Стан та перспективи розвитку галузі насінництва в Україні, думка експерта

Про стан та перспективи  розвитку галузі насінництва в Україні обговорили з доктором економічних наук,  завідувачем відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки НААН” Олександром Захарчуком

Для щорічної сівби в межах 15-16 млн га зернових культур необхідно мати від 2,5 до  3,0 млн т насіння нових високопродуктивних сортів і гібридів. За розрахунками це – 1,0-1,3 млн тон насіння ярих і 1,5-1,7 млн тон насіння озимих зернових, в т.ч. понад 2 тис тон добазового, 300-500 тис т базового і 2,2-2,5 млн тон сертифікованого насіння.

Якщо у країнах ЄС щорічно виробляється більше 200 млн тон зернових, з яких 3,5%, або близько 6–7 млн тон використовується як посівний матеріал, то в Україні, в результаті нижчого врожаю та вищих норм висіву, кількість насіння зернових, що використовується для посіву,  майже двічі вища, ніж в ЄС, і становить близько 2,5-3,0 млн тон, або 5%. Тому теоретично можна припустити, що розмір ринку насіння зернових в Україні відповідає 1/2 ринку ЄС. Потенційно Україна може щорічно експортувати більше  мільйона тонн насіння лише зернових культур на сотні мільйонів доларів.

У 2017 році  ж експортували лише 2429 тон пшениці,  7746 – кукурудзи, 446 – жита та 37 тон ячменю на 16,1 млн дол. США.

Підводячи підсумки виробництва й продажу насіння зернових культур в Україні, можна відзначити, що, незважаючи на значні поліпшення на вітчизняному ринку насіння, наша держава ще далеко від інших європейських країн щодо забезпечення виробничих посівів якісним кондиційним насінням вищих категорій та задоволення своїх потенційних експортних можливостей. Це вкрай тривожне явище, через яке втрачає найбільше вітчизняне сільське господарство, знижуючи свою конкурентоспроможність на європейському ринку.

Дослідження показують, що головною загрозою для держави є нелегальний обіг насіння і занадто мала обізнаність фермерів про переваги пов’язані з використанням кондиційного насіння. „Сірий” ринок насіння в Україні, де відбуваються тіньові сплати роялті за використання інтелектуальної власності без сплати відповідних відрахувань у державний бюджет країни, оцінюється приблизно більше як на 90%. До Державного реєстру сортів рослин придатних до поширення в Україні внесено майже 10000 сортів, з них сорти вітчизняної селекції становлять мнше 50 відсотків, а темпи сортозаміни по головним культурам перевищують 85-90 відсотків. За своїми господарсько-біологічними та споживчими характеристиками переважна більшість сортів та гібридів відповідає вимогам інтенсивних технологій. Завдяки цьому Україна посіла провідне місце в світі по експорту зерна, соняшника, кукурудзи, сої і ріпаку.

Подальше зростання виробництва продукції рослинництва нерозривно пов’язано з розвитком галузі насінництва, яка реалізує в повній мірі генетичний потенціал сформованих сортових рослинних ресурсів. В найближчій перспективі вирощування та виробництво насіннєвого матеріалу буде здійснюватися на індустріальній основі. Перш за все це стосується зернової кукурудзи, соняшника, озимого та ярого ріпаку, сої та цілого ряду технічних енергоощадних культур. Зазначене дасть можливість задовольнити внутрішню потребу в насінні і садивному матеріалі та наростити його експорт в зарубіжні країни до 1,5-2,5 мільярдів доларів США.

 Чи в повній мірі забезпечується підтримка насінництва державою?

Вітчизняна галузь селекції й насінництва нині переживає не найкращі часи: ефективність державної програми формування і здійснення насіннєвої політики дуже низька, а контроль у насінництві через постійне реформування відповідних органів вкрай недостатній. Як наслідок, має місце незаконний обіг насіння сортів сумнівного походження, сортів невизнаних або насіння низької якості. Офіційна статистика сортових насіннєвих та товарних посівів відсутня, через що неможливо простежити за використанням інтелектуальної власності та виплатою роялті, а відповідно й податків до державної скарбниці (остання статистична інформація по сортових посівах була у 2006 році).

Чи отримають відшкодування господарства, які займаються розмноженням добазового та базового насіннєвого матеріалу?

