Земельна реформа в Україні: “Шлях до розквіту, чи руїни?”

Україна зупинилася перед своїм чи найвідповідальнішим кроком за роки незалежності – завершальним етапом земельної реформи. Куди цей крок? До розквіту, чи руїни? Відповіді на ці запитання намагаються знайти численні дискусії, організовані як владою, так і різними політичними силами та громадськими об’єднаннями. Стає зрозуміло, що учасники цього процесу розділилися на два табори: прихильників негайного скасування мораторію на вільний продаж сільгоспугідь з одного боку і прибічників зваженого підходу, який враховує тяжку ситуацію в країні та намагається поєднати у своїй моделі інтереси держави, виробників, громад, власників землі, з іншого. До першої категорії слід віднести високе чиновництво, значну частину депутатського корпусу, котра готова взяти під козирок на будь-яку команду із Банкової, менеджмент великого аграрного бізнесу з часткою іноземного капіталу, представників експертного та навколоаграрного середовища, до другої – науковців,  керівників середніх та малих аграрних формувань, більшість власників паїв. Судячи зі змісту Земельних форумів (Львів, Харків, Кропивницький), до останньої сили можна віднести і Аграрну партію. Останню точку у цьому циклі земельних слухань поставило велике зібранням в Українському домі, яке відбулося 24 березня.

Дванадцять кроків до земельного старту

Доповідала доктор економічних наук Ольга Ходаківська. Загалом, вона не сказала нічого нового. Але це скоріше плюс, ніж мінус, бо напрацювання Експерної групи, яку вона очолювала, увібрали всі зойки та пропозиції аграріїв з приводу земельної реформи, які лунали  впродовж останніх п’ятнадцяти років. Земельна реформа не повинна бути самоціллю, а має ставити перед собою конкретні завдання, заявила Ольга Ходаківська. Головна з них – збереження українського села, з неї випливають всі інші цілі: сталий розвиток сільських територій, місцевих громад, створення належних умов для розвитку фермерських господарств, ефективне управління земельними ресурсами, гарантування права власності на землю. Відповідно до цих цілей аграрії пропонують такі кроки, які мають передувати земельній реформі.

Крок перший: розробити прийнятну модель земельних відносин, яка відповідатиме загальнонаціональним інтересам. Другий: прийняття загально державних та регіональних програм із підтримки розвитку фермерських господарств, малих та середніх підприємств, обслуговуючої кооперації шляхом гарантування доступу до земельних та дешевих довгострокових фінансових ресурсів, розбудови глибокої переробки, збутової мережі, у тому числі  структур для виходу на зовнішні ринки. Третій: запровадження єдиного податку, який справлятиметься з одиниці земельної площі і не змінюватиметься протягом тривалого періоду. Четвертий: запровадження дієвого механізму консолідації земель, який полягатиме в їх об’єднанні, обміні, зміні меж тощо.  П’ятий: гарантування переважного права орендарям-фермерам на продовження договору оренди земель державної власності без процедури участі в земельних аукціонах. Шостий: добитися передачі права розпорядження землями за межами населених пунктів від органів Держгеокадастру до територіальних громад, що сприятиме зміцненню фінансової основи місцевого самоврядування. Сьомий: гарантування прав власності на землю, створення правових механізмів для цього. Восьмий: ефективне управління земельними ресурсами, забезпечення сталого користування та їх екологізації, для цього аграрії наполягають  на проведенні інвентаризації земель за формами власності і суб’єктами господарювання. Ольга Ходаківська навела такий приклад. За даними Держгеокадастру, дані про 61 адміністративний район, які внесені до Земельного кадастру, значно перевищують площі цих територій, що свідчить про те, що у нас одні й ті ж земельні ділянки можуть належати двом або й трьом власникам. Дев’ятий: формування резервного фонду земель, який має становити не менше 10% площ, що знаходяться в межах територіальної громади із чітким розподілом повноважень щодо розпорядження ними між органами державної влади та місцевого самоврядування. Десятий: сформувати відкритий реєстр власників і орендарів земель сільськогосподарського призначення, врегулювати правовий режим невитребуваних паїв та земель колективної власності. Одинадцятий: усунення помилок в роботі Держгеокадастру, які полягають у повільному наповненні кадастрової системи, накладенні меж суміжних ділянок, невідповідності системи земельних координат. Дванадцятий: заснування Земельного банку, створення Державного земельного фонду, який має управляти земельними ресурсами, контролювати їхній обіг та раціональне використання, моніторити ціни та рівень орендної плати, протидіяти земельному рейдерству. Ця інституція могла б викуповувати земельні ділянки в тих осіб, які не мають спадкоємців; надати можливість фермерам, які тривалий час орендують земельні ділянки державної власності, викупити ці ділянки на умовах відстрочення платежу.

