Аграрії намагаються мінімізувати збитки на наступний сезон

Український агросектор за останні 20 років уперше став збитковим. Лінію збитковості у 2022 році перейшли як зернові, так і соняшник.

Про це під час конференції «Ефективне управління агрокомпаніями» (LFM) повідомив гендиректор аграрної компанії ІМК Алекс Ліссітса.

Вітальним словом відкрили конференцію Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський та членкиня наглядової ради Агро-Регіон, віцепрезидентка УКАБ Катерина Рибаченко, підкресливши важливість збереження стабільної, наскільки це можливо в реаліях війни, діяльності сільськогосподарського сектору України для зміцнення економіки держави. «Сьогодні ми всі живемо в новому світі, щоденно запитуючи себе, чи це правильно, що ми продовжуємо своє буденне життя, коли гинуть воїни. Однак, це наша з вами спільна відповідальність – утримати економічний фронт, щоб він не впав раніше, ніж наступить Перемога. Тож найкраще, що ми можемо зробити, продовжувати те, що вміємо найліпше – підтримувати діяльність агросектору», – зазначила Катерина Рибаченко.

Й вже під час першого кейсу генеральний директор ІМК Алекс Ліссітса приділив особливу увагу питанню виживання та збереження стійкості бізнесу в умовах воєнного стану: «Агросектор зміг вижити у нових реаліях за рахунок того, що в 2021 році мали високу врожайність і прибуток, сформувавши великі перехідні залишки зернових і бобових  та суттєві фінансові накопичення. Крім цього, посприяли відновлення експорту «зерновим коридором» та «безмит» із ЄС. Також фактично «з нуля» були створені нові логістичні маршрути, розбудовані потужності в Дунайських портах, в 2022-2023 рр. посіяли та зібрали високий врожай. Водночас, наразі «зерновий коридор» став частиною історії в цій війні, «зависло» зерно в портах Одеси на більше сотні мільйонів доларів, Польща та інші партнери блокують експорт в ЄС, відбувається руйнація ворогом нашої аграрної інфраструктури, постійно дорожчає виробництво, знижуються закупівельні ціни на основні групи агропродукції. І як результат – український агросектор вперше за останні 20 років став збитковим. Лінію збитковості у 2022 році перейшли як зернові, так і соняшник. Якщо говорити про масове банкрутство, то воно може розпочатися наприкінці 2024 року або на початку 2025».

Виступом на дотичну тематику продовжив конференцію генеральний директор УКАБ Роман Сластьон. В межах презентації «Проміжні підсумки сезону: виробництво, експорт, логістика» спікер розповів про очікуваний валовий збір основних зернових культур, можливі структурні зміни в наступному році, показники експорту та функціонування логістичних шляхів і причини, через які висока врожайність цього сезону може зіграти злий жарт з агросектором. «Багато аграріїв цього року перейшли із зернових на олійні культури, розуміючи, що останні при проблемах з логістичними ланцюжками, мають більше шансів бути експортованими. Щодо цін, то ситуація не така оптимістична, як минулого року, триматися стає все складніше, половина від вартості зернових йде на логістику, з олійними ситуація трохи краща. Водночас, для цукрової галузі це вже третій поспіль успішний рік, маємо потенціал до подвоєння обсягів з експорту цукру, якщо не буде перешкод в експорті до ЄС. Щодо тваринництва, то позитивні тенденції маємо в нарощенні поголів’я на сільськогосподарських підприємствах та у збільшенні рентабельності виробництва. Загалом для всіх агрогалузей визначальними факторами на наступний рік стануть: динаміка цін на інших експортних ринках, можливість експорту через Чорне море та ЄС, зниження вартості логістики, доступні кредити, ціни на енергію та курс гривні», – повідомив Роман Сластьон.

Питання ресурсного забезпечення агровиробників набуває в воєнних умовах ще більш гострої актуальності, ніж зазвичай, тому перша панельна дискусія була присвячена тому, як в часи турбулентності приймати спокійні та виважені рішення щодо потреб у купівлі добрив, ЗЗР, техніки й насіння.