На сьогодні відсутні всі програми підтримки господарств, які займаються розмноженням добазового та базового насіннєвого матеріалу з 2012 року.

Які існують на Вашу думку  механізми налагодження виплат роялті в Україні?  Хто контролює цей процес в Україні і чи в повній мірі?

Досить цікавим і необхідним для вивчення може бути досвід використання кондиційного (сертифікованого) та некондиційного (FSS -Farm Saved Seed  – насіння для власних потреб) насіннєвого матеріалу країнами Європейського Союзу й зокрема Литвою.

Якщо продаж кондиційного посівного матеріалу зернових  культур у деяких країнах ЄС сягає 75–90% (Данія, Нідерланди), то середнє використання в Європі – близько 50%. Однак тільки 16% виробничих посівів висівають сертифікованим посівним матеріалом у Польщі. Це один із найгірших результатів серед країн Європейського Союзу. У цій класифікації, за Польщею знаходиться  також Литва  – лише 8%.

У Литві, як і в інших країнах світу, за використання кондиційного насіння виплачуються ліцензійні платежі (роялті). За використання некондиційного насіння (FSS) прийнято сплачувати селекційні платежі. Якщо ліцензійні платежі виплачуються за 1 т реалізованого сортового насіння пшениці у рамках 30–34 євро, то за селекційне насіння цього ж самого сорту, яке фермер „виростив для себе” зі свого минулого року врожаю сплачують селекційні платежі у розмірі 2,5–3,0 євро за 1 га, або 50% від розміру роялті на 1 га посіву.

Тобто національна селекція має змогу одержувати додаткове фінансування  на її розвиток за рахунок висіву як кондиційного, так і некондиційного насіння того самого сорту. За їхніми розрахунками, від ліцензійних платежів селекціонери одержують лише 20 %, інші – 80%. Це є селекційні платежі завдяки використанню Farm Saved Seed  – насіння для власних потреб.

Досить цікавим є досвід використання інтелектуальної власності у насінництві Канади. Статус федерального закону «Про захист прав селекціонерів» було затверджено лише у 2015 р., досвід Канади у питаннях роялті тривав 23 роки, і лише протягом останніх 3 років відбуваються суттєві зміни у законодавчому та організаційному забезпеченні. До цього часу у Канаді діяла та діє система «програма товарних відрахувань» (commodity checkoff program) роялті. При продажі товарного зерна у його вартість окремо входять «селекційні виплати» у розмірі 1 канадського долара (0,8 американського долара).  Тому, за такої системи, ліцензійна оплата згідно з договорами, не на досить високому рівні, вона є мінімальною (18-20% від загального продажу насіння).

Ключові елементи:

Передбачені 2 види платежів:

Роялті (ліцензійний платіж) –  сума, що стягається при наданні насіннєвій компанії ліцензії на виробництво та продаж насіння сортів рослин, які мають правову охорону;

Платіж включається до суми вартості сертифікованого насіння, сплачується виробником насіння згідно умов ліцензійних договорів, по зерновим середній розмір – 28 євро за тонну;

Виплата FSS – Farm Saved Seeds (у нас часто говорять, насіння для власних потреб) – сума, яку мають сплачувати фермери за використання у цілях розмноження на власному господарстві продукції їх врожаю, що був отриманий із висадженого розмножувального матеріалу сорту.

Це  стосується всіх фермерів, за винятком малих господарств, – це фермери, які на своєму господарстві виробляють менше 92 тон зернових). Наразі, розмір збору – 0,7 євро/т, збір сплачується з усього отриманого товарного врожаю (близько 50,3 млн тонн).

Тобто, збір за використання насіння кожного сорту, сплачують не лише насіннєві компанії-виробники, а по всьому ланцюгу вирощування товарного с/г продукції –зерна і для власних потреб.

 Наразі тривають дискусії щодо  переваг розвитку двох моделей запровадження селекційних платежів:

·   збір роялті за ліцензійними угодами (договорами);

·   збір роялті на базі товарних відрахувань – селекційні виплати.

Чи відповідає законодавча та нормативно-правова база у сфері насінництва вимогам сьогодення та європейським вимогам?