Загалом, на думку Аграрної партії, треба зробити дванадцять кроків, аби підійти впритул до запровадження вільного обігу сільгоспугідь. Чи все врахувала Експертна група Ходаківської? Хотілося б додати до цього списку ще й необхідність приборкання корупції, реформу судової системи, відновлення довіри до влади, яка сьогодні дорівнює нулю, припинення війни тощо. Зрештою, земельну програму партії намагалися доповнити учасники форуму. Так, на думку фермера з Черкащини Валерія Перепелиці, подолати корупцію в Держгеокадастрі можна лише його ліквідувавши. Депутат Чернігівської облради Арсеній Дідур нагадав депутатам, які хочуть торпедувати мораторій на продаж сільгоспугідь із допомогою Конституційного Суду, про уроки Януковича, який із допомогою цього органу узурпував владу. Молодий науковець Віталій Данкевич презентував результати свого соціологічного дослідження, які свідчать про те, що власники паїв панічно бояться скасування мораторію на продаж сільгоспугідь.

Авантюрна земельна реформа в Україні – фактор дестабілізації у всьому світі

Піком дискусії став виступ лідера партії Віталія Скоцика, який підняв українську земельну проблему на глобальний рівень. Він нещодавно побував на конференції Республіканської партії США, тож мав змогу подивитися на  ситуацію в Україні очима провідних політиків цієї країни. Треба сказати, враження у них доволі кепське. Не бачать вони тут поки що жодного політика, якому можуть довіряти. Віталій Скоцик за результатами свого перебування у Вашингтоні вивів таку логічну формулу: сьогоднішня Європа не може бути стабільною та економічно сильною, без стабільної України; США, своєю чергою, не можуть бути економічно сильними без стабільної Європи, як політичного і торгового партнера. Земельна реформа в Україні це або фактор стабілізації, або повної дестабілізації у всьому світі. Адже світова історія свідчить: причиною всіх воєн є земля.

«Тож ми боремося не тільки за життя українського народу, не тільки за долю поколінь нинішніх і майбутніх, а й за стабільність у всьому світі», – заявив Віталій Скоцик. Він назвав великим лукавством твердження про те, що вільний обіг земель привабить великі інвестиції в АПК. Для інвестора ключовим питанням є  стабільність земельних відносин. «Не можна пояснити розумними словами те, що тут відбувається, – продовжував лідер Аграрної партії. – Якась безглузда реальність. Люди, які мали б щось робити для проведення повноцінної земельної реформи, намагаються скористатися моментом, як це було у 1990 роках, щоб украсти українську землю. Хлопці, які хочуть дикого ринку землі, бачать землю лише в своїх кишенях Але ситуація вже ж не та. У них мав би спрацювати інстинкт самозбереження»…

Віталій Скоцик заявив про те, що Аграрна партія оголошує загальнонаціональний збір підписів для того, щоб згідно з 13 статтею Конституції України ініціювати Всеукраїнський референдум щодо недопущення впровадження купівлі-продажу землі доти, поки не будуть створені для цього належні умови.

«Цей захід – підсумок усіх форумів, які відбулися в регіонах. Завдяки їм 12 кроків, які ми виносили на розгляд, були суттєво доповнені. Ми почули думку українського народу, ми, зрештою, і є український народ, але перед нами стоїть ключове завдання: зібрати підписи, які мають вимірюватися мільйонами і це буде показник того, наскільки український народ готовий будувати свою державу і боротися за майбутнє своїх дітей», – так лідер Аграрної партії підсумував захід, який відбувся в Українському домі.

Олександр Карпенко.

Резолюція Земельного форуму

Проблеми та першочергові завдання завершення земельної реформи в Україні

Ми, учасники Земельного форуму, констатуємо, що в Україні протягом останніх 25 років так і не завершено земельну реформу. Дотепер не розроблено та не запроваджено усього комплексу законодавчого й нормативно-правового забезпечення, необхідного для захисту, збереження, ефективного та раціонального використання національного надбання — українських земель.

Натомість питання обігу земель сільськогосподарського призначення вкрай заполітизовано та перетворено у засіб розколу українського суспільства. Окремі політики, представники олігархічних кіл, відверто і цинічно намагаються вкрасти українську землю, послуговуючись брехнею, обманом та шахрайськими схемами. Український народ прагнуть повністю усунути від процесу ухвалення рішень щодо майбутньої долі українських земель. Про це свідчить, зокрема, бажання скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення через Конституційний Суд.

До ключових проблем, що заважають цивілізованому розвитку земельних відносин, належать:

·         Двозначність сучасної земельної політики. Попри публічні заяви про передачу прав розпоряджатися державними землями громадам, головним розпорядником дотепер залишається Держгеокадастр та його територіальні органи. Блокуються законодавчі зміни, покликані розширити права громад у сфері користування землею.

·         Забюрократизована та корумпована система з оформлення дозвільних документів, пов’язаних із правом власності та орендою землі. Уся система розгляду звернень у Держгеокадастрі штучно спрямована на порушення земельних прав громадян, паперову тяганину та примус до хабарів.

