Планові методи на митниці. Чому це шкодить агросектору?

Війна в Україні зробила неможливим багато речей, але для перемоги і досягнення миру ми мусимо ці недосяжності долати. Гірше, коли перепони створюються штучно недолугими рішеннями чи діями.

Пишу цю статтю, перебуваючи в Варшаві і можу сказати, що побачив, що війна в Україні не оминула агросектор Польщі і залишила різні думки, розділивши спільноти навіть тут, у Польщі.

Перше, що потрапило в око – обережність поляків щодо українців. Вони не знають на скільки ми культурні, на скільки нам можна довіряти та що від нас очікувати. В бізнесі схожа ситуація, хоча є ще багато ділків, які використовують війну з одного та з іншого боку.

Спілкуючись із бізнес колами агросфери я відчув спротив польських «рольнікув» (аграріїв) до української продукції. Вони скаржаться, що українське зерно заходить в Польщу по 130-160 дол. США за тону та дуже часто є неякісним, а його мала собівартість – слідство того, що воно вирощується в неналежних умовах, без дотримання правил безпеки поводження з пестицидами, часто і заборонними в ЄС речовинами. Крім того, в Україні дешева робоча сила і родючіші землі. Хоча тут можна посперечатись, бо в нас абсолютно різні концептуальні моделі ведення агробізнесу і різні умови роботи.

Та все ж зерно дешевше і його багато і воно, замість того щоб йти транзитом опиняється в Польщі. Але Польща є вільним ринком і звісно, що місцеві підприємці швидко помітили вигоду в купівлі зерна, що може йти транзитом.

На минулому тижні в Польщі фермери навіть блокували дороги, що йдуть від вантажних пунктів перетину кордону з Україною. Спротив і незадоволення зростає.

В чомусь фермери праві – ми живемо у вільній від приписів та безпекових обтяжень країні. Але цікаво, що і в Україні у аграріїв та навіть просто у бізнесу немає рівних умов.

Ось тут зупинимось детальніше. Імпорт добрив та сировини для них. Що не так в імпорті добрив. Для держави він дає доходи від ПДВ та митних зборів, податок на прибуток, але коли ціна добрив стрімко падає, митниця не розуміє це падіння, та завжди пропонує декларувати товар із більшою вартістю, що вже є в неї в базі. Тобто митна вартість формується не за контрактною ціною, а за ціною митної бази.

Саме цю дикість поки що не розуміє ЄС, і саме тому ще довго колеги аграрії із інших країн будуть казати, що наш ринок непрозорий і нам рано відкривати кордони.

Цікаво, що ціноутворення на ринку України теж залежить від вартості імпортних добрив. Інакше чим пояснити, що в січні ціна на українську аміачну селітру була 37000 грн/т, з доставкою (695 дол. США), а 14 лютого знизилась до 28500 грн/т з доставкою (643 дол. США). Саме така ціна на початку лютого декларувалась польськими виробниками на кордоні з Україною.

В Україні 14 лютого подешевшала тільки селітра (вапнякова та аміачна). Тож, український виробник знизив ціну саме на селітру і саме через імпорт.

При цьому, болгарська, селітра з поставкою на лютий вже продавалась по 540 дол. США, а узбецька та казахська – по 515 дол. США/т, FCA ст. постачальника закордоном. Ситуація на стільки динамічна, що вже зараз ми відмічаємо пропозиції із азербайджанським карбамідом, який завжди був дорогий для України з ціною в 385-390 дол. США/т, порт Поті. Натомість російська аміачна селітра пропонується вже по 285-290 дол. США/т, FOB.

Фактично, як відмічає британське видання Profercy, селітра впала на 100 дол. США/т за місяць.

Така ситуація неординарна, адже саме зараз розпочинається сезон внесення нітратів. За збігом обставин він співпав із зниженням ціни газу в ЄС через відносно теплу зиму і великі залишки газу.

Уявіть стан аграріїв, які впродовж останніх місяців купували добрива, розподіляли по складах, а зараз замість 700 дол. США/т селітри бачать ціну 450-500 дол. США/т і це в Європі, Болгарія, Румунія, Польща. Всі наші сусіди зараз мають саме таку картину.

А тепер уявіть, що місцевим трейдерам, чи тим же аграріям, які спробували імпортувати добрива європейські митники ставлять митну вартість не 500, а 700 дол. США/т. Уявіть, що шлях аміачної селітри з Казахстану до Польщі буде 3-4 тижні, аграрій заплатив попередню оплату виробникові, експедитор чи трейдер забрав цей продукт, а митник каже аграрію, що в митній базі Євросоююзу селітра з Норвегії коштує в два рази дорожче і він змушений взяти у Вас платежі як за норвезьку.

Ви скажете, що він не має на те повноважень. Можливо, а якщо такі речі відбуваються на всіх митницях, де завозиться селітра в Україні. Виходить вони отримали негласні повноваження так діяти, чи може пройшли спеціальні курси дій в екстремальних ринкових умовах?

Завищення митної вартості банально збільшує саму вартість добрив, яка останні два роки «зашкалювала». Знову ж такі, будь які перепони та затримки призводять до збоїв в агротехнологічних процесах, бо добрива можуть вже бути продані замовникам в регіонах, а сезон внесення вже починається.

Насправді митниця не повинна вигадувати колесо, адже при прямих контрактах задіється тільки режим стягнення мит та зборів визначений законами чи відповідними актами щодо країни імпорту.

В країнах ЄС дії митника будуть класифікуватись як протиправні, що можуть навіть носити ознаки дескридитації, якщо такі дії системні (повторюються в однім або більших підрозділах), то це має привезти до звільнення керівництва.

Невже останні зміни в керівництві митниці були на стільки невдалими, що вже в лютому ми побачили старі знайомі прийоми ігнорування законів.

Якщо це все ж такі державна політика, яка направлена на збільшення доходів і зборів, то певне вона торкається також і виробника. Наразі, українська селітра продається без ПДВ в доларах по курсу НБУ по ціні 643 дол. США/т, а митниця намагається на кордоні збирати НДВ та мито з ціни 700 дол. США/т і більше, то може й податкова інспекція зараз вимагає податки з ціни 700 дол. США/т?

Український виробник селітри міг поставити й нижчу ціну, тому що собівартість селітри в лютому значно зменшилась за рахунок зниження ціни газу. В січні газ коштував 27000 грн/тис. куб. метрів, а на початку лютого – 21000 грн/тис. куб. м. Заборона на імпорт газу дозволяє виробнику мати вибір серед постачальників.

Європейська спільнота окреслила шість базових цінностей Європейського Союзу – це світоглядні принципи, а саме: повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини, включно з правами меншин.

Принцип справедливості та рівності можливо не завжди в’яжуться в капіталістичному Світі, але в сучасній Україні точно мають прижитись. Як би важко на не було під час війни, але архаїчні пережитки минулого, коли «таможня давала добро» вже не в’яжуться із Європейським майбутнім України.

Виявляється, щоб бути гідними ЄС нам прийдеться ще вибратись із старого болота, а бізнесу не тільки волонтерити, віддавати працівників на війну, а боротись на справедливість у власній вільній Україні.

Дмитро Гордейчук, Інфоіндустрія

Читайте нас у Telegram