Генеральний директор Vӓderstad Україна Віталій Філатов пояснює: «Цьогорічний світовий ринок с/г техніки був на підйомі, але компанії хотіли продати продукцію на преміальні ринки. Водночас, український ринок всіх типів техніки впав на 50% та точно не досягне найближчими роками рівня 2021 року. Оскільки ринок України не є преміальним, він є ризикованим, при виборі куди продавати Україна не є першим рішенням для менеджерів провідних компаній». Керівник групи технічної підтримки олійних культур «Сингента», кандидат сільськогосподарських наук Геннадій Малина окреслив ситуацію на ринку насіння, зазначивши, що умови локального вітчизняного виробництва в ідеальному стані, погодні умови сприяли для отримання якісного насіння й наразі розпочинається збирання соняшника та кукурудзи, після чого вже гратиме провідну роль доробка – доведення посівного матеріалу до потрібної якості для поставки до споживача.

Керівник проєкту «Інфоіндустрія» Дмитро Гордейчук поділився своїми спостереженнями щодо ситуації з доступністю добрив: «До війни Україна тривалий час була одним з лідерів експорту азотних добрив, однак через бойові дії деякі заводи втрачені, а блекаути призвели до того, що заводи працювали у збитки. Минулого сезону імпортували 730 тис. т добрив, а мали імпортувати близько 1 млн т. За нашими підрахунками, Україна потенційно може імпортувати 200 тис. т добрив на місяць, коли ж загальне споживання є більшим. Тобто імпорту не буде достатньо, нам необхідний свій виробник. Наразі маємо патову ситуацію, бо аграрії майже не закупили добрива на осінь, 35% від потреб азотних добрив аграрні холдинги закупили на весну. Водночас, коливання цін на азотні добрива впливають на весь ринок добрив. Маємо надії, що ближче до весни можна буде очікувати заспокоєння ринку та збільшення споживання добрив».

Директор сільськогосподарського виробництва агропромхолдингу «Астарта-Київ» Вадим Скрипник підсумував дискусію: «Розглядаючи проблематику забезпечення підприємств ресурсами, бачимо що в Україні відбувається переорієнтація ринків, звільнюються ніші та одночасно заповнюються іншими учасниками. Міжнародні компанії налаштовані працювати в Україні, незважаючи на ризики. Разом з тим, на переважну більшість агроресурсів спостерігається підвищення цін як на вітчизняних ринках, так і на світових, що може скоригувати попит з боку споживачів».

Крім цього, Анна Лебединець, асоційована директорка, старша банкірка Агробізнес, ЄБРР, презентувала учасникам конференції результати роботи ЄБРР в Україні після початку повномасштабної війни, а також перерахувала види підтримки інвестицій в розвиток сектору, основні й грантові інструменти фінансування, котрі доступні аграріям. «Ми пишаємося тим, що не припинили інвестиції та продовжували підтримувати бізнес України. Продовольча безпека є одним з ключових напрямків для ЄБРР. У 2022 році загальні інвестиції в Україну сягнули €1,7 млрд з урахуванням грантів і обороту TFP, у 2023 році проінвестовано €1 млрд. Враховуючи наслідки війни та складну фінансову ситуації бізнесу, коли є можливість профінансувати більш дешевими ресурсами, то ми робимо кроки, щоб спонукати наших клієнтів до залучення грантів щодо розроблення стратегій сталого розвитку, енергоефективності, оцінки впливу змін клімату, релокації бізнесу», – наголосила спікерка. 

Більш детально тема залучення коштів була розкрита під час другої панельної дискусії «Фінансування агробізнесу під час війни: інструменти, ризики, гарантії». Міністр економічного розвитку і торгівлі України 2014-2016 рр. Айварас Абромавічус переконаний, що український агросектор однозначно чекають складні часи, оскільки з початку війни кількість депозитів на емісійних рахунках значно збільшилась. Директор департаменту середнього корпоративного бізнесу та МСБ Credit Agricole Bank Олександр Шелест запевнив: «На сьогодні в Україні не існує «червоних ліній» для кредитування, навіть в прифронтових регіонах фінансування можливе, однак на індивідуальних засадах, в кожному випадку окремо розглядаються проєкти, під які необхідні гроші, та зважуються ризики. Бо якщо сьогодні ми не підтримаємо клієнта, то завтра просто не будемо існувати».

