Земля сільськогосподарського призначення була, є і буде власністю українського народу — Ігор Швайка

Багатьох українців цікавить, що буде із землею сільськогосподарського призначення та яких законодавчих змін очікувати аграріям. Свій погляд на рух земельної реформи в Україні, діяльність Держзембанку, кредитування аграріїв, обмеження земельних банків агрохолдингів  висловив міністр агрополітики та продовольства України, Ігор Швайка в ексклюзивному інтервю Інфоіндустрії.

Чи є необхідність продовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призачення, як ви вважаєте?

Я вважаю, що немає необхідності продовжувати мораторій. Земля сільськогосподарського призначення була,  є і буде власністю українського народу. Вона була, є і повинна бути державною власністю. Земля повинна використовуватися середніми і малими сільськогоподарськими підприємствами на засадах оренди або постійного, чи тимчасового користування з контролем з боку держави.

Той обсяг земель, який був розданий громадянам під час розпаювання, повинен бути викуплений державою в особі спеціального уповноваженого органу. Таким уповноваженим робочим органом може виступити Земельний банк. Держзембанк буде уповноваженим державою органом, який володіє землею сільськогосподарського призначення. Розпоряджатися цією землею буде держава через місцеві громади.

Місцевій громаді краще видно, хто і з якою інтенсивністю використовує землі. Тому сьогоднішній мораторій є явищем тимчасовим і паузою в подальшому руху земельної реформи.

Я впевнений, що цей процес мусить закінчитись досить швидко, оскільки жодного із реальних товаровиробників (як дрібних, так і великих) не цікавить придбання земель у власність.  У них немає коштів для того, щоб і в землю вкласти, і виробництво продовжувати.

У сільгоспвиробників є достатньо ресурсів для того, щоб сплачувати за користування і оренду землі  та звітувати перед державою про збереження родючості ґрунтів.

Ось така позиція у Міністра, і вона повинна бути  втілена в українській державі.

В Україні планувалося, що Держзембанк буде кредитувати малих та середніх сільгоспвиробників. Чи будуть здійснені ці плани?

На сьогодні плани щодо кредитування Держзембанком здійснити не можна. Земельний банк зараз у складному стані, він підлягає ліквідації. Оскільки і володіти землями, і кредитувати  — це небезпечне  поєднання двох різних функцій, і  це було частиною злочинного плану колишньої влади. Я вважаю, що таке поєднання функцій небезпечно залишати в одних руках.

Земельний банк повинен бути банком першого рівня. В нас повинен бути Національний банк, який особисто з суб’єктами господарювання не працює, і  Державний земельний банк зі схожим статусом. Перший буде займатись грошима, другий – землею. Третій банк з подібним статусом в Україні вигадати неможливо.

Чи можливо в Україні створення Аграрного банку в перспективі, який буде фінансувати аграріїв?

Так, створення Аграрного банку в Україні можливо. Але це буде профільний банк. В нас зараз спостерігаються динамічні зміни, і в тому числі на банківському ринку. Цілком можливо, що ми найближчим часом будемо мати певні нариси Аграрного банку.

Цей банк буде у державній власності?

Можливі різні варіанти. Питання не у власності банку, а на чому він буде спеціалізуватися  і як він це буде робити.

На які  суттєві зміни щодо оподаткування слід очікувати аграріям в Аграрному кодексі?

В 2014 році ми не торкаємось питань оподаткування. Ми домовились не торкати їх до 2015 року.

Після внесення змін до Конституції в 2014 році — цей процес повинен розпочатися. Ми, політична еліта, очікуємо, що цей процес завершиться в 2014 році.

На черзі в 2015 році стоять питання про ухвалення нового Митного кодексу, нового Податкового кодексу, і, власне, Аграрного кодексу, який повинен бути кодифікованим зібранням всіх тих нормативних документів, частина яких є мертовнародженими нормами, частина яких є взаємосуперечливими нормами.  А в ході кодифікації законодавства досягається той ефект, що аграрний сектор отримує один документ з чітко прописаними правилами. В Аграрному кодексі буде загальна частина, де викладено понятійний апарат і загальні правила, та спеціальна частина, де викладені напрямки, по яким працює аграрний сектор.

Це можна сказати і по держстандартам, так ?

Думаю, так. Це буде наступним кроком. Озвучивши цю концепцію, і перебуваючи на першому етапі, я відчуваю певне полегшення, бо кожен, хто задає питання, він наштовхує на наступний етап розвитку.

Я думаю, ми зможемо врегулювати проблему стосовно держстандартів. Ті  обмеження, які накладає членство в ЄС або підписання угоди про Асоціацію – це один бік справи, з другого боку Україна отримає певну кількість привілеїв, прав і можливостей.

Як ви ставитеся до обмеження земельного банку для сільськогосподарських виробників?

Тривалий час в Україні обговорювали  ситуацію з обмеженням земельного банку сільськогосподарських підприємств.  В законі «Про ринок земель» про це йде мова, зокрема. В результаті  — мінімальний показник визначили, середній визначили, а, коли дійшли до максимального, то ціною вирішення питання стали політичні торги. Чому? У одного підприємства 300 тис. га, у іншого 600 тис. га – і під кого писати правила, якщо у кожного є група підтримки у Верховній Раді або у міністерстві?

Цікавим є приклад прибалтійських країн: вони ввели обмеження максимального земельного банку для сільгоспвиробників, але при цьому закріпили правило: реституція не допускається.

Тобто не допускається вилучення земель чи примусовий розподіл. Якщо у вас 500 тис. га при максимальній межі  в 100 тис. га — фізично їх ніхто не чіпає. Ринок поставить сам все на свої місця.

