Як дрібному виноробу знайти своє місце під сонцем?

Кожна підгалузь АПК України має нішу для дрібних виробників і виноробство не виняток, тим паче, що населення низки регіонів нашої країни володіє давніми традиціями виготовлення напоїв із сонячної ягоди. Це величезна спільнота, яка вирощує виноград на ділянках площею від 10 сотих до 2 гектарів і виробляє вино в напівкустарних умовах та реалізує його поза мережею супермаркетів, продовольчих магазинів, переважно на ринках, в інших імпровізованих місцях торгівлі. Якщо торік, згідно з офіційною статистикою, в Україні промисловим способом було вироблено 16,63 млн. дал виноматеріалів, то можна припустити, що не менші обсяги продукції виходять на ринок із особистих селянських господарств поза всякою статистикою.

Буксир для дрібних аграріїв

Чимало селянських родин прагнуть створити на базі своїх домашніх винарень бізнес, який став би  головним джерелом їхніх прибутків. Однак на їхньому шляху виникає маса перешкод. Найголовніші з них – брак сучасних технологічних знань, фінансових ресурсів, невміння орієнтуватися в ринковій кон’юнктурі. Канадський проект підтримки українського плодоовочівництва UHBDP покликаний допомогти більшості з них ліквідувати прогалини у знаннях і навичках. Це своєрідний буксир, який ставить перед собою мету перевести аграрну дрібноту з кустарного на бізнесовий рівень. Постійні учасники заходів UHBDP пам’ятають, як 22 серпня 2017 року в рамках проекту у Запоріжжі відбулася потужна виставка-конференція для  виноградарів і виноробів південних регіонів України «Золоте гроно-2017». Свято вина і сиру, яке проходило 18-19 листопада 2017 року на продовольчому ринку «Початок» в м.Одеса, можна вважати продовженням серії виноградно-виноробних заходів проекту. Свою продукцію протягом цих днів у спеціально відведеному павільйоні №10 представили виробники вина та сиру з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей України. Програма передбачала два основних заходи – фестиваль Молодого вина та науково-практичну конференцію «Ефективність переробки виноградної продукції як шлях розвитку виноградарства». Однак винороби обмінювалися думками щодо ситуації в галузі  і в кулуарах конференції.

 – Давно відомо, що на Півдні України та в Закарпатті живе багато господарів, які успадкували виноробну справу від своїх прадідів і виробляють прекрасний місцевий продукт, який на голову вище серійного. Він міг би радувати мільйони людей, що прибувають до нас на відпочинок, – говорив співголова Асоціації виноробів-аматорів Одеської області Олександр Шаповалов із Чорноморська. – Ми можемо виробляти до 30 відсотків європейського вина, адже в нас є чудовий Інститут виноградарства та виноробства імені В.Є Таїрова, маємо сприятливий клімат, традиції, але все це марнуємо через масу бюрократичних перепон та непомірний податковий тиск. Нещодавно я побував в Угорщині, де спілкувався з колегами. Так от, вони сплачують мінімальний податок в розмірі 1-2 відсотка від прибутку і можуть легально продавати своє високоякісне вино. Що заважає зробити так і в нас, адже це тільки посилить конкуренцію, а значить, і вимогливість до якості вина великих виробників і таким чином підвищить культуру виноробства в країні. Фіскальні служби хочуть, щоб ми брали дозволи, і сплачували за них купу грошей. В ідеальному варіанті ми мали б піти в податкову, заплатити за кожен літр продукції приблизно 3-4 грн і одержати право на продаж вина власного виробництва. Заплатив 4 тис гривень державі – одержав своїх 20 тисяч гривень із тонни. Все зроблено для того, аби дрібний виробник із віддалених регіонів не міг реалізувати свою продукцію, – скаржився винороб…

Обговорювалося і питання низьких цін на виноматеріали і технічний виноград, які скуповують великі виробники. Для аматорів, які прагнуть розвиватися, орієнтирами є успіх їхніх колег Валерія Петрова (ТМ «ПЕТРОВ») з Одещини та Миколи Халупенка (ТМ «КУРІНЬ») із Херсонщини. Але як вийти на їхній рівень, не маючи доступу до фінансових та земельних ресурсів?