«Прозорість ведення бізнесу є ключовим фактором у процесі пошуку фінансування, особливо в залученні грантів та партнерів. Зараз саме бізнес-партнерство дає змогу зробити більше, ніж раніше, особливо  в напрямках інвестування в інфраструктуру переробки та експортної логістики», – розповів комерційний директор «Астарта-Київ» Вячеслав Чук. Директор «Доброзем» Дмитро Пасічник доповнив дискусію розкриттям питання вкладання коштів в купівлю землі: «Війна вплинула на динаміку купівлі-продажу земельних ділянок. В областях, котрі ближчі до лінії фронту, великого ажіотажу покупки в інвесторів немає, бо існують суттєві ризики. Щоб вкладатися там в землю аграрію необхідно побачити, що дохідність із земельної ділянки буде більшою, ніж в інших регіонах. В західних та центральних областях вже більший попит. Однак, загалом по Україні співвідношення попиту та пропозиції значно змінилось: до війни кількість осіб готових купити землю складала 60-70% ринку, наразі ж – 30-40%».

Надзвичайно цікавою виявилася дискусія «Забезпеченість персоналом сьогодні та у майбутньому: основні виклики та пріоритети», в межах якої керівник практики Human Capital Advisory Services «Делойт» в Україні Яків Акулов наголосив, що особливо важливою сьогодні при роботі з кадрами стає тема турботи та підтримки, оскільки, як продемонструвало дослідження  «Делойт», домінуючою стає підтримка не тільки через програми та пільги, а й жива підтримка в реальному часі, що потребує великої уваги з боку HR-персоналу.

З цією тезою погодилась й виконуюча обов’язки директора з управління персоналом напряму Агро МХП Оксана Рева, додавши: «Наразі агрокомпанії відчувають кадровий дефіцит сезонних та робітничих спеціальностей. Спеціалістів високої фахової підготовки або перекупляють, або мобілізують. У спілкуванні з працівниками ми все частіше переходимо до індивідуальних підходів, досліджуємо тенденції на ринку праці, дивимося хто та як реагує на певні зміни, забезпечуємо конкурентоспроможною заробітною платою. Проте, цього не достатньо, ще необхідно створювати бренд соціально відповідального роботодавця, підтримувати імідж сучасного агросектору, звертати увагу на графіки та умови роботи, спрощувати виробничі процеси завдяки діджиталізації».

«Якщо хочеш ідеального працівника – візьми та виховай його. Тому роботу з кадрами необхідно розпочинати ще зі школи, руйнуючи стереотипи, що агро – це не цікаво. Молодь потрібно «драйвити», розповідаючи про інновації, сучасні супутникові технології. Бо ж ще на початку пандемії ми прийшли до висновку, що на регіональному рівні треба піднімати кваліфікацію кадрів, а найефективніше це зробити – самостійно навчаючи майбутнього працівника», – поділилася своїми думками директорка з персоналу CFG Ірина Романенко.

Керівник напряму Agrohub HR360 Дмитро Лєбєдєв підняв питання працевлаштування ветеранів: «Наша компанія проводила дослідження щодо того, як компанії співпрацюють з  демобілізованими. Й ми побачили, що частина компаній не стикалась з такою проблемою, для інших це не є актуально, й лише невелика частина організацій має робочу групу, яка вивчає ситуацію, та відповідально ставиться до розробки стратегій співпраці з ветеранами. Це демонструє те, що існує велика потреба навчати персонал компаній взаємодіяти з ветеранами, а також забезпечити працевлаштування демобілізованих».