Подальше становлення та розвиток вітчизняної селекції й насінництва, вихід вітчизняних сортів на міжнародний ринок, залучення іноземних інвестицій для створення інфраструктури насінництва, яка б відповідала світовим вимогам і нормам, неможлива без запровадження в Україні сортової сертифікації насіння, членства нашої країни в Міжнародній організації економічного співробітництва й розвитку (OECD) та приєднання до схем сортової сертифікації.

Вивчення зарубіжного досвіду дає змогу провести паралель між становленням іноземних мультинаціональних насіннєвих фірм і проведенням реформаційних заходів  на ринку насіння України. Для цього необхідно продовжити дослідження комерційного обігу насіння та виплат за використання інтелектуальної власності передових зарубіжних країн.

Стрімкий розвиток суспільно-виробничих та економічних відносин агропромислового комплексу, пов’язаний із набуттям Україною членства у світовій організації торгівлі й необхідністю побудови тісніших інтеграційних зв’язків з Європейським Союзом, вимагає постійного удосконалення та оновлення організаційно-технологічних рішень, адаптованих до міжнародних стандартів, зокрема у сфері насінництва і селекційних досягнень, які визначають науковий прогрес у рослинництві.

 Необхідність на Вашу думку відновлення ведення статистичних даних в розрізі сортів?

Для врегулювання відносин між селекційними організаціями та фермерами, наприклад у Литві, діє закон, який регламентує основні правила на ринку насіння й захисту інтелектуальних прав. Фермери зобов’язані: за  використання збереженого у господарстві для власних потреб насіння відповідних сортів платити згідно з декларацією про сортові посіви, яку вони подають обов’язково щороку насіннєвим агенціям (насіннєвим асоціаціям). Ключовими моментами у законі також є:

·   насіння для власних потреб повинно бути оброблено та використано у власному виробничому процесі фермера;

·    фермери не можуть продавати, купувати, передавати по бартеру або іншим чином насіння для власних потреб за межі свого господарства;

·       правила Farm Saved Seed на насіння для власних потреб застосовуються на насіння, яке було оброблено навіть в іншому місці, або взято безпосередньо з комори;

·      насіння для власних потреб не може бути збережено на фермі без дозволу селекціонерів на задіяні для виробничого процесу його сорти.

Основні послуги, що надаються насіннєвими агенціями (насіннєвими асоціаціями) різних країн, в тому числі й Литви, це:

·    контроль підприємців і фермерів, які укладають з селекціонерами, ліцензійні угоди для виробництва й маркетингу сертифікованого насіння;

·      збір і перевірка інформації, пов’язаної з використанням пільг на  звільнення від сплати;

·      збір та контроль інформації для виконання агенцією обробки зібраного матеріалу охоронних сортів для висіву;

·      здійснення колективної системи справляння плати за Farm Saved Seed – насіння для власних потреб;

·      підтримка законного використання охоронних сортів рослин і, зокрема, порушення виключного права через  незаконний збут насіння.

Отже, їхня діяльність спрямована на регулювання ринку насіння в країні, тим самим приносячи відчутні вигоди для фермерів, селекціонерів та насінницьких компаній.

На Вашу думку конкурентоспроможність сортів вітчизняної селекції  порівняно з іноземними? Скільки експортовано і скільки імпортовано насіннєвого матеріалу?

Експорт насіння вітчизняної селекції знаходиться на дуже низькому рівні і «виживає» лише за рахунок поставок насіння гібридної кукурудзи до країн СНД.

За січень-квітень 2018 року – період найбільш активних закупівель цього виду агропродукції – обсяги зарубіжних поставок українського насіння зернових та олійних культур склали лише 8,0 млн дол. США. Це вдвічі менше минулорічних показників за відповідний період.

У структурі українського експорту насіння традиційно домінує кукурудза. Обсяги поставок цього виду продукції на зарубіжні ринки за чотири місяці 2018 року у вартісному вимірі становили 7,9 млн дол. США, а частка насіння кукурудзи у вітчизняному експорті склала близько 99%. Основними країнами – споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є країни СНД – Білорусь, Молдова, Грузія та Казахстан.

Також було експортовано 93 тон насіння гречки у Південну Африку. За 2018 рік продано лише 7 тон насіннєвої пшениці та 18 тон ячменю.

На заваді реалізації експортного потенціалу вітчизняного насіннєвого матеріалу стоїть ціла низка чинників. З одного боку, це невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, яке посилюється  неповним приєднанням України до Схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку. З іншого – більш низька якість українського насіння порівняно з насінням країн ЄС та США, а також сильний захист внутрішніх насіннєвих  ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння.