Усунути бюрократичні перепони

Ключем до розв’язання проблем більшості дрібних виноробів є вдосконалення законодавчої бази галузі, вважає радник Комісії при Міністерстві аграрної політики, голова ГО «Укрсадвинпром» Володимир Печко. Великий крок у цьому напрямку – ухвалення закону «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодово-алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із таким важливим пунктом: «Суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, вин виноградних і вин плодових або медових та виробляє їх із виноматеріалів виключно власного виробництва, а не придбаних, має право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання окремої ліцензії на таку оптову торгівлю». Наказом Мінагрополітики №53 від 13 лютого 2017 року було створено Робочу групу для опрацювання питань щодо спрощення процедури видачі ліцензії для суб’єктів господарювання, що виробляють алкогольну продукцію, виноградні та плодові вина з власних виноматеріалів.

Але роботи ще непочатий край. Щоб заснувати бізнес із виробництва та продажу вина, потрібно звернутися до 16 різних відомств, одержати близько 140 різних дозвільних документів. Тож людині, яка протягом року-двох пройде всі інстанції, вони стають уже непотрібними. Асоціація зараз працює над проектом закону про «Виноградарство і виноробну продукцію», який має прийти на зміну діючому Закону «Про виноград та виноградне вино», це дасть змогу запровадити положення Європейського регламенту щодо заходів контролю в сфері виробництва вина.

Голова ГО «Укрсадвинпром» згадав про форми державної підтримки садівництва та виноградарства. Цього року з держбюджету на цю сферу було виділено всього-на-всього 75 млн грн. Але додатковим розпорядженням Кабміну цю суму було збільшено на 224 млн грн, тобто загальна сума державної підтримки за зазначеною програмою становить 299,3 млн грн. Це дає змогу у поточному році погасити у повному обсязі кредиторську заборгованість, яка накопичилася за минулі роки та компенсувати суб’єктам господарювання витрати поточного року у галузі на суму 122,9 млн грн.

Тут варто зауважити, що доступ до бюджетної підтримки мають в основному промислові виробники зі статусом юридичних осіб, тоді як дрібнота такого права позбавлена. Це також є гальмом розвитку місцевого(теруарного) виноробства. Щоб лобіювати власні інтереси перед регіональними та центральними структурами влади об’єднанням аматорів поки що бракує сил, можливо, саме через це Мінагрополітики та його підрозділи на місцях впритул не помічають дрібне виноробство і навіть не враховують його у своїх програмах. Все відбувається за принципом: якщо любите виноробство, насолоджуйтеся процесом творення в межах своїх родин, а все інше нас не обходить. Але якщо винороби є митцями, як назвав їх у привітальному слові під час відкриття Свята вина керівник компанії «Інфоіндустрія» Дмитро Гордейчук, то цілком природно, що вони хочуть поділитися своїми шедеврами з іншими людьми, щоб одержати визнання. І в цьому їм має допомогти держава, як це робиться у найбільших виноробних країнах – Франції, Італії, Іспанії, Угорщині.

Як продати слоника?

У виноробів накопичилося чимало запитань. «Чому закупівельні ціни на технічний виноград впали до мінімального рівня – 3 грн/кг. Люди через це починають позбуватися виноградників», – запитав Афанасій Гайдаржі із Арцизького району.

У 2016 році було вироблено багато виноградного вина, яке досі не реалізоване, через це закупівельні ціни на виноград технічних сортів упали, хоча цілком можливо, що деякі заводи свідомо опустили ціни, пояснював В. Печко. Він порадив виноградарям встановлювати зв’язки з виноробними підприємствами напряму, обминаючи посередників, тоді ціна буде значно вищою.

«Як реально одержати землю під виноградник, якщо вона не продається?» – поцікавився винороб із Миколаївщини Андрій Анкоссі.

 «Є інші шляхи розширення господарства, наприклад, довгострокова оренда угідь на 49 років. Юристи нашої Асоціації допоможуть вам розв’язати цю проблему», – радив Володимир Печко.

