот та токсинів, погіршуючи стан ґрунту. Погане розкладання рослинних решток в закислених ґрунтах є результатом того, що в них значно менша у 3-5 разів кількість корисних мікроорганізмів, за допомогою яких рослинні рештки мінералізуються та гуміфікуються. Адже, в історичному розвитку,  склалось так, що мікроорганізми краще всього розвиваються при нейтральному середовищі рН.

Вапнування формує помітно кращі умови відтворення гумусу у ґрунтах, забезпечуючи утворення водостійкої структури.

Як наслідок відтворення структури ґрунту, вапнування значно покращує водно-фізичні та фізико-механічні властивості грунтів. Знижується щільність, зростає водопроникність та поруватість грунтів, збільшується стійкість грунтів до водної та вітрової ерозії. Знижується схильність грунтів до утворення кірки та затрати на обробіток вапнованих грунтів.

За поширеної в даний час мінеральної системи удобрення із внесенням побічної продукції або без, в сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур з низькою стійкістю до кислотності при рН менше 6,0 на чорноземах опідзолених, вилугуваних, сірих лісових та інших ґрунтах необхідно проводити регулярне підтримуюче вапнування із внесенням невисоких доз вапнякових матеріалів /250-500 кг/га/ для компенсації втрат кальцію ґрунтами та нейтралізації фізіологічно кислих добрив.

На сильно кислих ґрунтах при вирощуванні кальцієфілів /сої, кукурудзи, пшениці тощо/, виправданим є періодичне основне вапнування для оптимізації рН грунтів та за потребою підтримуюче вапнування. Лише за такої умови можливе отримання високих сталих врожаїв при застосуванні високопродуктивних гібридів в інтенсивних технологія з повною реалізацією їх генетичного потенціалу.

Такий підхід має стати загальноприйнятим та забезпечить також і підвищення рентабельності виробництва на кислих  ґрунтах.

Таким чином, в сучасних умовах застосування хімічних меліорацій кислих грунтів є економічно вигідним та екологічно необхідним прийомом підвищення ефективності рослинництва.

Виробничі потужності знаходяться за адресою: СМТ Козин, Радивиилівський р-н, Рівненської області, ТОВ «Рівтрейд»

Ось, як відгукуються про використання гранульованого вапна українські фермери:

СФГ Круги (Рівненська обл) Авакумов Іван Миколайович

Використовую гранульоване вапно уже протягом чотирьох років на полях де вирощую білокачанну капусту у нормах 400-500 кг/га.  Гранульоване вапно я використовую в поєднанні із мінеральними добривами, а також сульфатом кальцію та курячим послідом. Результатом задоволений. Особливо радує, що продукція краще зберігається на складі.

ФГ Віоріка (Хмельницька обл) Яцюк Віоріка Георгіївна

Протягом останніх років для боротьби із підвищеною кислотністю грунту використовуємо гранульоване вапно в нормах 300-500 кг/га. Купували вапно як імпортного, так і вітчизняного виробництва. Подобається його простота та зручність у використанні та рівномірність при внесенні. Вносимо під всі культури у сівозміні. Результатом внесення вапна є зменшення бурянів та підвищення урожайності.

ФГ Білан (Хмельницька обл) Білан Сергій

Купував гранульоване вапно українського виробництва у 2017 та 2018 році, вносив на поля де вирощую цукровий буряк у нормах 700-800 кг/га. На ділянках де вносилось вапно стало менше польового хвоща  та берізки, які раніше не дозволяли нормально проводити збір культур. До того як перейти на гранульоване вапно користувались дефекатом в нормі 20 т/га, але витрати по коштам, часу і проблеми із поломками техніки, змусили перейти до більш зручніших та сучасніших варіантів. З гранульованим вапном працювати легше і простіше, а результат виправдовує витрати.

за консультаціює та придбванням вапна карбонатного гранульованого чи гранульованого доломітового борошна звертайтесь до  Олександра Короля +38 068 7584531 чи Івана Ральця +38067 3735725

 

Виробник ТОВ «РівТрейд»