Завтра ти включаєшся в економічний процес і розумієш, що твої 500 тис. га «тріщать по швам» — це забагато для ринку. Підприємець втрачає мобільність, подовжується час на прийняття управлінського рішення і т.д.

АПК став першою мішенню економічної війни, яка розгорнулася між двома сусідами: Україною та Росією. Які перші кроки можна очікувати по реальному вирішенню цією проблеми? Наскільки безповоротні втрати, які уже відбулися?

Немає безповоротних втрат, є ускладнення. Ми переорієнтуємо діяльність: якщо вчора Україна експортувала молочні продукти до Росії, то сьогодні буде виробляти сухе молоко, яке закупить Аграрний фонд України. І в подальшому Україна буде переорієнтовуватися з російських на інші закордонні ринки. Ми зустрічаємось з послом Казахстану, який висловив зацікавленість щодо співпраці у продовженні постачання нашої продукції в Казахстан. Зараз є проблема в Росії як в транзитері, яка не хоче поставляти продукцію. Ця політика болісно б’є не тільки по Україні. Якщо в Україні певний товар може пропасти, то в Казахстані його немає чим замінити. Це стосується і  молочних продуктів, і м’ясних виробів.

На минулому  ми тижні провели наради із виробниками молочної продукції. Сьогодні працюємо над тим, щоб не допустити критичного зниження закупівельної ціни на молочну сировину. Закупівельна ціна за 1 л молока для підприємств планується 4,20, а для населення 2,20 гривень за літр молока другого ґатунку і 2,50 грн. за молоко першого ґатунку. Ці ціни прописані в меморандумі, який ми плануємо підписати з представниками галузі. І протягом літнього періоду ми не маємо права знизити цінову планку.

По роботі із зовнішніми ринками, ми провели 15 квітня зустріч із представниками посольств різних країн, практично кожен із них має потребу у проведенні двосторонньої зустрічі з Міністром аграрної політики для вирішення питань постачання продовольства. В світі все збалансовано, ми знайдемо нові виходи із складних ситуацій.

Якою ви бачите державну підтримку на даний час в галузі тваринництва?

У нас відбулося суттєве скорочення більшості бюджетних видатків, в тому числі на аграрну галузь. Вже відбулось переосмислення і повторний розгляд сум, які будуть виділятися на галузь. Скасовано низку державних цільових програм, під які не виділялось фінансування.  Стосовно конкретних  сум на підтримку аграрної галузі, то їх розмір ще буде розглядатись.

Наразі опрацьовується Програма розвитку і підтримки сільського господарства.

Чи можливе залучення закордонної підтримки в аграрний сектор України?

Безумовно. Ми активно над цим працюємо. Наприклад, є зацікавленість з боку Литви щодо побудови заводів. Франція ініціює проведення навчання наших фермерів.

Німецькі інвестори готові вкладати кошти в розвиток сільськогосподарського виробництва, особливо в свинокомплекси, і ми, зі свого боку, повинні просто їм не чинити перешкод, як це часто відбувається сьогодні. Справа в тому, що німецькі інвестори не розуміють слово «хабар» при отриманні документів на землю. Наша головна задача — зробити німця, француза, британця задоволеними від роботи в Україні, щоб він повернувся для подальшої співпраці. Наше завдання — зробити безпечними роботу інвесторів.

Як Мінагрополітики планує будувати співпрацю з профільними асоціаціями?

Є один підхід до всіх асоціацій: вони представляють галузь. Міністерство «не роздає кожній сестрі по сережці», воно встановлює правила гри. Якщо приходить представник галузі і заявляє, що нам в цій площині необхідно переглянути певну норму, то ми включаємо такого представника у відповідну робочу групу і він приймає участь у розробці проекту рішення, яке потім приймає Мінагрополітики, Держсільгоспінспекція, Держземагентство і т.п.

Популізм, голі звинувачення, «шапкозакидательство» не буде мати відгуку. Якщо хтось хоче працювати, він працює, якщо хтось хоче зберегти свій статус громадського діяча – Бог в поміч.

Можу назвати низку асоціацій, які працюють: Асоціація виробників молока працює, Асоціація свинарів працює, зерновики працюють, насіннєва асоціація працює, «Укрцукор» працює. Тваринники працюють, кожен по різному, наприклад, у рибників немає консолідуючого ядра в середині: скільки груп, стільки напрямків. Правила є, ми відкриті, якщо хтось хоче працювати, будь ласка.

Чи існує певний графік або план роботи з Асоціаціями?

 Non-stop, ми не припиняємо роботу і не відновлюємо, ми постійно працюємо. За останні два місяця ми провели близько 120 зустрічей на різних рівнях керівництва Міністерства. Робота не зупиняється. При створенні робочих груп ми дотримуємось наступного принципу: представник профільної асоціації, який поставив певну проблему, стає керівником групи, а представник міністерства – заступником. Тобто ініціатива йде не від Мінгарополітики, а від виробників.

Скажіть, чи були позитивні моменти вашого попередника, які Ви використовуєте?

Як раз роботу із профільними асоціаціями ми й перейняли. Принцип побудови структури керівництва робочими групами теж перейшов від попередника.

Але ж засідання робочих  груп були закриті для загалу?

Вони були закриті, сьогодні вони за тим же самим принципом будуть працювати абсолютно відкрито. Перекосу в один бік не буде, буде робота в інтересах бізнесу і Держави.

Дякуємо, бажаємо успіху!

Розмовляв Дмитро Гордейчук,

текст підготувала Оксана Король