Геннадія Сопельняка з Одеси, який назвав себе представником «гаражного» виноробства, непокоїть, чи не виникне конфлікт інтересів між малим та промисловим виноробством і чи можлива співпраця між першими і другими? Його спробували заспокоїти, мовляв, великі виробники вважають український ринок дуже об’ємним, тож із повагою ставляться до авторського вина. Запевнили, що і співпраця можлива, проте конкретні форми, схеми і приклади такої взаємодії так і не були названі. Схоже, що такий конфлікт інтересів і справді існує. Бо український ринок сьогодні не такий вже й об’ємний, зважаючи на досить низьку культуру споживання алкогольних напоїв в нашій країні та навалу імпортної та контрафактної продукції. Чи буде великий виробник в таких умовах зацікавлений у тому, щоб під ногами ще й плуталася дрібнота зі своєю дешевою і досить непоганою продукцією? Отож в задачі запитується, як відкрити дорогу на легальний ринок виноробам-одноосібниками, та так, щоб не зашкодити промисловикам.

Аби розв’язати цю проблему не обов’язково видумувати велосипед, включилася в цю дискусію модератор конференції, доктор технічних наук, завідуюча кафедрою безпеки, експертизи і товарознавства Одеської національної академії харчових технологій Оксана Ткаченко. Вона радить звернутися до досвіду провідних виноробних країн. Треба створювати виноробні кооперативи чи кластери за прикладом Франції, завдяки цьому дрібні виноградарі не лише постачають сировину, а й залучаються до переробного процесу. Наприклад, у французькій провінції Шампань більшість фермерів вирощують виноград і здають на переробний завод, але регулює взаємовідносини між постачальниками сировини та переробниками і торгівцями готової продукції Міжпрофесійний комітет Шампані, що по суті є кластером. «Оце наше майбутнє», – вважає Оксана Ткаченко. Вона переповіла її діалог з учасниками  Національного виноробного форуму Ukrainian CCI в Україні. «Навіщо, – питали вони, – нас поставили поряд із «Шабо», ми ж не зможемо з ними конкурувати». «Якщо з таким настроєм будете працювати, то свого слоника не продасте», – відповіла їм науковець.

Винні діалоги

Окрім ринково-економічних, учасники конференції одержали корисні технологічні знання. Асистент кафедри біотехнології продуктів бродіння і виноробства Національного університету харчових технологій України Олена Циганкова ознайомила учасників із практикою застосування в Україні перспективних технічних сортів винограду для виробництва червоних і рожевих вин. Винороби мають взяти до уваги, що найдинамічніше розвиваються сегменти ринку червоних столових і рожевих вин преміум-класу на фоні скорочення загального споживання шампанських і білих вин. Головна цінність червоних вин у високому вмісті флавоноїдів, які володіють високою антиоксидантною, антимікробною, антисклеротичною діями та іншими корисними якостями. Завдання винороба полягає в тому, щоб максимально підібрати сорти і технології, котрі підвищать цінність цих вин…

Оксана Ткаченко розповіла про Лабораторію сенсорного аналізу Одеської НАХТ, яка є сучасним інструментом продажу і управління якістю вина. Навіщо малим виноградарям така лабораторія? Вони випускають продукт, а чи поцікавилися хоч раз, як реагують на нього споживачі, чи пробували виправити недоліки? І ця помилка характерна не тільки для малих, а й великих виробників. Вино – це живий продукт, організм, дитина, хто зі своїх в родині скаже, що з твоєю кровинкою щось не так? Ось для цього і потрібний незалежний аналіз смакових якостей продукту. Лабораторія сенсорного аналізу може дати не лише його оцінку, а й підібрати агротехнічні прийоми, які підвищать якість напою…

Доцент Одеської національної академії харчових технологій, кандидат сільськогосподарських наук  Наталія Каменєва охарактеризувала системні підходи впровадження органічної технології при вирощуванні винограду; провідний агроном ННЦ «Інституту виноградарства і виноробства ім В.Є. Таїрова»  Олександр Пашковський зупинився на особливостях технології переробки винограду на виноматеріали в умовах міні-винзаводів.