·         Зволікання щодо розв’язання існуючих проблем із державним земельним кадастром. Має місце повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій, межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо.

·         Неврегульованість проблем щодо невитребуваних земельних часток (паїв), черезсмужжя, дрібноконтурності, земель колективної власності, управління землями сільськогосподарського призначення державної власності.

·         Блокування проведення належної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення. У різних документах по-різному зафіксовано приналежність певних ділянок до тих чи інших районів. Таких «спірних земель» між районами може бути від 2 до 5 тисяч га, що створює широкі можливості для рейдерства.

·         Відсутність єдиного бачення земельної реформи, яка б ураховувала інтереси народу України, який є головним власником землі згідно з Конституцією, та української держави і українських громад.

·         В Україні процвітає тіньовий ринок земель, до якого мають доступ виключно великі агрохолдинги та олігархи. Господар, який роками працює на землі, не має повноцінних прав, його знищують. Тисячі людей втрачають роботу і свою власність.

Замість пошуку суспільного діалогу з питань запровадження прийнятного для України та її народу механізму обігу земель, ми бачимо лише спроби впровадження окремих елементів ринку земель в інтересах олігархічного капіталу. У разі реалізації цих схем українців пограбують, як це сталося у 1990-х, коли у народу було вкрадено промисловість.

Для запровадження цивілізованих земельних відносин необхідно створити повний пакет законодавства, яке:

1)      Визначає власником землі виключно громадян України.

2)      Встановлює кваліфікаційні та фахові вимоги до осіб, які беруть в оренду чи прагнуть обробляти землю.

3)      Закріплює обмеження щодо площі земель, яка може перебувати: у володінні однієї особи, в обробітку одного землекористувача, в оренді одного землекористувача.

4)      Забезпечує роботу відкритого реєстру прав власності на землю, передбачає проведення інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання.

5)      Передбачає створення правових і соціально-економічних механізмів ефективної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського призначення (у першу чергу особами літнього віку, які не мають спадкоємців).

6)      Визначає і законодавчо закріплює баланс земель, встановлює граничні показники розораності та інші у прив’язці до чіткого районування, забороняє вести господарську діяльність у заповідних зонах та прибережних захисних смугах.

7)      Встановлює граничні мінімальні орендні ставки на землі сільськогосподарського призначення та чіткий механізм їх встановлення, виходячи з оцінки якості земель.

8)      Передбачає перегляд показників нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, знизивши їх вартість до рівня орних угідь.

9)      Передбачає створення Земельного банку, основним завданням якого є збереження кількості та якості земель, а також контроль за їх обігом.

10)  Закріплює параметри охорони земель, їх консервації та рекультивації, а також збереження й відтворення родючості ґрунтів.

11)  Упорядковує і визначає статус земель для суспільних потреб (земля, що належить церквам або громадським товариствам, таким як товариство сприяння армії тощо), а також гарантує задоволення потреб громади у земельних ділянках, у першу чергу для сінокосіння і випасання худоби, городництва та індивідуального житлового будівництва.

12)  Передбачає розроблення Загальнодержавної і регіональних програм підтримки фермерських господарств, малих і середніх підприємств та заснованих ними сільськогосподарських кооперативів шляхом забезпечення доступу до дешевих кредитів, земельних і матеріально-технічних ресурсів, ринків збуту.

13)  Забезпечує усебічний захист і гарантування прав селян-орендодавців.

14)  Закріплює переважне право орендаря (фермера) на продовження договору оренди земель державної і комунальної власності без його участі у земельних торгах (аукціонах).

15)  Забезпечує необхідні умови для виробництва продукції кінцевого споживання та сприяє створенню доданої вартості й нових робочих місць у сільській місцевості.

16)  Забезпечує можливості для відродження української економіки через зростання аграрного сектора як стратегічно важливої галузі в сучасних умовах.

Аграрна партія оголошує початок всеукраїнського збору підписів на захист землі.

Після підготовки повного пакету законодавства, його широкого громадського обговорення питання майбутньої моделі обігу земель сільськогосподарського призначення має бути обов’язково винесене на всенародний референдум.

Ми вимагаємо проведення прозорої та цивілізованої земельної реформи. Її головною метою має стати створення моделі поводження із землею, яка зробить українців заможними, забезпечить розумне, екологічне та ощадне використання земельних ресурсів.

Настав вирішальний момент, коли український народ може втратити свою землю. Ця резолюція є програмою дій усіх відповідальних сил суспільства, що прагнуть зберегти національне багатство і передати його наступним поколінням. Якщо сьогодні відступимо ми – програє вся Україна! Відстоїмо українську землю разом!

Резолюція ухвалена на Земельному форумі 24 березня 2017 року.

Інфоіндустрія

 

Читайте нас у Telegram