Наостанок директорка Благодійного Фонду «МХП – Громаді» Тетяна Волочай наголосила на важливості цінностей для підтримки єдності: «В Україні продовжується війна, зокрема, війна цінностей. Це те, що об’єднує і співробітників, і громади. Й перш за все, ми маємо розуміти свою національну ідентичність, пишатися, що ми – українці. До того ж, люди в регіонах та громади страждають ефектом патерналізму, коли вони вирішили, що від них нічого не залежить. Тож необхідно розвивати громади, щоб продемонструвати, як багато залежить від їх дій та небайдужості».

Драганчук Михайло, No Tiller

Нас чекають важкі роки, масове банкрутство агровиробників стає реальністю, і ми повинні знайти шляхи до виживання та росту.

Важливо пам’ятати, що після кожної проблеми приходить час діяти. Можливо, час змінити підхід і зосередитися на зниженні собівартості продукції, а не лише на високих врожаях. Нам потрібно розуміти, як управляти обмеженими ресурсами і долати економічні виклики.

І тут також треба дуже фаховий аналіз. На ціну, яка складається на українському ринку в умовах таких критичних обмежень експорту, при всьому бажанні, аграрії не впливають, а зниження собівартості – це те, на що вони можуть впливати і те, що допоможе їм вистояти під час війні.

Як знайти баланс між ефективністю і економічністю в цих умовах? Коли обмежені та дорогі ресурси, коли паралізований експорт продукції, чи потрібен нам в країні такий великий обсяг сільськогосподарської продукції, якщо він призводить до збитків? Як далі рухати аграрний комплекс країни вперед у цій ситуації? Де шукати сили і ресурси?

Знайти відповді на ці важливі питання – це завдання, над яким потрібно працювати разом як аграрній спільноті, так і владі. Це не легка задача, але разом ми можемо знайти шляхи до розвитку.

На завершення, хочу відзначити, що усім нам потрібна енергія та драйв для подальшого розвитку. Рок-гурт KOZAK SYSTEM додав своєї енергії цій події, і їх виступ був додатковим джерелом натхнення.

Нехай ця конференція стане початком для змін та нових ідей у аграрному секторі. Важливо залишатися разом та рухатися вперед, навіть у найважчі часи.

АСТАРТА

Директор з сільськогосподарського виробництва Астарти, Вадим Скрипник модерував дискусійну панель «Насіння, ззр, техніка, добрива: зберігаємо спокій в часи турбулентності».

– Як компанії пережили минулий рік і що нас чекає в майбутньому? Саме на аналізі і прогнозуванні цих питань ми сфокусували свою увагу під час дискусії.

-Розглядаючи проблематику забезпечення підприємств насінням, добривами і технікою, ми дійшли до висновку, що в Україні відбулася переорієнтація ринків, і ніші, які звільнилися, у зв’язку з війною, заповнилися іншими учасниками.  Звичайно, що суттєво ускладнилася логістика і конкуренція, але в цілому ситуація контрольована. Відповідно усі компанії налаштовані працювати і будувати стратегічні плани. Натомість поглиблювати співпрацю учасники дискусії готові з тільки відповідальними постачальниками, які дотримуються у своїй діяльності принципів сталого розвитку та не співпрацюють з країною-агресором.

Комерційний директор Астарти, Вячеслав Чук, взяв участь в панельній дискусії “Фінансування агробізнесу під час війни: інструменти, ризики, гарантії” конференції “Ефективне управління агрокомпаніями” (LFM23).

-Зараз усі сфокусувалися на інвестуванні в інфраструктуру власної переробки та експортної інфраструктури. Ми приємно здивовані тим фактом, наскільки війна об’єднала всі бізнеси і зараз саме бізнес-партнерство дає змогу зробити більше, ніж раніше.

Висновки

Як мінімум –  ми, в передчуттi, закриття і масової еміграції в 24-25 році агрохолдингів і крепеньких фермерів. Якщо арифметика буде відємною – не буде ніяких нових схем вирощування, біопрепаратів, нової техніки, тощо…

Читайте нас у Telegram