Головне запитання дня

Були й інші цікаві виступи, які проходили жваво у формі «винних діалогів». І саме в їхній розпал прозвучало ключове запитання цього дня: «Ну, добре, ось ми вирішили заснувати чи розширити виноробний бізнес, але з чого почати? Хто нам складе бізнесово-технологічну карту?». Йшлося про аграрний консалтинг, або дорадництво, які перебувають в Україні в зародковому стані. Уповноважила себе відповісти на це запитання Оксана Ткаченко…

–Виноробство – сфера, яка потребує маси специфічних знань. Багато людей про це забувають, мовляв, якщо мої діди й батьки робили вино, то і я зможу. Але це ілюзія. Я дуже добре знаю Францію, як велику виноробну країну. Ця галузь розвивається там завдяки тісному консорціуму між наукою, консалтингом і фермерством. Там є регіональне консалтингове бюро, яке постійно підтримує зв’язки зі своїми клієнтами, об’їжджає їх, відбирає проби для аналізів ґрунту та продукції, на їх підставі розробляє технологічні схеми. Нашим аграріям потрібен різний консалтинг: юридичний, економічний, технологічний. Досвід, досвід і ще раз досвід! Глобальні зміни клімату призводять до того, що змінюється хімічний склад винограду, ґрунту, відповідно змінюються технології, а тому виноградарство і виноробство не стоять на місці, вони рухаються, і щоб встигнути за цим процесом, треба не йти, а бігти…

–Хто ж має організувати консалтинг в Україні для агровиробників? – запитую пані Оксану.

–Передусім, про це мають подбати профільні асоціації. Окрім цього, у нас є науково-дослідний Інститут виноградарства і виноробства, Академія харчових технологій, аграрні університети. На їхній базі можна створити єдиний координаційний консалтинговий центр, який на замовлення фермера розписав би дорожню карту його бізнесу. Наша Академія могла б взяти на себе таку ініціативу щодо створення такого координаційного центру…

Фестиваль авторського вина

У змаганні виноробів взяли участь близько півсотні дрібних виноробів із Одеської, Миколаївської, Запорізької та Херсонської областей. Перше місце в категорії «Вина червоні ординарні» посіло Мерло винороба з Миколаївщини Андрія Анкоссі, в категорії «Рожеві вина» здобуло першість вино Сапераві Леоніда Бабчука, в категорії «Бренді» переміг продукт В’ячеслава Брайченка.

–Оцінювання проходило за європейським стандартом, тобто за 20-бальною шкалою, – пояснював професійний сомельє, голова дегустаційної комісії заходу Віктор Цой, – тому що вона більш прийнятна для нашої ментальності, хоча у американців і латиноамериканців популярнішою є стобальна, бо вони дуже гостро відчувають різницю між 97 і 98 чи 86 і 87 балами. Зразки, які були представлені, загалом непогані, як для непрофесійних виробників, та все ж набрали невисокі бали. Це говорить про те, що виноробам важливо не лише покладатися на старі традиції, а більше заглиблюватися в теорію і вивчати кращу практику виробництва, для цього не треба якесь дороге обладнання: преси тощо, просто слід правильно дотримуватися технології: пропорції добрив, сірки, купажу, вдало підібрати сорт винограду. Найважливіше завдання – правильно виробляти сировину. Одеський регіон дає змогу вирощувати виноград, який може бути в подальшому використаний, як основа для виробництва хороших марочних вин, але він вимагає великої уваги до себе. Зі зразків, які були представлені, десертні вина і міцні напої були все ж вище на голову від іншої продукції. Було хорошим бренді і чача, вони добре витримані, кришталеві чисті, було відчутно, що в процесі вигонки, образно кажучи, відсікалися голова і хвіст.

–Я бачу тенденцію до того, що любителі прагнуть стати малими підприємцями, розвиваючи власне господарство на основі сучасних технологій, шукаючи нішу на ринку продовольства, – підсумовує подію менеджер проекту UHBDP Дмитро Ніколаєв. – Наш проект допомагає їм сучасними знаннями і максимально важливими ресурсами, в тому числі маркетингом, просуванням їхньої продукції. Такі фестивалі – це гарний початок для малого бізнесу, ми задоволені його результатами…

Журналіст «ІА «ІНФОІНДУСТРІЯ» Олександр КАРПЕНКО.