Миші, пожежі, бур’яни – головні проблеми ноу-тілерів Півдня України
09.08.2019
Посуха, прагнення зекономити ресурси, захистити угіддя від ерозії змушують аграріїв переходити на нульові технології, проте остання вимагає від агрономів найвищого рівня майстерності. Ноу-тіл постійно підсовує різноманітні пастки та сюрпризи, які призводять до розчарувань. Зокрема, за цієї технології на поверхні поля залишається велика маса пожнивних решток, що призводить до збільшення популяції мишей. Про це пише “Інфоіндустрія”.«З бур’янами ми навчилися розбиратися, а от від мишей просто немає спасу, скаржився головний агроном агропідприємства «Зоря-Юг», що в Чаплинському районі Херсонської області Андій Кисловський під час тренінгу Польової школи фермера, організованій київським офісом ФАО ООН. – Чергуємо біологічні засоби з хімічними, розкладаємо приманки, першу хвилю знімаємо, а далі все починається спочатку. З нашестям гризунів тут пов’язують збільшення популяції хижих птахів, а також змій. Люди стали боятися виходити в поле, особливо на зрошення».
«Зорана земля – це для нас рівень агрономії 17 століття, тоді як ноу-тіл, рятує від вітрової ерозії, дає змогу зберегти довкілля, зупинити наступ пустелі, – розповідає керівник ФГ «Тевлус-Юг» із Голої Пристані Херсонської області Андрій Щедрінов – Друге завдання – вижити. Нам дуже важко конкурувати з аграріями центральних чи західних регіонів, сплачуючи однакову орендну плату і податки, а тому намагаємося знизити собівартість для того, аби збільшити рентабельність. Пшениця, соняшник, ріпак, гірчиця, льон – все на богарі, жодного гектара зрошення, це край Олешківської пустелі, жодного дощу з 18 квітня. Уявіть собі: середня врожайність пшениці в цьому році становила одну тонну з гектара. Але навіть при цьому ми не в мінусах. Головна проблема – боротьба з бур’янами пустелі, які не підкоряються законам агрономії, вони навіть не згадуються в атласі, немає хімікатів з допомогою, яких їх можна було б знищити, не мають листового апарату, тому нема всотування. Підбираємо різні бакові суміші, пробуємо, десь виходить, а десь ні, але руки не опускаються…
«Для того, щоб запровадити нульову технологію, треба кілька умов, – говорить керівник ФГ «Синя нива», що в Цюрупинському районі Олег Осінній. – По-перше, агроном мусить бути на голову вищим за рівнем кваліфікації від колеги, який працює за класичною технологією. По-друге, сівозміни мають бути повноцінними. У нас на півдні поширені три-чотири культури: пшениця, ячмінь, соняшник, ріпак, але цього мало, ми вводимо в сівозміну ще й льон олійний. По-третє, має бути набір спеціальної техніки. А вона не кожному по кишені. Далі ноу-тілер зіткнеться з масою проблем. Ніхто не застрахований від того, що сусід палитиме стерню і пожежа перекинеться на ваше поле, або хтось кине на нього недопалка.
Після пшениці ми планували посіяти ріпак, але сталася пожежа, стерня згоріла, це одразу відкинуло нас на сім років назад, бо всі накопичені післяжнивні рештки були знищені, чорна земля притягує сонячне проміння, ґрунт втрачає вологу, навіть не кожного дня, а кожної години, не було іншого варіанту, як задискувати поле. Допікає резистентність бур’янів. Кажуть, що треба працювати оригінальними препаратами, але вони у 2-3 рази дорожчі, а тому основна маса аграріїв вимушена застосовувати так звані генерики…»
Інфоіндустрія
Читайте нас у TelegramПов’язані теми:
