Прогноз розвитку та поширення шкідників на посівах сої у 2014 році

Соя є основною зернобобовою культурою в світі. Її зерно збалансоване за протеїном і амінокислотами, які легко засвоюються організмом. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. У золі багато калію, фосфору, кальцію, а також різноманітних вітамінів.

Цінність сої характеризується її значенням як продовольчої, технічної, кормової та агротехнічної культури.

Продовольча: вирощуючи цю культуру, одержують по суті два врожаї – білка і рослинної олії. Немає рівних сої щодо кількості виготовлених з неї продуктів. Великий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за амінокислотним складом, роблять сою чудовим замінником продуктів тваринного походження у харчуванні людини.

Технічна: вона займає перше місце у світовому виробництві рослинної олії. Її використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції – лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон. На даний час 60% зерна сої переробляється на олію.

Кормова: її можна згодовувати тваринам у вигляді макухи, шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися як універсальний білковий концентрований корм. Якщо до комбікормів додавати 10% соєвого шроту, це значно підвищує продуктивність тварин і зменшує витрату кормів.

Агротехнічна: корені рослини засвоюють азот з повітря, залишаючи після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту, очищають поле від бур’янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни. Соя здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні сполуки не тільки з орного шару, а й більш глибоких шарів ґрунту.

Площі посівів сої, через такі цінні властивості культури, постійно збільшуються як на території України так і Київщини. Теж стосується і валових зборів зерна сої.

Постійне зростання площ посівів культури на території України й Київської області зокрема, призводить до масового розповсюдження й розмноження шкідників. В умовах України сою пошкоджують біля 40 видів шкідників.

На Київщині протягом 2013 року у посівах сої в різні періоди вегетації шкодили південний сірий довгоносик, піщаний мідляк, бульбочкові довгоносики, попелиці, совка-гамма, бавовникова, люцернова й капустяна совки, лучний метелик, акацієва (бобова) вогнівка, павутинний кліщ.

На початку вегетації культури, у фазі сходів, сою пошкоджували жуки південного сірого довгоносика. Хоча цей поліфаг надає перевагу

кукурудзі та соняшнику, в поточному році його поодиноко відмічали на півдні Київщини. Жуки довгоносика живляться на відростаючих озимих, а потім на сходах ярих, буряків, соняшнику, кукурудзи, сої, тютюну та різних бур’янів. Вони найбільш небезпечні на ранніх стадіях розвитку сходів сої, де об`їдають краї листків і знищують точку росту молодої рослини.

Жук зовні дуже схожий на сірого бурякового довгоносика, але має розвинені крила. Зимують жуки в ґрунті. Основним місцем зимівлі є поле кукурудзи, де личинки завершували розвиток, менше жуків зимує на полях після соняшнику і дуже мало — на полях після інших культур.

Вихід жуків із зимівлі триває понад 20 діб; жуки добре літають. Масове відкладання яєць відбувається впродовж травня, але може продовжуватися й до початку липня. Личинки розвиваються 2 – 2,5 міс. Заляльковуються в ґрунті. Розвивається цей шкідник в одному поколінні за рік.

Одночасно із жуками південного сірого довгоносика культуру на незначних площах пошкоджували жуки піщаного мідляка.

Жуки пошкоджують навесні сходи злаків, цукрових буряків, льону, соняшнику, тютюну, бавовнику, гарбузових, фенхеля, анісу, рицини, сафлору, гречки, бобових, гризуть висіяне зерно, в т.ч. кукурудзи, сходи плодових дерев, іноді пагони виноградної лози.

У пророслих рослин об’їдають сім’ядолі та молоді листочки біля поверхні ґрунту, підгризають і перегризають стебельця молодих рослин в основі. Найбільшу небезпеку становить у весняний період. Шкідливість різко зростає у роки з ранньою теплою і посушливою весною. Личинки пошкоджують насіння, коріння, підземні частини стебел різних культур, але через пізню появу старших вікових груп (червень) зазвичай не завдають великої небезпеки. Імаго живуть 2–3 роки. З’являються на поверхні ґрунту відразу після танення снігу в кінці березня – на початку квітня за температури повітря вище 10–12°C, активно харчуються за температури 17–20 °C.

Рослини сої під час сходів і в період вегетації пошкоджували смугастий і щетинистий  бульбочкові довгоносики, які в Україні становлять найбільш численну і шкідливу групу бульбочкових довгоносиків. Значної шкоди жуки довгоносиків можуть завдавати сходам різних рослин з родини бобових, а саме: гороху, сої, бобам, люпину, люцерні, конюшині, виці, а також цукрових буряків. Їх личинки живляться бульбочками на корінні вищезазначених бобових культур.

Бульбочкові довгоносики трофічно пов’язані з бобовими рослинами. Жуки обгризають листки сходів з країв, завдаючи їм суттєвих пошкоджень, а личинки пошкоджують кореневу систему, знижуючи її функцію. Це, в свою чергу, зменшує роль бобових рослин щодо нагромадження азоту в ґрунті та опосередковано впливає на врожайність наступної культури.

За минулорічної вегетації у північному Лісостепу чисельність і шкідливість довгоносиків були майже на рівні 2012 року. Жуки за чисельності 2, максимально 5 екз. на кв.м пошкодили 21% рослин сої.

Особливостями початку вегетації 2013 року були стрімкий вихід довгоносиків та інших фітофагів, швидке їх розселення, але за рахунок оптимальних умов для росту рослин, останні швидко компенсували пошкодження за рахунок відростання.

У поточному році ймовірність масового розвитку й значних пошкоджень південним сірим довгоносиком, піщаним мідляком та бульбочковими довгоносиками сходів та молодих рослин сої визначатиметься посушливою затяжною весною, що затримуватиме дружнє проростання насіння культури.

В другій половині травня розпочалось заселення сої попелицями. Заселеність рослин складала 16%, на заселену рослину обліковувалось по 1 екз. імаго і 4 личинки.

Протягом весни – літа самки попелиць розмножуються партеногенетично. Упродовж вегетаційного періоду розвивається до 10 поколінь крилатих і безкрилих партеногенетичних самок. Наприкінці літа й восени (вересень — жовтень) з’являються статеві самки, що народжують личинок, з яких розвиваються самки і самці амфігонного покоління. Комахи зимують у стадії яйця на прикореневій частині стебел багаторічних бобових рослин.

Попелиці висмоктують сік із рослин і вводять у них токсичні ферменти. Пошкоджені рослини відстають у рості, що призводить до зменшення урожаю та погіршення якості насіння. Сильно пошкоджені пагони не дають квітів. Прихована небезпека попелиць проявляється у тому, що вони є переносниками небезпечних вірусних захворювань. При значній їх чисельності урожай культури може знижуватися на 10 – 20%.

Чисельність попелиць значно знижуватиметься за наявності у 2014 році зливових дощів, які змивають комах на землю, холодної погоди, що затримує розвиток шкідника, та літньої спеки й посухи. Також попелиць знищують хижаки кокцинеліди, личинки мух сирфід і золотоочок, хижі клопи й павуки та паразити. У роки з підвищеною вологістю відмічається значна загибель попелиць від ентомофторозу.

У літній період минулого року на рослинах сої розвивалися й харчувалися листогризучі совки: гамма, бавовникова, люцернова й капустяна.

Гусениці вищезазначених совок всіх віків харчуються головним чином листям, іноді молодими пагонами, бутонами і квітками. Найбільш вони шкідливі у старших віках, коли грубо вигризають і об`їдають листкові пластинки та генеративні органи. Сильно пошкоджують однорічні й багаторічні бобові культури, кукурудзу, цукровий буряк, картоплю, овочеві, технічні та інші сільськогосподарські культури. Під час спалахів масового розмноження гусениці можуть пошкоджувати дерева і чагарники.

У північному Лісостепу совки за незначної чисельності слабко пошкодили до 6% рослин сої. Цьогорічної вегетації осередки підвищеної шкідливості гусениць совок ймовірні за умов доброї їх перезимівлі, достатнього зволоження та теплої погоди, а також наявності квітучої рослинності біля посівів сої під час льоту метеликів.

Осередково на посівах сої в незначній мірі шкодили гусениці лучного метелика. Лучний метелик – один із найнебезпечніших і широко

розповсюджених шкідників сільськогосподарських культур. Висока плодючість, багатоїдність, періодичність спалахів масового розмноження і здатність до міграцій уможливлює нанесення ним відчутних втрат врожаям на значних площах.

Найбільш небезпечні гусениці першої генерації, особливо в роки з ранньою і посушливою весною. За таких

умов сходи сільськогосподарських культур пригнічені, при цьому у них відмічається мінімальна компенсаторна властивість, особливо до пошкоджень прожерливих гусениць. Гусениця багатоїдна, пошкоджує рослини з 35 родин, особливо буряки, соняшник, кукурудзу, бобові, баштанні та інші культури. Закінчивши розвиток, гусениці заповзають у грунт, де заляльковуються. Увесь розвиток від яйця до вильоту метелика наступного покоління залежить від суми ефективних температур і триває 30-45 днів. За вегетаційний період шкідник може давати 2-3 покоління.

Безумовно, вирішальним фактором масового розмноження цього шкідника є плодючість метеликів, яка залежить від кліматичних умов, якості корму. Важливе значення мають також міграції. Масовий переліт метеликів може зменшити будь-яку популяцію і, навпаки, заліт метеликів збільшує небезпеку масового розмноження гусениць в місцях, де раніше їх не було. Вважається, що завдяки міграціям метелики уникають природних ворогів та паразитів, адаптуються та переживають ряд критичних періодів життя. Це в свою чергу ускладнює прогнозування розвитку та шкідливості фітофага. У 2014 році за температури повітря 25ºС і вологості не менше 60% ймовірне формування осередків підвищеної чисельності гусениць шкідника на посівах сої.

У період формування та дозрівання бобів у посівах сої розвивалися та слабко пошкоджували культуру гусениці акацієвої (бобової) вогнівки. Фітофаг розвивається на більш ніж 80 видах культурних і дикорослих бобових, в тому числі сої, горосі, сочевиці, люпині, виці, жовтої і білої акації, конюшині, люцерні, еспарцету, чині

тощо. Із бобових культур вогнівкою найбільше пошкоджується соя. На ній відкладають яйця метелики першого покоління, і більш масового – другого.

Метелики першого покоління літають з початку другої декади травня до середини червня. Відкладають яйця на молоді боби акації жовтої, сої, гороху, вики. Гусениці живляться зернами в середині бобів; кожна гусениця пошкоджує 2-3 і більше зерен. В одному бобі живиться 1-2 гусениці. Пошкоджені гусеницями насінини втрачають товарну цінність і стають непридатними до посіву. Дорослі гусениці прогризають біб, падають на землю і заляльковуються у другій половині червня. Метелики другого покоління літають в липні – першій половині серпня. Відкладають вони яйця переважно на боби акації білої, сої. Зимують дорослі гусениці в коконах в ґрунті.

Суттєвої шкоди від гусениць у посівах сої, як і в минулому році, не очікується. Проте постійний моніторинг розвитку шкідника дозволить попередити виникнення осередків значної чисельності та шкідливості фітофага.

Через спекотну й жарку погоду у липні-серпні рослини сої потерпали від павутинного кліща, який заселив та пошкодив 14-42% рослин. В останні роки через суттєве збільшення площ культури, впровадження мінімального обробітку грунту, що сприяє відмінній перезимівлі кліща на рослинних рештках, та аномально високих

температур влітку чисельність та шкідливість фітофага постійно зростає.

Цей шкідник, розміром до 1 мм, заселяє листки з нижньої сторони. Він висмоктує соки з листків, що призводить до збільшення транспірації та уповільнення процесу фотосинтезу, і як наслідок – відбувається передчасне скидання листя, утворення дрібного насіння та розтріскування бобів.

Засушливі жаркі роки для кліща є найкращими для розвитку через відсутність грибкових захворювань та зниження захисного ефекту від дії фосфорорганічних інсектицидів. За наявності вищезазначених умов під час вегетації 2014 року павутинний кліщ може становити значну загрозу посівам сої, що вимагатиме обов`язкового проведення захисних заходів.

Сільгоспвиробникам для отримання високих врожаїв насіння сої належної якості необхідно чітко дотримуватись технології вирощування культури та системи її захисту. Комплексна система захисту повинна включати в себе організаційно-господарські, агротехнічні, біологічні та хімічні заходи.

Найважливішими заходами у боротьбі з шкідниками є глибока зяблева оранка для знищення рослинних решток, впровадження у виробництво ранньостиглих та стійких сортів, дотримання науково обґрунтованої сівозміни з поверненням сої на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки, просторова ізоляція від бобових культур, як багаторічних так і однорічних, посів в оптимальні строки протруєним насінням, постійний моніторинг стану посівів та, у разі надпорогової чисельності фітофагів, оперативне проведення захисних заходів, знищення бур`янів та квітучої рослинності, своєчасне збирання, ретельне очищення та калібрування насіння.

З питань захисту посівів сої та інших агрокультур сільгоспвиробникам радимо звертатися до спеціалістів Головної державної фітосанітарної інспекції. Вони на місцях нададуть кваліфіковану пораду та допомогу при проведенні фітосанітарних обстежень, визначенні шкідливих організмів, доцільності й строків проведення захисних заходів.

Є.В. Деряга,  канд.с.- г. наук, начальник Головфітоінспекції

Г.П. Козак, канд.с.- г. наук, спеціаліст Головфітоінспекції

Инфоиндустрия по материалам karantin.gov.ua

Читайте нас у Telegram