За січень-квітень 2018 року Україна імпортувала насіння зернових та олійних культур на загальну суму 351,2 млн дол. США. Це у 44 рази перевищує обсяги вітчизняного експорту насіннєвого матеріалу у 8 млн дол. США за відповідний період.

Цього року за кордоном закуповувалося переважно насіння кукурудзи (25,3 тис. тон), соняшника (22,7 тис. тон), ріпаку (0,2 тис. тон) та сої (1,5 тис тон). На ці види продукції припадає понад 91% вітчизняного імпорту.

У ньому близько 60% – 210,5 млн дол. США – склало насіння соняшнику. Близько треті цього виду насіннєвого матеріалу (29,6%) Україна закупила у Туреччини, понад чверть (25,6%) – у США. Значно менші частки насіння соняшнику було завезено з Франції (12,9%), Казахстану (7,4%) та Іспанії (3,6%).

Майже третина від загальної суми закупівель насіннєвого матеріалу – 107,2 млн дол. США – була витрачена на придбання у Румунії, Угорщині, Франції та Швейцарії насіння кукурудзи.

Насіння сої імпортували з Канади та Австрії на 2,1 млн дол. США.

Ріпаку за чотири місяці 2018 року закупили на 1 млн дол. США. Основні постачальники продукції – Німеччина та Польща.

Зберігається тенденція до зростання імпорту насіння цукрових буряків та овочів. За  січень-квітень 2018 року закуплено майже 640 тон насіння цукрового буряку на 17,0 млн. дол. США. Цей обсяг насіння дає змогу засіяти 160 тис. га, тобто 57% з засіяних цьогоріч близько 280 тис. га. Імпорт насіння овочів у вартісному вимірі склав 11,3 млн. дол. США.

 На Вашу думку пропозиції щодо покращення  та регулювання ринку насінництва в Україні?

На нашу думку, насінництво у перспективі має розвиватися по ринковому шляху за умов створення і функціонування цивілізованого, прозорого, регульованого державою ринкового обігу насіння і садивного матеріалу та захисту інтелектуальних прав селекціонера й селекційних установ. Для цього необхідно:

– удосконалити правові норми та аспекти сплати роялті в Україні враховуючи досвід їх використання у країнах ЄС та інших передових країн світу;

– запровадити обов’язкове декларування сортових виробничих посівів сільськогосподарськими товаровиробниками, які є власниками землі сільськогосподарського призначення площею від 25 га та більше (для картоплі –  від 10 га);

–   розробити чіткий механізм отримання ліцензійних платежів на основі реального відображення використання вартості насіння і садивного матеріалу, використовуючи ліцензійні та субліцензійні угоди й їх реєстрацію незалежним органом обліку, нагляду та контролю – насіннєвою асоціацією України;

–   підтримати національну селекцію за рахунок використання селекційних платежів за Farm Saved Seed  – насіння для власних потреб, що використовуються  нині товаровиробниками безоплатно та без погодження із селекціонерами;

–   підвищити роль насіннєвої асоціації України в частині реєстрації ліцензійних угод та виплат роялті, а також контролю, реєстрації та введення бази насіннєвих й товарних посівів у розрізі сортів та гібридів;

–   збільшити надходження інвестицій за рахунок сплати ліцензійних та селекційних платежів для продукування нових високопродуктивних й якісних сортів вітчизняної селекції;

–    передбачити підтвердження сплати роялті  та/або виплат за FSS як умови державної підтримки за відшкодування вартості насіння/садивного матеріалу;

Реалізація Державної програми формування та функціонування національного ринку насіння дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції, збільшення валового доходу в галузі рослинництва до 20 відсотків щороку, в тому числі за рахунок сортових рослинних ресурсів зернових з підвищеною урожайністю до 20,0 млрд грн, а кращою якістю зерна – 7,0 млрд, з підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників – 3,0 млрд, буряків цукрових з підвищеною цукристістю – 9,0 млрд, високоолійного соняшнику – 4,0 млрд, картоплі з підвищеним вмістом крохмалю – 13,0 млрд, кормових культур з підвищеним вмістом перетравного протеїну – 3,0 млрд грн.,  – або  близько 60,0 млрд. грн разом.

Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram