Cистема живлення рослин в Україні потребує інновацій

Як уже повідомлялось, 2-3 березня в українській столиці проходив П’ятий Київський агрохімічний форум, організований компанією «Інфоіндустрія». В заході взяли аграрії, найбільші гравці ринку хімічної продукції для АПК, науковці. Мінагрополітики представляв заступник директора Департаменту рослинництва цього відомства Анатолій Рудюк. Розмовляємо з ним про вплив держави на ринок хімічних засобів, шляхи підвищення технологічної спроможності АПК, розвиток стосунків аграріїв із постачальниками та виробниками мінеральних добрив.

–У мене немає ейфорії з приводу 60-66  млн тонн хліба, які збирає Україна протягом останніх років, бо цей показник не відповідає реальному потенціалу зерновиробництва, – говорить Анатолій Миколайович. – Річ у тому, що наш АПК вже тривалий час тупцює на одних і тих же показниках використання мінеральних добрив – 79-82 кг діючої речовини на гектар. Так, і справді дещо зросла ефективність використання поживи, бо при менших обсягах внесення ми стали одержувати більшу віддачу, але все одно ці цифри гальмують ріст урожайності. Тоді як виробництво 80-100 млн тонн зерна, потребує кардинальних змін і в кількісних, і в якісних показниках внесення мінеральних добрив.

Що ви маєте на увазі, коли говорите про поліпшення якісних показників?

–Україна як зернова країна відзначається вкрай низьким рівнем використанням рідких добрив, який становить не більше 10% до загального обсягу. Ми ж вважаємо за необхідне збільшити цей показник до середньоєвропейського  –  35-50%. Більшість наших аграріїв за старою традицією вносять тверді добрива, а рідкі використовують в основному великі холдинги, у яких є можливість створити матеріально технічну базу для зберігання та внесення. Щоб такі види добрив стали доступними для всіх аграріїв, особливо в пікові періоди сезону, оператори ринку мали б створити логістичні центри на рівні районів чи областей, які виконували б не лише функції постачання, а й впровадження нових технологій. Було б добре, якби постачальники міндобрив подумали і про взаємовигідні схеми реалізації цієї продукції, які, наприклад, застосовують продавці засобів захисту рослин. Зокрема дають товарний кредит і розтягують розрахунки на більш тривалий період. Чому так не можна в торгівлі міндобривами? Ні, обов’язкова умова – передоплата. Тим часом, ми знаємо, в яких жорстких фінансових умовах працюють господарства. Оскільки більшість із них спеціалізуються на рослинництві, то гроші одержують лише раз на рік, восени і потім не знають, куди їх спрямувати: чи сплачувати кредит, чи розраховуватися за паї, чи купувати міндобрива. А тому, наголошую, треба налагоджувати сучасні форми співпраці з аграріями. Бо економічна ситуація така, що держава нескоро зможе надати їм повноцінну підтримку.

А наскільки сьогодні є прийнятним співвідношення цін на «хімію» і сільгосппродукцію?

– На відміну від Європи, де співвідношення тонни пшениці до тонни селітри становить 1:1, у нас  протягом останніх років – 1:1,9 або 1:2 і лише цього року – 1:1,3. Але навіть за такого диспаритету аграрій залишається в програші. Це говорить про серйозні перекоси на ринку міндобрив і зерна. Внаслідок цього більшість аграріїв спрямовують свої зусилля на те, щоб у період весняно-польових робіт знайти гроші для придбання деякої кількості селітри для підживлення озимини та сівби ярих. А про комплексність живлення, його наукову обгрунтованість навіть не йдеться. Хоча великі холдинги вносять великі обсяги добрив, виходячи з грунтової та листової діагностики, на всіх етапах органогенезу. Тож для них є нормою високі врожаї, а якщо цього не відбувається, це стає причиною серйозного аналізу.

Зараз є чим підживлювати озимину?

–На відміну від попередніх весен, коли ціни на міндобрива завжди злітали догори і досягали піку, сьогодні ми цього не спостерігаємо. Я пояснюю це тим, що у світі більш як удвічі зросли обсяги виробництва азотних добрив. Багато нових заводів побудовано в Китаї, Індії, Єгипті, Алжирі. Якщо ще десять років тому на ринку оберталося 90-95 млн тонн поживи, то зараз – 185 млн тонн. Це позначається на ринку, посилюється конкуренція, виграють ті виробники, які мають власні ресурси, передусім, газ.

В якій мірі позначилося на ситуації на ринку скасування антидемпінгових мит на російську селітру?

–Цей крок уряду, безмовно, вплинув на внутрішній ринок у бік стримування цін. Антидемпінгові заходи, можливо, й допомогли б вітчизняним підприємствам, але можна не сумніватися, що постачальники з Росії все одно поставили б трошки нижчу ціну від тієї, яку задекларують наші підприємства. Бо маючи дешевший газ, вони володіють значними ціновими резервами. Продукція наших підприємств в таких умовах ніколи не зможе конкурувати ні з російською, ні з якоюсь іншою. І зараз внутрішні ціни на порядок вищі, ніж на світовому ринку. У всьому світі ціни на міндобрива визначаються на FOB, у нас же внутрішній ринок відштовхується від цін, які встановлює завод. Якщо він поставить 300 доларів за тонну селітри, то той, хто привезе її з Росії чи Китаю, продаватиме його не за 200, а за 290 доларів. За рахунок антидемпінгу ми можемо підтягнути фінансовий стан наших хімічних підприємств, але що ми при цьому зробимо з аграрними підприємствами? Внаслідок цього зросте вартість сільгосппродукції до такого рівня, з яким буде неможливо конкурувати на зовнішніх ринках. Або ж господарства просто відмовлятимуться від добрив і витягуватимуть урожаї за рахунок природної родючості. Звичайно, вони будуть не такі високі, але й витрати зменшаться.

Чи більше стало надходити добрив із закордонних напрямків, альтернативних російському?

–Згідно з аналізом надходжень продукції в Україну за 2016 рік, можу сказати, що виросла доля азотних добрив, які імпортуються із Узбекистану, Казахстану, деякі обсяги надходять з Китаю, Близького Сходу, однак навіть в сумі вони становлять незначну частку на нашому ринку у порівнянні з російськими. У всіх цих країнах просто немає таких обсягів, які вони могли б поставити на наш ринок. Вони більше орієнтовані на власне використання. Нагадаю, що нашим аграріям щорічно потрібно 3,6 млн тонн азотних добрив. І це при тому, що потужність заводів становить 7 млн тонн. Так що добрива в нас є, але головна проблема – ціна, для її зниження потрібен дешевий газ. Де його взяти? Може, спрямувати на ці цілі частину вітчизняного палива? Але це вже політичне питання.

–Наскільки чутливо реагує ринок хімічних засобів на сучасні потреби нашого АПК? Чи сприятимуть Агрохімічний форум та інші подібні заходи взаєморозумінню між аграріями і виробниками «хімії» та трейдерами?

Такі заходи дуже потрібні для того, щоб виробники і постачальники хімічних засобів зрозуміли технологічні потреби вітчизняного сільгоспвиробництва. Я побачив чимало прикладів, коли компанії демонструють інноваційні підходи, проте проблем більше. Наші заводи досі не запропонували сільгоспвиробнику нічого нового, продовжують штампувати тверді добрива. А де рідкі комплексні, чи багатокомпонентні добрива? Це той форум, де зустрічаються ті, хто пропонує, і хто використовує добрива. І якщо перші врахують побажання, других, або останні, навпаки запропонують якусь інновацію і переконають своїх клієнтів в їх ефективності, то я, вважаю, що такий форум досягнув мети.

 –А як держава, і зокрема Мінагрополітики могли б зорієнтувати сільгоспвиробників і ринок на інноваційний підхід у застосуванні міндобрив? Може, потрібно розробити і затвердити відповідну цільову програму?

Що роблять японці, коли в них закінчується риба? Беруть човен, виходять в море і ловлять її, що роблять в колишніх республіках СРСР,  коли виникає проблема? Пишуть програму. Якийсь тиск, вимоги, обмеження – це в минулому. Як на мене, треба знайти формулу постійного діалогу влади, науки, виробників хімічних засобів та аграріїв. Оцей форум – одна з форм такого спілкування. Наприклад, влада прислухалася до пропозицій аграріїв, щодо антидемпінгу, зменшення мит на імпорті міндобрива з інших напрямків. І це чудово. І далі спільно треба напрацьовувати нові рішення, щодо ситуації на ринку, яка постійно змінюється. Та головне – фінансова спроможність аграрія, якщо вона підвищуватиметься, то й технологічний рівень виробництва зростатиме. А тому ще раз закликаю трейдерів до гнучкості у стосунках зі своїми клієнтами.

Розмову вів Олександр КАРПЕНКО.

Інфоіндустрія